Ухвала

від 24.04.2014 по справі 826/18315/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18315/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Сергієнко І.П., Юрков М.О.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.11.2013 року №81326552207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове - про в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 199, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено перевірку ТОВ «Нео Форте» за результатами якої 04.10.2013 року складено акт №469/26-55-22-07/36926487 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені господарських операцій з ТОВ «Інвестагрокапітал» (код ЄДРПОУ 38255835) та ТОВ «Ресурс - Агроцентр» (код ЄДРПОУ 38170872) за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.6 статті 198, п. 201.4 статті 201 ПК України, що виявилося у заниженні суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень 2013 року на суму 102 982 грн.

За наслідками проведеної перевірки та складеного акту було винесено податкове повідомлення-рішення №81326552207 від 07.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 154 473 грн., в тому числі основний платіж - 102 982 грн. та штрафні санкції - 51 491 грн.

Висновок податкового органу про допущені ТОВ «Нео Форте» порушення ґрунтується на переконанні щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що надані сторонами докази підтверджують про фактичне ненадання позивачу товарів за договорами поставок, укладеним з ТОВ «Інвестагрокапітал».

Колегія суддів не може не погодитися з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Інвестагрокапітал» та позивачем укладено договір поставки №П-08/13 від 21.05.2013 року, за умовами якого ТОВ «Інвестагрокапітал» зобов'язувався передати у власність позивачу олію соняшникову, нерафіновану 1-го ґатунку, ДСТУ 4492:2005.

За умовами укладеного договору поставки передбачено, що ТОВ «Інвестагрокапітал» надає позивачу на товар який поставляється: рахунки-фактури; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; посвідчення якості виробника. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок покупця.

Поставка товару здійснюється на умовах: транспортом Продавця на склад Покупця. На момент відвантаження партії товару, Покупець зобов'язаний надати представнику Продавця довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та акт прийому-передачі, завірені печаткою підприємства. Перехід права власності на Товар відбувається в момент передачі товару Покупцеві.

В підтвердження виконання вказаних договорів позивач посилається на договір поставки № П-08/13 від 21.05.13 року, специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, протоколи випробувань, товарно-транспортні накладні.

Втім, в товарно-транспортних накладних відсутня інформація про позивача, який є покупцем олії соняшникової нерафінірованої у ТОВ «Інвестагрокапітал», а тому вони не підтверджують факт здійснення господарської операції та фактичне транспортування товару.

Крім того, ТОВ «Інвестагрокапітал» здійснено повернення отриманих коштів ТОВ „НЕО Форте» в сумі 600 000 грн. В бухгалтерському обліку ТОВ «Інвестагрокапітал» відображено повернення товару від позивача на ТОВ «Інвестагрокапітал» в кількості 63,54 тон на суму 613 161 грн. в тому числі ПДВ 102 195,5 грн. Наданими розрахунками коригувань ТОВ «Інвестагрокапітал» податкових зобов'язань податкової звітності за червень 2013 року податкові зобов'язання за червня ТОВ «НЕО Форте» зменшено на загальну суму 255 852 грн.

Позивачем також не надано суду першої інстанції доказів на підтвердження факту приймання та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, зберігання отриманого товару, а також докази використання придбаного товару в подальшій господарській діяльності позивача.

Відтак, факт реальності виконання господарських зобов'язань за договором поставки, укладеним з ТОВ «Інвестагрокапітал», наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги надані апелянтом додаткові докази та твердження про те, що передання вантажу від продавця позивача до його покупця здійснювалося зі складу продавця на транспорт покупця, оскільки, в будь-якому випадку, згідно умов договорів поставки, укладеними між ТОВ «Інвестагрокапітал» та позивачем, останній мав оформити своєму представнику довіреність на отримання ТМЦ, та разом з представником продавця скласти акти огляду транспорту, на якій завантажується продукція (т.2 а.с.69). Зазначені докази не надавалися.

На підставі досліджених доказів, колегія суддів вважає, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 25.04.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.