Постанова

від 16.12.2013 по справі 826/16594/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року № 826/16594/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-Демонтаж» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 №№0005442270, 0005452270. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алмаз-Демонтаж» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 №№0005442270, 0005452270.

Ухвалою суду від 20.11.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 28.11.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку податкового органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №270/1-22-70-35981116, прийнято наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0005442270, яким позивачу за порушення п.198.3, 198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 197866грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 131924грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 65962грн.;

- 0005452270, яким позивачу за порушення п.п.139.1.9 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 207779грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 138519грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 69260грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення сум грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_1 від 09.01.2013, що надані ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, останній пояснив, що в 2008 втратив паспорт, після чого, протягом 1,5 місяці оформив новий. Про те, що він є засновником/директором ТОВ «Дінол» йому стало відомо від співробітників податкового органу. Ніякого відношення до господарської діяльності даного підприємства він не мав, не має та нікого на це не уповноважував.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що у ДПІ відсутня інформація про наявні складські приміщення, транспорт та устаткування у ТОВ «Дінол», контролюючим органом зменшено податкові зобов'язання ТОВ «Дінол» до нуля, з урахуванням чого суму знятих зобов'язань донараховано позивачу.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких висновків відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Так, ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності ТОВ «Дінол», яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та пояснення гр. ОСОБА_1, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

До того ж, сама по собі обставина відсутності у податкового органу інформації про складські приміщення, автомобільний транспорт та обладнання, що перебувають на праві власності (оренди тощо) у Контрагента позивача, також не сприймається судом як безумовний доказ протиправності формування позивачем податкового кредиту, адже дана обставина не є прямим доказом відсутності об'єктів оподаткування по досліджуваним господарським операціям.

Оцінивши письмові докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Алмаз-Демонтаж» та ТОВ «Дінол» укладено договори підряду та поставки від 26.07.2012 року №8 та від 22.08.2012 року №11 відповідно.

Предметом договорів є постачання алмазних інструментів із синтетичних алмазів та послуги з алмазного різання сваї, залізобетону, свердління залізобетону.

Передумовою укладання договору №8 від 26.07.2012 стало укладення між позивачем та ТОВ «Строй Вектор Плюс» договору підряду від 24.01.2012 №1.

За даним договором позивач (виконавець), зобов'язувався виконати роботи з алмазного різання та свердління на об'єктах ТОВ «Строй Вектор Плюс» (замовник).

Також, на замовлення ТОВ «ФК БУД», Позивач (виконавець) виконував роботи з алмазного різання та свердління на об'єкті ТОВ «ФК БУД» (замовник), згідно р/ф №94 від 21.08.2012.

Для виконання частину робіт для ТОВ «Строй Вектор Плюс» та ТОВ «ФК БУД», позивачем було залучено ТОВ «Дінол».

З урахуванням вищевикладеного, між позивачем та ТОВ «Дінол» укладено Договір №8 на виконання робіт з алмазного різання та свердління на замовлення позивача, який, в свою чергу, мав зобов'язання виконати ці роботи в інтересах ТОВ «Строй Вектор Плюс» та ТОВ «ФК БУД».

В подальшому, до Договору № 8, між сторонами укладались додаткові угоди на виконання робіт.

Відповідно до додаткової угода №1 від 26.07.2012 на суму 118404,00грн., ТОВ «Дінол» були виконані субпідрядні роботи по різці канатною пилкою на об'єкті ТОВ «Строй Вектор Плюс» за адресою м. Київ, вул. Первомайського, 8 та на об'єкті ТОВ «ФК БУД» за адресою м. Київ, вул. П. Лумумби, 6/1.

В якості підтвердження виконання даних робіт позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії акта виконаних робіт (наданих послуг) №73 від 10.08.2012 на суму 59 004,00 грн.; акта виконаних робіт (наданих послуг) №58 від 06.08.2012 на суму

59400,00 грн.; рахунок-фактура №58 від 06.08.2012 на суму 59400,00грн. та рахунок фактура №73 від 10.08.2012 на суму 59 004,00 грн.

Використання зазначених робіт у власній господарській діяльності, підтверджується актами виконаних робіт, складеними та підписаними між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «Строй Вектор Плюс» №87 від 09.08.2012, №88 від 16.08.2012, №89 від 22.08.2012 та актом виконаних робіт між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «ФК БУД» №92 від 27.08.2012.

За додатковою угодою №2 від 05.09.2012 на суму 59769,00 грн. та додаткова угода №3 від 07.09.2012 на суму 59706,00грн. ТОВ «Дінол» виконано субпідрядні роботи по алмазній різці дисковою пилкою на об'єкті ТОВ «Строй Вектор Плюс» за адресою м. Київ, вул. Первомайського, 8 та ТОВ «ФК БУД» за адресою м. Київ, вул. П.Лумумби, 6/1, згідно рахунка фактури №117 від 14.09.2012.

Підтвердженням виконання даних робіт акти виконаних робіт (наданих послуг) №7 від 21.09.2012 на суму 59769,00грн., №11 від 26.09.2012 на суму 59706,00грн., рахунок-фактура №85 від 05.09.2012 на суму 59769,00грн. та рахунок-фактура №89 від 07.09.2012 на суму 59 706,00 грн.

Використання зазначених робіт у власній господарській діяльності позивача підтверджується актами виконаних робіт між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «Строй Вектор Плюс» №124 від 08.10.2012, №123 від 08.10.2012, та з ТОВ «ФК БУД» №116 від 24.09.2012.

За додатковою угодою №4 від 26.09.2012 на суму 202188,00грн., ТОВ «Дінол» виконані субпідрядні роботи по різці канатною пилкою, по алмазному різанню дисковою пилкою, з свердління залізобетону діаметром 160мм, 200мм, 250мм на об'єкті ТОВ «Строй Вектор Плюс» за адресою: м. Київ, вул. Первомайського, 8; бул. Л. Українки, 9-7 та на об'єкті ТОВ «Пателі Лізинг» за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 27-29, згідно рахунка-фактури №136 від 24.07.2012.

В якості підтвердження виконання ТОВ «Дінол» даних робіт позивачем до матеріалі справи долучено належним чином завірені копії актів виконаних робіт (наданих послуг) №154 від 04.10.2012 на суму 54180,00грн., №162 від 08.10.2012 на суму 58707,00грн., №168 від 10.10.2012 на суму 50766,00грн., №180 від 15.10.2012 на суму 38535,00грн., рахунок фактура № 148 від 26.09.2012 на суму 202188,00 грн.

Використання зазначених робіт у власній господарській діяльності підтверджується актами виконаних робіт між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «Строй Вектор Плюс» №127 від 16.10.2012; №131 від 23.10.2012; №132 від 23.10.2012 та актом виконаних робіт між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «Пателі-Лізинг» №30 від 22.10.2012р.

За додатковою угодою №5 від 03.10.2012 на суму 117507,00грн., ТОВ «Дінол» виконані субпідрядні роботи по різці канатною пилкою, свердління залізобетону діаметром 80мм, 200мм на об'єкті ТОВ «Строй Вектор Плюс» за адресою: м. Київ, вул. Первомайського, 8; бул. Л. Українки, 9-7; на об'єкті ТОВ «Полібуд Плюс» згідно договору підряду №15 від 18.10.2012 за адресою вул. Ломоносова і вул. Конєва, та на об'єкті ТОВ «ФК БУД» згідно рахунка-фактури №159 від 21.11.2012 за адресою м. Київ, вул. П. Лумумби, 6/1.

В якості підтвердження виконання даних робіт позивачем до матеріалі справи надано належним чином завірені копії актів виконаних робіт (наданих послуг) №186 від 18.10.2012 на суму 58953,00грн., №210 від 22.10.2012 на суму 58554,00грн., рахунок фактура №150 від 03.10.2012 на суму 117 507,00грн.

Використання зазначених робіт у власній господарській діяльності підтверджується актами виконаних робіт між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «Строй Вектор Плюс» №138 від 29.10.2012, актами виконаних робіт між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «Полібуд Плюс» №149 від 22.11.2012, №151 від 26.11.2012, №153 від 29.11.2012, №155 від 10.12.2012 та актом виконаних робіт між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «ФК БУД» №150 від 22.11.2012.

Відповідно до додаткової угоди №6 від 24.10.2012 на суму 57744,00грн., ТОВ «Дінол» виконані субпідрядні роботи по різці канатною пилкою, по алмазному різанню дисковою пилкою на об'єкті ТОВ «Строй Вектор Плюс» за адресою м. Київ, вул. Первомайського, 8, бул. Л. Українки, 9-7 та на об'єкті ТОВ «Полібуд Плюс», згідно договору підряду №15 від 18.10.2012 за адресою м. Київ, вул. Вільямса, 7, вул. Ломоносова, 42.

Підтвердженням належного виконання ТОВ «Дінол» даних робіт є акт виконаних робіт (наданих послуг) №299 від 31.10.2012 на суму 54744,00грн., рахунок фактура №287 від 24.10.2012 на суму 57 744,00грн.

Використання зазначених робіт у власній господарській діяльності підтверджується актами виконаних робіт між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «Строй Вектор Плюс» №161 від 25.12.2012, №11 від 28.02.2013 та актом виконаних робіт між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «Полібуд Плюс» №148 від 22.11.2012.

Станом на дату складання акта перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Дінол» відсутня (ст.5 акта).

Податковий кредит сформовано позивачем на підставі податкових накладних №38 від 04.10.2012 на суму 54180,00грн; №41 від 08.10.2012 на суму 58707,00грн; №46 від 10.10.2012 на суму 50766,00грн; №53 від 15.10.2012 на суму 38535,00грн; №59 від 18.10.2012 на суму 58 953,00грн; №63 від 22.10.2012 на суму 58554,00грн; №68 від 31.10.2012 на суму 57744,00грн; №14 від 06.08.2012 на суму 59400,00грн; №15 від 10.08.2012 на суму 59004,00грн.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Дінол» 22.08.2012 укладено Договір №11 на поставку алмазного інструмента та розхідних матеріалів до нього на загальну суму 176220,00грн.

Згідно даного договору ТОВ «Дінол» виписав на адресу позивача рахунки - фактури: №80 від 03.09.2012 на суму 59040,00грн.; №88 від 07.09.2012 на суму 58320,00грн.; №96 від 11.09.2012 на суму 58860,00грн., а здійснення відвантаження товару підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних №80 від 03.09.2013 на суму 59040,00грн.; №88 від 07.09.2012 на суму 58320,00грн.; №96 від 11.09.2012 на суму 58 860,00грн.

Податковий кредит сформовано позивачем на підставі наступних податкових накладних: №4 від 03.09.2012 на суму 59040,00грн; №14 від 07.09.2012 на суму 58320,00грн; №26 від 11.09.2012 на суму 58860,00грн; №45 від 21.09.2012 на суму 59769,00грн; №47 від 26.09.2012 на суму 59706,00грн;

Згідно оборотно-сальдової відомості, матеріали, що придбані у ТОВ «Дінол» були обліковані на рахунку «Запаси» та проведені відповідними бухгалтерськими проводками. По рахунку «Валові витрати» вартість за отримані товари по контрагенту ТОВ «Дінол» була віднесена позивачем до складу валових витрат за 3-4 кв. 2012 в сумі 146850,00грн.

Втім, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат, а зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками взаємовідносин з контрагентом, підтверджуються копіями карток-рахунків 631 по контрагенту.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Роботи та товари, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання таких робіт та товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 23.05.2013 №№0005442270, 0005452270.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АЛМАЗ-ДЕМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 35981116, адреса: 03022, м.Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ ЛОМОНОСОВА, будинок 58-А, квартира 68) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири)грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві (код ЄДРПОУ 38745056 адреса: 01033, м.Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 23).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.