Ухвала

від 15.04.2014 по справі 826/16594/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16594/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника відповідача - Рябошапки С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз-Демонтаж» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Алмаз-Демонтаж» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0005442270 та №0005452270.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ТОВ «Дінол».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Дінол» за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, за підсумками якої складено акт від 26.04.2013 року №270/1-22-70-25981116 та виявлено порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі на 138519 грн., п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 131924 грн., в тому числі за серпень 2012 року на суму 19734 грн., за вересень 2012 року - на суму 49283 грн. та за жовтень 2012 року - на суму 62907 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2013 року №0005442270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на загальну суму 197886 грн., з них 131924 грн. - за основним платежем, 65962 грн. - за штрафними санкціями, №0005452270, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 207779 грн., з них 138519 грн. - за основним платежем, 69260 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, а також результатами їх адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, ТОВ «Алмаз-Демонтаж» звернулося у суд.

Обговорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу сум податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ТОВ «Алмаз-Демонтаж» коштів, витрачених за договорами поставки товарів та послуг, укладеними з ТОВ «Дінол» до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту, оскільки господарські операції за вказаними договорами, на переконання податкової інспекції, не створюють юридичних наслідків і не пов'язані зі здійсненням компенсації вартості товарів та послуг, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності позивача.

Зазначені висновки відповідача ґрунтуються на поясненнях одного із засновників ТОВ «Дінол» ОСОБА_3 від 09.01.2013 року, що надані відповідачу від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, в яких названа особа пояснила, що в 2008 році він втратив паспорт, після чого, протягом 1,5 місяці оформив новий. Про те, що він є засновником/директором ТОВ «Дінол» йому стало відомо від співробітників податкового органу. Ніякого відношення до господарської діяльності даного підприємства він не мав, не має та нікого на це не уповноважував. Окрім того, податковий орган посилається на акт від 21.02.2013 року №698/22-4/32248031, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дінол» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків в період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, згідно з яким у податкового органу відсутня інформація про наявні у товариства складські приміщення, транспорт та устаткування.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаними контрагентами, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Так, згідно вимог пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що між ТОВ «Алмаз-Демонтаж» та ТОВ «Дінол» укладено договори підряду та поставки від 26.07.2012 року №8 та від 22.08.2012 року №11 відповідно. Предметом договорів є постачання алмазних інструментів із синтетичних алмазів та послуги з алмазного різання залізобетону та його свердління.

Як убачається з матеріалів справи, передумовою укладання договору №8 від 26.07.2012 року стало укладення між позивачем та ТОВ «Строй Вектор Плюс» договору підряду від 24.01.2012 року №1. За даним договором позивач (виконавець) зобов'язувався виконати роботи з алмазного різання та свердління на об'єктах замовника (ТОВ «Строй Вектор Плюс»).

Окрім того, на замовлення ТОВ «ФК БУД» позивач, як виконавець, виконував роботи з алмазного різання та свердління на об'єкті ТОВ «ФК БУД» (замовник), згідно рахунку-фактури №94 від 21.08.2012 року.

Судом з'ясовано, що з метою виконання домовленостей з ТОВ «Строй Вектор Плюс» та ТОВ «ФК БУД» позивачем до роботи було залучено ТОВ «Дінол».

Так, між позивачем та ТОВ «Дінол» укладались наступні додаткові угоди до договору №8 від 26.07.2012 року:

№1 від 26.07.2012 року - на виконання субпідрядних робіт по різці канатною пилкою на об'єкті ТОВ «Строй Вектор Плюс» за адресою м. Київ, вул. Первомайського, 8 та на об'єкті ТОВ «ФК БУД» за адресою м. Київ, вул. П. Лумумби, 6/1;

№2 від 05.09.2012 року та №3 від 07.09.2012 року, предметом яких було виконання субпідрядних робіт по алмазній різці дисковою пилкою на об'єкті ТОВ «Строй Вектор Плюс» за адресою м. Київ, вул. Первомайського, 8 та ТОВ «ФК БУД» за адресою м. Київ, вул. П. Лумумби, 6/1;

№4 від 26.09.2012 року - на виконання субпідрядних робіт по різці канатною пилкою, алмазному різанню дисковою пилкою, свердління залізобетону на об'єкті ТОВ «Строй Вектор Плюс» за адресою: м. Київ, вул. Первомайського, 8; бул. Л. Українки, 9-7 та на об'єкті ТОВ «Пателі Лізинг» за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 27-29;

№5 від 03.10.2012 року - на виконання субпідрядних робіт по різці канатною пилкою, свердління залізобетону на об'єкті ТОВ «Строй Вектор Плюс» за адресою: м. Київ, вул. Первомайського, 8; бул. Л. Українки, 9-7; на об'єкті ТОВ «Полібуд Плюс», та на об'єкті ТОВ «ФК БУД» за адресою м. Київ, вул. П. Лумумби, 6/1;

№6 від 24.10.2012 року - на виконання субпідрядних робіт по різці канатною пилкою, алмазному різанню дисковою пилкою на об'єкті ТОВ «Строй Вектор Плюс» за адресою м. Київ, вул. Первомайського, 8, бул. Л. Українки, 9-7 та на об'єкті ТОВ «Полібуд Плюс» за адресою м. Київ, вул. Вільямса, 7, вул. Ломоносова, 42.

Виконання зазначених робіт підтверджується належним чином завіреними копіями актів виконаних робіт (наданих послуг), рахунками-фактурами, та виписаними ТОВ «Дінол» податковими накладними.

Використання зазначених робіт у власній господарській діяльності підтверджується актами виконаних робіт, складеними та підписаними між ТОВ «Алмаз - Демонтаж» та ТОВ «Строй Вектор Плюс», ТОВ «ФК БУД», ТОВ «Пателі Лізинг», ТОВ «Полібуд Плюс» та рахунками-фактурами, виписаними позивачем вказаним контрагентам.

Станом на дату складання акта перевірки кредиторська/дебіторська заборгованість по розрахунках між позивачем та ТОВ «Дінол» відсутня, що визнається податковим органом. Відповідний запис міститься в акті перевірки позивача.

Також, між позивачем та ТОВ «Дінол» 22.08.2012 року укладено договір №11 на поставку позивачу від цього товариства алмазного інструмента та витратних матеріалів.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджується рахунками фактурами та видатковими накладними. За наслідками поставки контрагентом виписано позивачу податкові накладні.

Згідно оборотно-сальдової відомості, матеріали, що придбані у ТОВ «Дінол», були обліковані на рахунку «запаси» та проведені відповідними бухгалтерськими проводками. По рахунку «валові витрати» вартість за отримані товари по контрагенту ТОВ «Дінол» була віднесена позивачем до складу валових витрат за 3-4 кв. 2012 року.

Враховуючи встановлені обставини, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг та товарно-матеріальних цінностей у вищезазначеного контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи чи їх відповідність вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в тому, що господарські операції, що відбулися між позивачем та ТОВ «Дінол» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні названими контрагентами, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно оформлення, відповідачем не заперечується. Так само, як відповідачем не надано конкретних зауважень щодо відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інших первинних документів, що складались у процесі господарських взаємовідносин позивача з вище згаданим контрагентом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Колегія суддів не враховує покликання податкового органу на пояснення одного із засновників ТОВ «Дінол» ОСОБА_3 від 09.01.2013 року, що надані відповідачу від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, про те, що він не має відношення до господарської діяльності ТОВ «Дінол», позаяк з наданих позивачем документів слідує, що вищезгадані договори підряду та поставки, а так само й первинні документи, що опосередковували їх виконання, були підписані гр. ОСОБА_6, який згідно матеріалів зустрічної звірки (акт від 21.02.2013 року №698/22-4/32248031) є засновником ТОВ «Дінол». Тобто, гр. ОСОБА_3 не мав відношення до спірних господарських операцій.

Окрім того, колегія суддів наголошує, що матеріали зустрічної звірки контрагента позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення. Висновки ж податкового органу, викладені в указаному акті щодо відсутні у контрагента позивача основних засобів для здійснення господарської діяльності зроблені без належних і достатніх матеріалів і спираються виключно на припущення, а тому не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту та віднесення витрат на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ТОВ «Дінол», а тому не підтверджено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру цих господарських взаємовідносин.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст ухвали складено 17 квітня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М