Постанова

від 18.12.2013 по справі 904/3174/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 904/3174/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу від 24.10.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/3174/13 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕНТА СЕРВІС", м. Дніпропетровськ провизнання банкрутом голова ліквідаційної комісіїТимошенко В.В.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2013 року, що винесена у справі № 904/3174/13, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕНТА СЕРВІС" (далі - Боржник, Товариство) за заявою останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та справу призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2013 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено голову ліквідаційної комісії - Тимошенко В.В., якого зобов'язано здійснити процедуру ліквідації Боржника відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 року (суддя - С.А. Примак) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, останнього ухвалено ліквідувати, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Інспекція, ДПІ) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року (головуючий суддя - Лисенко О.М., судді: Джихур О.В., Виноградник О.М.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013 року припинено.

Не погоджуючись з такою ухвалою апеляційного суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 41, 78 Податкового кодексу України, а також норм процесуального права - ст. 91 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, припиняючи апеляційне провадження за скаргою Інспекції на ухвалу місцевого суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу Боржника та припинення провадження у справі, апеляційним судом була надана оцінка правомірності проведення досудової процедури ліквідації у справі із зазначенням про те, що і довідка форми 8-ОПП, і індивідуальне повідомлення ДПІ про припинення діяльності Боржника були направлені вказаному податковому органу, який, в свою чергу в листі повідомив про відсутність податкового боргу та відкритих рахунків у Товариства. Крім цього, суд встановив, що ДПІ не було надано доказів здійснення податкової перевірки стосовно Товариства, а Інспекція не була позбавлена можливості на її проведення, тому у ДПІ відсутні кредиторські вимоги до Боржника, вона не набула прав сторони або учасника провадження у справі та не має право на апеляційне оскарження вказаної ухвали місцевого суду.

Заперечуючи ці висновки апеляційного суду, скаржник вказує на те, що Конституцією України забезпечене право на апеляційне та касаційне оскарження, тому оскаржувана ухвала місцевого суду стосується прав та обов'язків ДПІ, яка не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження у даній справі.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених апеляційним судом обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

При цьому, враховуючи, що провадження у даній справі було порушено відповідно та в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство в редакції цього закону із змінами, внесеними згідно Закону України від 22.12.2011 № 4212- VІ (а не за правилами ст. 52 цього закону в його попередній редакції, як помилково в ухвалі вказав апеляційний суд), касаційний суд вважає за необхідне змінити мотивувальну частину оскаржуваної ухвали апеляційного суду щодо правових підстав та обґрунтувань при визначенні порядку набуття прав кредитора у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, а відповідно і сторони та учасника провадження у такій справі, у зв'язку із чим слід зазначити про таке.

Сторонами у справі про банкрутство згідно норм ст. 1 Закону про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Кредитором, згідно норм цієї ж статті Закону про банкрутство, законодавець визначає юридичну або фізичну особу, а також органи доходів і зборів та інші державні органи , які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника ; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника ; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначений положеннями ч. 3 вказаної статті та передбачає право кредиторів заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника .

Як встановив апеляційний суд, в апеляційній скарзі ДПІ не зазначає про наявність кредиторських вимог до Боржника та звернення із відповідною заявою у даній справі про банкрутство .

Поряд з цим, апеляційний суд зазначив про направлення вказаному податковому органу повідомлення за формою 8-ОПП (а.с. 30) та дотримання вимог ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України (якими врегульований досудовий порядок припинення та ліквідації юридичної особи), а також дотримання норм ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України - щодо персонального повідомлення у письмовій формі явних (відомих) кредиторів про припинення діяльності та ліквідацію суб'єкта господарювання та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій. Також, і в Бюлетені державної реєстрації № 239 (4) ще 11.02.2013 року, тобто більш ніж за два місяці до прийняття заяви про порушення даної справи про банкрутство, було опубліковано оголошення, відповідно до вимог ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, про прийняття учасником Товариства рішення про ліквідацію останнього (а.с. 26, 27). З моменту публікації вказаного оголошення інформація щодо рішення про ліквідацію Товариства стала загальновідомою.

В газеті "Урядовий кур'єр" № 97 (4983) від 01.06.2013 року була здійснена публікація оголошення про визнання Товариства банкрутом.

Крім цього, Інспекції направлялись копія ухвали від 22.04.2013 року про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство та копія ухвали від 16.05.2013 року про порушення даної справи, про що прямо зазначено в цих ухвалах (а.с. 1-2, 23-25).

Також, як встановив апеляційний суд, в наданому ліквідатору Товариства листі 03.06.2013 року № 12306/10/10-028 Інспекція повідомила про відсутність у Боржника податкового боргу (а.с. 128-129).

Вищенаведене у сукупності підтверджує висновок апеляційного суду, що орган доходів і зборів - Інспекція, мала і достатньо часу, і правових підстав як до порушення справи про банкрутство, так і після цього провести перевірку стосовно Боржника відповідно до вимог п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України. В свою чергу, викладене спростовує позбавлення Інспекції можливості до прийняття як постанови про визнання Товариства банкрутом, так і до прийняття оскаржуваної ухвали місцевого суду провести вказану перевірку, визначити Товариству податкове зобов'язання та звернутися із відповідними кредиторськими вимогами у даній справі.

У зв'язку із цим на наведених вище правових підставах - у тому числі відповідно до положення ст. 210 Господарського кодексу України щодо вимог про набуття статусу кредитора неплатоспроможного боржника, відповідно до встановленого нормами ст.ст. 1, 23, 37, 38, 95 Закону про банкрутство порядку набуття особою статусу, зокрема, кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство, а також до викладеного апеляційним судом правового аналізу норм ст.ст. 91, 106 ГПК України щодо права на апеляційне оскарження, суд касаційної інстанції підтримує правомірний висновок апеляційного суду, що ДПІ на момент прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції (ст. 91 ГПК України) не набула статусу кредитора Боржника або учасника провадження у справі про банкрутство, оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі не стосується її прав та обов'язків, у зв'язку з чим вказана інспекція, відповідно, не була стороною або учасником провадження у справі про банкрутство Боржника, оскаржувана в апеляційному порядку ухвала не стосувалася її прав та обов'язків.

Дійшовши такого висновку, апеляційний суд правомірно застосував приписи ст. 80 ГПК України та припинив апеляційне провадження за скаргою ДПІ на згадану ухвалу місцевого суду.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не спростовують висновків апеляційного суду, тому оскаржувана ухвала цього суду (з урахуванням внесених до її мотивувальної частини змін, наведених в даній постанові) підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23, 37, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 210 Господарського кодексу України, ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, ст. 75 Податкового кодексу України та ст. 4 1 , п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 р. у справі № 904/3174/13 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 19.12.2013 року.