Ухвала

від 12.12.2013 по справі 2а/2470/2776/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року м. Київ К/800/22903/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковинський» на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року

у справі №2а/2470/2776/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковинський»

до Державної реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковинський» (далі - Товариство) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держкомзему у м. Чернівці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.12.2012 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Держкомзему у місті Чернівці у вигляді ухилення від здійснення державної реєстрації земельної ділянки та державного акта; визнано протиправним та скасовано висновок Управління Держкомзему у місті Чернівців від 13.10.2012 про відмову в державній реєстрації земельної ділянки та державного акту; зобов'язано Управління Держкомзему у місті Чернівці здійснити державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,5935 га, яка розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 141, кадастровий номер: 7310136600:07:005:0047, а також здійснити державну реєстрацію державного акта на право власності на зазначену земельну ділянку та видати його ТОВ «Бізнес-центр «Буковинський» протягом терміну, встановленого Порядком ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1021 . У решті позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову у позові.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі касатор просив скасувати вказаний судовий акт суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.10.2012 представник Товариства за довіреністю Заболотний Р.К. звернувся до Управління Держкомзему у м. Чернівці з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки та державного акта або договору оренди земельної ділянки. Заяву прийнято відповідачем 10.10.2012 за обліковим номером ЗВ-731010062032012.

У заяві позивач просив на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Бізнес-Центр «Буковинський» від 04.08.2008 №3066, договору про внесення змін в договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.08.2008 №3066 від 27.10.2008 №4173, договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.08.2008 №3066 від 21.09.2012 №5000 надати послуги з реєстрації земельної ділянки та Державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування будівлі, площею 0,5935 га, яка розташована за адресою: вул. Головна, 141, м. Чернівці, визначений кадастровий номер земельної ділянки: 7310136600:07:005:0047.

Розглянувши заяву позивача від 10.10.2012 №731010062032012, відповідач прийняв висновок від 13.10.2012, яким відмовив у державній реєстрації.

В оспорюваному висновку Управління Держкомзему у м. Чернівці зазначило наступне:

- згідно з пунктом 7 статті 128 Земельного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації;

- відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 №381 (далі - Постанова №381) розстрочення платежу надається покупцям за умови сплати ними протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менше як 50 відсотків частини платежу, що зараховується до державного та місцевого бюджетів;

- у пункті 2.3 договору про внесення змін та доповнень від 21.09.2012 №5000 до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, 04.08.2008 зазначено, що станом на 29.02.2012 залишок заборгованості становить 2 141 104,03 грн. і покупець сплатив продавцю суму 304 818,13 грн., що становить менше 50 відсотків частин платежу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що пунктом 2 договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2012 №5000 пункт 2.4. договору купівлі-продажу викладено в новій редакції: «Документ про оплату або сплату Покупцем платежу, визначеного п.2.3.1. Договору, а саме 244 592,22 грн. (двісті сорок чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві гривні 22 коп.) є підставою для видачі Державного Акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації». Зазначений Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.08.2008 №3066 зі змінами та доповненнями є чинним та ніким не скасований. На виконання умов зазначеного Договору, Товариством згідно з платіжним дорученням від 27.09.2012 №342 здійснено оплату в сумі 214 110,40грн., згідно з платіжним дорученням від 27.09.2012 №341 здійснено оплату в сумі 30 481,82 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем виконано всі необхідні умови договору для видачі йому Державного Акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що пункт 2 договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2012 №5000 суперечить нормам законодавства України. У той же час, керуючись пунктом 9 статті 128 Земельного кодексу України та пунктом 3 Постанови №381, відповідач діяв правомірно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Частиною сьомою статті 128 Земельного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Відповідно до положень частини дев'ятої статті 128 Земельного кодексу України розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п'ять років. Порядок здійснення розрахунків з розстроченням платежу визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку здійснення розрахунків з розстроченням платежу за придбання земельної ділянки державної та комунальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2009 №381 (у редакції на час виникнення спору), установлено, що розстрочення платежу надається покупцям за умови сплати ними протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу не менш як 50 відсотків частини платежу, що зараховується до державного та місцевого бюджетів.

Пунктом 3 частини 13-4 постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021-2009-п «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» , визначено, що територіальний орган Держземагентства відмовляє у державній реєстрації земельної ділянки у разі, коли документи подані не в повному обсязі або не відповідають вимогам, установленим цим Порядком.

Отже, відмовляючи у державній реєстрації земельної ділянки та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, відповідач діяв згідно з викладеними положеннями чинного земельного законодавства України, оскільки Товариство під час придбання земельної ділянки з розстроченням платежу не надав доказів сплати ним не менш як 50 відсотків частини платежу.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Буковинський» відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.