Ухвала

від 09.12.2013 по справі 2а-14739/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2013 року м. Київ К/800/16698/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013

у справі № 2а-14739/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Лінк Групп»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012 відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 09.10.2012 № 0002842240/12058 та № 0002852240/12059.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2012 та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної перевірки позивача з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «НВО «Мета» за період діяльності з 01.06.2009 по 20.06.2012, складено акт від 20.09.2012 № 4569/2240/35390947, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження підприємством об'єкта оподаткування прибутку підприємств за період з 01.06.2009 по 20.06.2012 у розмірі 153 014,72 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 37 377,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 30 603,00 грн.

На підставі акта перевірки, 09.10.2012 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002842240/12058, яким визначено зобов'язання позивача з податку на прибуток в сумі 37 377,00 грн. і нараховано штрафні санкції в сумі 1,00 грн. та № 0002852240/12059, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30 603, 00 та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування спірних повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно із приписами абз. 1 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судом апеляційної інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВО «Мета», підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами: договорами, актами виконаних робіт, податковими та видатковими накладними.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «НВО «Мета», апеляційним судом правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ «НВО «Мета», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, безтоварності господарської операції, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Таким чином, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 09.10.2012 №0002842240/12058 та №0002852240/12059.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду, не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль