Постанова

від 18.12.2013 по справі 810/6332/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року 810/6332/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 13 год.25 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Восток-Сервіс Україна" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Восток-Сервіс Україна" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.11.2013 року №0001772301 та №0001782301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів У Київській області (надалі - відповідач) прийняла відносно Приватного акціонерного товариства «Восток-Сервіс Україна» (код ЄДРПОУ 32903873) (надалі - позивач): податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 року № 0001772301, яким за порушення пп. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 91 428,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 року № 0001782301, яким за порушення п.ц. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 70 095,00грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту від 28.10.2013 року № 233/22-03/32903873 (надалі - Акт перевірки), складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Професійні тканини» (код ЄДРПОУ 36926370) за період з 01.07.2011року по 31.07.2011 року, яку проведено на підставі наказу від 18.10.2013 року №329.

В даному Акті Відповідачем зазначено про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України , що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 60 952 грн., в тому числі за липень 2011 року у сумі 60 952 грн.; п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті бюджету на загальну суму 70 095 грн., в тому числі по періодах: за III квартал 2011 року - на суму 70 095 грн.

Згідно з актом перевірки зміст порушень полягає у тому, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року суму сплаченого на користь постачальника - ТОВ «Професійні тканини» (код ЄДРПОУ 36926370) ПДВ у розмірі 91428,00 грн., оскільки на думку відповідача контрагенти-постачальники мають ознаки «транзитності» та операції останнього ймовірно носять «нереальний» характер, а саме: правочин між ТОВ «Професійні тканини» (код ЄДРПОУ 36926370) та ТОВ «Вердон Еліт» (код ЄДРПОУ 37319007); правочин між «Вердон Еліт» (код ЄДРПОУ 37319007) та ТОВ «Домінік Гранд» (код ЄДРПОУ 37318857).

Позивач категорично не погоджується із висновками ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, викладеними в Акті перевірки від 28.10.2013 року № 233/22-03/32903873 та рішенням ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, викладеним в податковому повідомленні - рішенні від 08.11.2013 року № 0001772301 та податковому повідомленні-рішенні від 08.11.2013 року №0001782301, оскільки вони є необ'єктивними, нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими, прийнятими з порушенням податкового законодавства, положень цивільного і господарського законодавства стосовно нікчемних правочинів, а отже мають бути скасовані.

У судовому засіданні представник позивача Куракін Ю.В. підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача Судакевич А.О. позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях, зазначила, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Додатково пояснила, що порушення вимог податкового законодавства позивачем підтверджується лише Актом перевірки та Актом від 11.03.2013 року №938/22-2/36926370 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Професійні тканини" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Вердон Еліт" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приватне акціонерне товариство «Восток - Сервіс Україна» є юридичною особою, що зареєстроване 21.04.2004 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №733657, Випискою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Серії ААБ №301890, Довідкою АА №713936 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

З 05.05.2004 року позивач взятий на податковий облік в органах державної податкової служби за №70 та є платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про платника податку на додану вартість №200046500 НБ №153603, індивідуальний податкових номер 329038710361.

Відповідно до матеріалів справи, з 18.10.2013 року по 22.10.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ГУ Міндоходів у Київській області, на підставі наказу від 329 від 18 жовтня 2013 року , п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 , п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Восток-Сервіс Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Професійні Тканини» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.

Результати перевірки оформлено Актом від 28.10.2013року №233/22-03/32903873 "Про результати позапланової невиїзної перевірки Приватного акціонерного товариства "Восток-Сервіс Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Професійні Тканини» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року» .

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано Акт від 11.03.2013 року №938/22- 2/36926370 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Професійні Тканини" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Вердон Еліт" за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, який отримано від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вердон Еліт», код за ЄДРПОУ 32981307 за період з 01.07.201 І р. по 31.07.2011р. від 07.05.2012 №1164/22-2/37319007, складений ДПІ у Печерському районі м. Києва.

За результатами аналізу вказаних актів співробітниками ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області зроблено висновки, що діяльність ТОВ «Професійні тканини» (код ЄДРПОУ 36926370) здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності ТОВ «Професійні Тканини», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Професійні Тканини» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Враховуючи вищезазначене, відповідач дійшов висновку про порушення Приватним акціонерним товариством «Восток - Сервіс Україна»:

1.п.185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларації) на загальну суму 60952 грн.. в тому числі за липень 2011 рок у сумі 60952 грн.;

2. п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 70095 грн.. в тому числі по періодах: за ІІІ квартал 2011 року на суму 70095 грн.

На основі висновків Акту перевірки, відповідачем 08.11.2013 року були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0001772301, яким за порушення пп. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 91428,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001782301, яким за порушення п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 70 095,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача Приватне акціонерне товариство «Восток - Сервіс Україна» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між позивачем та ТОВ "Професійні тканини" суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що в період, який перевірявся позивач перебував у господарських взаємовідносинах із ТОВ "Професійні тканини" на підставі Договору №60411 поставки текстильної продукції від 06.04.2011 року та додаткової угоди №1 від 20 квітня 2011 року до Договору поставки текстильної продукції №60411 від 06.04.2011 року.

Згідно умов зазначеного Договору ТОВ «Професійні тканини» зобов'язується поставити текстильну продукцію, а позивач прийняти і своєчасно оплатити її, асортимент, кількість, ціна і строки поставки продукції обговорюються сторонами в специфікаціях , які є невід'ємною частиною договору, сума договору орієнтовно становить 604 000 грн.

Відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 20 квітня 2011 року, сума договору складає 1500000 грн.

Згідно укладеного договору та Специфікацією №1 ТОВ «Професійні тканини» було поставлено позивачу товар, загальна вартість якого, згідно специфікації №1 складає 603 748 грн., в тому числі ПДВ 100624, 67 грн.

На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав суду: Договір №60411 на поставку текстильної продукції від 06.04.2011 року , Специфікацію №1 до Договору №60411 від 06.04.2011 року, Додаткову угоду до договору поставки текстильної продукції №1 від 20 квітня 2011 року , податкову накладну №2 від 01.07.2011 року на суму 38810, 36 грн. в тому числі ПДВ 6468. 39 грн., податкова накладна №27 від 24.06.2011 року на суму 2402, 10 грн. в тому числі ПДВ 400, 35 грн., податкова накладна №12 від 08.07.2011 року на суму 152, 77 грн., в тому числі ПДВ - 25, 46 грн., податкова накладна №3 від 04.07.2011 року на суму 326750, 40 грн. в тому числі ПДВ - 54458, 40 грн., реєстр отриманих податкових накладних, видаткову накладну №РН-0000155 від 4 липня 2011 року на суму 41327, 50 грн. (ПДВ_6887, 92), видаткову накладну №РН-0000164 від 4 липня 2011 року на суму 326750, 40 грн. (ПДВ 54458, 40 грн.) , видаткову накладну №РН-0000174 від 8липня 2011 року на суму 152, 77 грн. (ПДВ 25. 46 грн.) , Рахунок - фактуру №СФ-0000168 від 22 червня 201 року , рахунок - фактуру №СФ-0000178 від 1 липня 2011 року, рахунок-фактура №СФ -0000188 від 8 липня 2011 року, Специфікація №2, товарно-транспортну накладну №83 від 4 липня 2011 року, товарно-транспортну накладну №84 від 4 липня 2011 року, товарно-транспортну накладну №86, виписки по рахунку.

Проаналізувавши надані позивачем документи, суд зазначає наступне.

Як встановлено у судовому засіданні за результатом виконання Договору №60411 поставки текстильної продукції від 06.04.2011 року відбулося настання правових наслідків для обох сторін (сплата коштів та отримання товарів), що підтверджується дентальною первинною бухгалтерською та іншою документацією, що зазначена вище.

Розрахунок за визначені товари був здійснений позивачем із ТОВ «Професійні тканини» відповідно до умов договору в повному обсязі, що підтверджується відповідними виписками по рахунку.

Позивачем в повному обсязі виконаний обов'язок щодо відображення податкових зобов'язань за зазначеними операціями відповідно до норм чинного законодавства, що підтверджується поданими податковими деклараціями з податку на додану вартість та податковими деклараціями з податку на прибуток за перевіряємий період.

Наявність витрат, об'єктів оподаткування та операцій з поставки товарів підтверджується первинною договірною та бухгалтерською документацією та поданням відповідних податкових декларацій. Отримані податкові накладні включені до "реєстру отриманих та виданих податкових накладних" у відповідних періодах. ПДВ, сплачений при придбанні товарів, включено позивачем до податкового кредиту у декларації з ПДВ у відповідних періодах.

Документи, що підтверджують вищезазначене, аналізувались відповідачем в ході проведення перевірки та відображені п. 2.7 розділу 2 Акту перевірки.

Приватним акціонерним товариством «Восток-Сервіс Україна» включено до складу податкового кредиту, задекларованого в декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року податкові накладні, виписані ТОВ "Професійні тканини" на загальну сум ПДВ - 60952, 25 грн. та внесено до складу валових витрат у 3 кварталі 2011 року на суму 304760 грн. Вказані дії позивача є правомірними, у зв'язку з зазначеним вище та у зв'язку з наступним.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений позивачем та ТОВ "Професійні тканини" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, судом враховано, що у позивача в липні 2011 року перебувало в оренді нежитлове приміщення, в якому зберігався товар, наявний транспортний засіб, на котрому перевозився товар від ТОВ «Професійні тканини», що підтверджується Договором оренди нерухомого майна №193 від 15.04.2011 року, договором фінансового лізингу №1260 від 24.03.2011 року, видатковою накладною №РА -0000503 від 30 квітня 2011 року на передавання автомобіля у лізинг.

В подальшому, отриманий від ТОВ "Професійні тканини" товар був відправлений на переробку для виготовлення спеціального одягу до МПП «Спрінт» та ТОВ «Круг», що підтверджується Договором №10711 на послуги по переробці давальної сировини від 01 липня 2011 року , специфікацією до цього договору від 4 липня 2011 року , угодою від 4 липня 2011 року до договору від 1 липня 2011 року, Договором на послуги по переробці давальної сировини від 31 травня 2011 року.

Отже, судом встановлено, що товар, придбавався позивачем у ТОВ «Професійні тканини» з метою подальшого використання в оподаткованих ПДВ операціях для виробництва захисного одягу та іншої текстильної продукції.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з надання послуг, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позиція відповідача ґрунтуються лише на безпідставних твердженнях та припущеннях, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Професійні Тканини» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатноеті ТОВ «Професійні Тканини», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Професійні Тканини» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Причому зазначені припущення відповідача не підтверджені чинними рішеннями суду.

В обґрунтування зазначеного відповідач посилається на Акти інших податкових органів, які не мають жодного відношення до предмету перевірки позивача.

Відсутні жодні посилання на вироки суду, якими було б встановлено, що контрагент позивача був зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що товари (роботи, послуги) від вказаного контрагента іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Тобто якщо контрагент чи його контрагенти за ланцюжком, не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податків до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, а тому сама по собі несплата податку контрагентом (чи його контрагенти за ланцюжком) чи неподання ними звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Факт здійснення операцій підтверджений документально та визнаний відповідачем в Акті перевірки.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В Акті перевірки не надано допустимих та достатніх доказів, а також відсутнє належне обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як встановлено у судовому засіданні та зазначається в Акті перевірки, реальність операцій з придбання позивачем поварів в ТОВ «Професійні тканини» підтверджено первинною договірною та бухгалтерською документацією.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як зазначається в самому Акті перевірки та встановлено у судовому засіданні, податкові накладні були видані та відображені в обліку позивача та його контрагента у встановленому законом порядку.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується відповідачем, в періоди, що перевірялись контрагент позивача (як і сам позивач) були належним чином зареєстровані та перебували на обліку в податкових органах в якості платників ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Відповідно до п. 200.1 п. 200.2 п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI із змінами та доповненнями, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту загальної суми 60952 грн., як суми податку на додану вартість, сплаченої за отримані товари та підтверджені податковими накладними, відповідає вимогам пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1. ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати мають бути фактично здійсненні і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Витрати, понесені позивачем за договором укладеним з ТОВ "Пофесійні тканини", були віднесені ним до складу витрат за відповідні звітні періоди, оскільки дані витрати, відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України підтверджуються відповідними первинними документами.

Оскільки відповідачем під час проведення перевірки, не було надано належної оцінки первинним документам, то і висновок податкового органу про безпідставність віднесення до складу витрат позивачем за перевіряємий період витрат, понесених за договором укладеним з ТОВ "Професійні тканини", є безпідставним та не підтверджуються податковим органом жодним належним доказом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на формування податкового кредиту та право на формування показників валових витрат підтверджене належними доказами, отже висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп.185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п. 200.2 ст. 200, 2. п.п. 14.1.27, п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ "Професійні тканини" є безпідставним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до цієї норми суди при розгляді податкових спорів мають виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо) економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку достовірні.

Надання податковому органу всіх належних чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Представником позивача надано обґрунтовані пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Вимог про відшкодування судових витрат позивач не суду заявляв, від відшкодування судових витрат представник позивача відмовився.

Таким чином, судові витрати стягненню з державного бюджету на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Восток-Сервіс Україна" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 08.11.2013 року №0001772301 та №0001782301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 грудня 2013 р.