Постанова

від 20.12.2013 по справі 905/4629/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.12.2013 р. справа №905/4629/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М. суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В. за участю представників сторін: від позивача: Писарев Я.В., адвокат від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промисловий Альянс-схід», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2013р. у справі№ 905/4629/13 (головуючий Левшина Г.В., судді Огороднік Д.М., Довгалюк В.О.) за позовомКолективного торговельно-виробничого підприємства «Азов», м. Горлівка Донецької області до Приватного підприємства «Промисловий Альянс-Схід», м. Донецьк про стягнення суми

В судовому засіданні 05.11.13р.

оголошено перерву до 26.11.13р.

Господарський суд Донецької області рішенням від 09.10.2013р. частково задовольнив позовні вимоги Колективного торговельно-виробничого підприємства «Азов», м. Горлівка Донецької області до Приватного підприємства «Промисловий Альянс-схід», м. Донецьк про стягнення 109248,92 грн., у тому числі основний борг в сумі 56716,40 грн., пеня в сумі 3742,77 грн., відсотки за користування чужими коштами в сумі 48789,75 грн. за договором поставки.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просив рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2013р. у справі № 905/4629/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Враховуючи те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, що були предметом розгляду суду першої інстанції, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2011р. між сторонами був підписаний договір поставки №12/11, за умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався систематично поставляти та передавати у власність покупця визначений товар (риба с/м, морепродукти с/м), а відповідач (покупець) - прийняти цей товар, своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору, в кількості, асортименті та за цінами, які вказані в накладних або специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору загальна сума та ціна на кожну поставку передбачена в накладній до даного договору та включає в себе всі податки та збори, які сплачує постачальник.

Моментом (датою) поставки вважається дата, яка вказана у видатковій накладній, підписаної покупцем (п.3.2 договору поставки №12/11 від 10.09.2011р.).

Згідно п.7.3 договору від 10.09.2011р. даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 02.09.2012р., або до повного виконання сторонами зобов'язань за ним, за виключенням випадку передбаченого п.4.5 договору.

Між сторонами відбулись господарські відносини, які за своєю правовою природою є договором поставки та підпадають під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до видаткових накладних №25 від 20.11.2012р., №35 від 27.11.2012р., №11 від 15.01.2013р., №14 від 16.01.2013р., №18 від 21.01.2013р., №21 від 23.01.2013р., №25 від 25.01.2013р., №1 від 01.02.2013р., №8 від 05.02.2013р., №12 від 08.02.2013р., №23 від 16.02.2013р., №27 від 19.02.2013р. позивачем було поставлено відповідачу товар, який, з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача, залишився несплаченим на суму 56716,40 грн.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 56 716,40грн. підтверджена матеріалами справи, тому вимоги позивача в цій частині обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача нараховані пеню та проценти за користування чужими коштами.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Сторонами у договорі передбачена відповідальність за порушення грошових зобов'язань у вигляді сплати пені за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що узгоджується з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, господарський суд, з урахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 3495,69грн. за період з 28.11.12р. по 26.06.13р.

Відповідно до приписів статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 4.3 Договору, який укладено між сторонами, окрім пені, передбачена відповідальність покупця за прострочку оплати у відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України у вигляді сплати процентів за користування грошовими коштами Постачальника у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем на підставі цього нараховані відповідачеві відсотки за користування чужими грошовими коштами у сумі 48789,75грн.

Судова колегія зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою проценти за користування чужими грошовими коштами у вигляді сплати 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, які визначені договором, підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, частина третьої якої встановлює, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Укладеним договором (п. 4.3) сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення. За таких обставин умовами договору поставки № 12/11 від 10.09.2011р. передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 12.12.2011р. у справі № 07/238-10.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що сума процентів за користування чужими коштами за укладеним між сторонами договором у розмірі 48 789,75грн. підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з чим рішення місцевого суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема: визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

На підставі викладеного, судова колегія вважає за необхідне визнати недійсною умову договору, викладену в п. 4.3 договору поставки № 12/11 від 10.09.2011р. щодо нарахування у випадку прострочення оплати відповідно до статті 536 ЦПК України процентів за користування грошовими коштами в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Стосовно твердження відповідача щодо відсутності між сторонами акту звіряння взаємних розрахунків судова колегія зазначає, що у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт звіряння взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами, але не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, оскільки зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами - договором, накладними, рахунками, актами приймання-передачі, таким чином відсутність такого акту не є підставою відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Промисловий Алянс-Схід», м. Донецьк підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 09.10.13р. підлягає частковому скасуванню з прийняттям рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 48789,75грн. та визнання недійсною умови договору, викладену у п. 4.3 договору поставки № 12/11 від 10.09.2011р. щодо нарахування відповідно до статті 536 ЦПК України процентів за користування грошовими коштами в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Промисловий Альянс-схід» на рішення господарського суду Донецької області від 09 жовтня 2013 року по справі № 905/4629/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 09 жовтня 2013 року по справі № 905/4629/13 - частково скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Колективного торговельно-виробничого підприємства "Азов", м. Горлівка до Приватного підприємства "Промисловий Альянс-схід", м. Донецьк про стягнення 48789 грн. 75 коп.

Визнати недійсною умову договору, викладену у п. 4.3 договору поставки № 12/11 від 10.09.2011р. щодо нарахування відповідно до статті 536 ЦПК України процентів за користування грошовими коштами в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Стягнути з Приватного підприємства "Промисловий Альянс-схід", м. Донецьк на користь Колективного торговельно-виробничого підприємства "Азов", м. Горлівка витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1204,22 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 09 жовтня 2013 року по справі № 905/4629/13 - залишити без змін.

Стягнути з Колективного торговельно-виробничого підприємства "Азов", м. Горлівка на користь Приватного підприємства "Промисловий Альянс-схід", м. Донецьк витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 602,12грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

Н.В. Ломовцева

Надруковано 6 примірників:

1-позивачу;

2-відповідачу;

1-до справи;

1-ГС;

1-ДАГС