Рішення

від 18.12.2013 по справі 1519/2-1587/11

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №1519/2-1587/11

Провадження по справі №2/521/2703/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Жуган Л.В.

при секретарі - Антонюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Гідромонтаж-1» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зміну формулювання причини звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси, 05.07.2010 року звернувся позивач ОСОБА_2 із позовом до ПП «Гідромонтаж» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та зміну формулювання причини звільнення.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої вимоги, подавши остаточний позов до ПП «Гідромонтаж-1» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зміну формулювання причини звільнення.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що з 06.05.2002 року він неофіційно працював на посаді монтажника у ПП «Гідромонтаж-1» та працював у ньому до офіційного прийняття на роботу 01.08.2006 року. З 01.08.2006 року ОСОБА_2 був офіційно прийнятий на посаду комірника у ПП «Гідромонтаж-1», де працював до 20.12.2009 року.

ОСОБА_2 вказує, що за час перебування у трудових відносинах з ПП «Гідромонтаж-1» з його боку не було ніяких порушень законодавства про працю. 20.12.2009 року ОСОБА_2 написав заяву про звільнення його з посади комірника за власним бажанням, але замість того, щоб звільнити його за поданою заявою, керівництво підприємства протягом трьох місяців, а саме з 01.01.2010 року по 08.04.2010 року, проводило перевірку умов зберігання матеріальних цінностей, при тому, що він не був матеріально відповідальною особою. Зазначена перевірка проводилась без присутності позивача, охороні було заборонено його пропускати на територію підприємства.

На підставі результатів перевірки, які йому невідомі до теперішнього часу, 08.04.2010 року, ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади комірника, згідно наказу №8 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, а саме у зв’язку із втратою довіри з боку власника ПП «Гідромонтаж-1».

ОСОБА_2 не погоджується із вказаною підставою про його звільнення, так як після проведення перевірки виконання ним трудових обов’язків підприємством не було виявлено винних дій та доказів порушення ним трудового законодавства, підприємство не довело порушення ним правил зберігання матеріальних цінностей, які б стали підставою для втрати до нього довіри з боку керівництва. Тому позивач просить суд зобов'язати ПП «Гідромонтаж-1» змінити в трудовій книжці формулювання причини звільнення з п.2 ст. 41 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України, у зв'язку із поданою раніше заявою про звільнення за власним бажанням.

Позивач вказує, що при отриманні ним 20.04.2010 року трудової книжки ПП «Гідромонтаж-1» не провело з ним розрахунків за відпрацьований ним грудень місяць та за час вимушеного прогулу з січня 2010 року по 20.04.2010 року, допущеного з вини підприємства.

ОСОБА_2 зазначає, що його середньомісячна заробітна плата складала 4800 грн., що еквівалентно 600 доларам США.

У зв'язку із наведеним, позивач просив суд стягнути на свою користь з ПП «Гідромонтаж-1» заборгованість за весь час затримки проведення розрахунку за відпрацьований грудень 2009 року у розмірі 4800 грн., за час вимушеного прогулу з 01.01.2010 року по 20.04.2010 року у розмір 19200 грн. та за невикористану відпустку за 2009 рік у розмірі 4800 грн.

ОСОБА_2 також зазначає, що неправомірними діями ПП «Гідромонтаж-1» по його звільненню, йому було заподіяно моральну шкоду, розмір компенсації якої він оцінює в розмірі 5000 грн. та стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату правової допомоги, а саме написання позовної заяви, отримання доказів, подачі їх до суду, представництво його інтересів в судових засіданнях протягом трьох років, у розмірі 5000грн.

Позивач ОСОБА_2 та його представник за ордером та договором процесуального представництва у суді - ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали остаточні позовні вимоги, просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ПП «Гідромонтаж-1» за довіреністю - ОСОБА_4В в судовому позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивач ніколи не писав заяви про звільнення за власним бажання, жодних перевірок умов зберігання матеріальних цінностей відповідачем не проводилось. Навпаки, з 01.03.2010 року позивач перестав виходити на роботу та виконувати свої професійні обов’язки, з'явився тільки 07.04.2010 року, пояснивши під особистий підпис, що протягом цього часу перебував в Росії за сімейними обставинами, про що було складено відповідний акт від 07.04.2010 року про невихід ОСОБА_2 на роботу. З урахування цього керівництвом ПП «Гідромонтаж-1» було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади у зв'язку з втратою довіри, оскільки за час невиходу позивача на роботу не проводився належний облік та зберігання товарно-матеріальних цінностей, що входило до його посадових обов’язків. Крім того, представник відповідача зазначив, що позивач не надав жодних доказів того, що його заробітна плата становила 4800 грн. на місяць.

З урахуванням вищевикладеного, ПП «Гідромонтаж-1» вважає, що з його боку не було будь-яких порушень норм чинного законодавства при звільненні позивача, тому вимоги про компенсацію будь-яких матеріальних збитків у вигляді не отриманої заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та витрат на оплату правової допомоги - є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, надавши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 з 01.08.2006 року був прийнятий на посаду комірника з окладом згідно штатного розпису в ПП «Гідромонтаж-1», що підтверджується наказом ПП «Гідромонтаж-1» №13 від 01.08.2006 року.

10.03.2008 року між ПП «Гідромонтаж-1» та ОСОБА_2 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за умовами якого ОСОБА_2 прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереженості ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.

07.04.2010 року начальником відділу збуту ОСОБА_5 на адресу керівництва ПП «Гідромонтаж-1» було складено службову записку про те, що 01.03.2010 року ОСОБА_2, який займає посаду комірника, не виходить на роботу, у зв'язку із чим просить розглянути можливість його звільнення, так як не виконуються його посадові обов’язки по обслуговуванню матеріальних цінностей на складі.

Згідно акту ПП «Гідромонтаж-1» від 07.04.2010 року, складеного начальником відділу збуту ОСОБА_5 в присутності секретаря Тонконог Т.В. і імпорт-менеджера ОСОБА_6, судом встановлено, що з 01.03.2010 року комірник ОСОБА_2 був відсутній на робочому місці протягом 27-ми робочих днів без попередження та поважних причин.

Свою відсутність на роботі ОСОБА_2 пояснив своїми особистими письмовими поясненням, що через сімейні обставини перебував в Росії, і не мав можливості попередити, про що власноручно зазначив у вищевказаному акті від 07.04.2010 року.

З актом від 07.04.2010 року ОСОБА_2 був ознайомлений та підписав його.

Наказом ПП «Гідромонтаж-1» № 8 від 08.04.2010 року ОСОБА_2 був звільнений з посади комірника у зв'язку із втратою довіри до нього, згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України, з 08.04.2010 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що посиланням позивача на те, що у ПП «Гідромонтаж-1» були відсутні підстави для звільнення його згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України, так як він не був матеріально відповідальною особою, та відсутні докази його винних дій щодо неналежного обслуговування товарно-матеріальних цінностей - є безпідставними.

Пунктом 2 ст. 41 КЗпП України встановлено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

На цій підставі можуть бути звільнені з роботи лише особи, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності.

У п. 28 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року зазначено, що безпосереднім обслуговуванням грошових і товарних цінностей є їх прийняття, збереження, транспортування, розподіл тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 працював на посаді комірника, до його безпосередніх посадових обов’язків входило обслуговування товарно-матеріальних цінностей та з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

Зі змісту п. 2 ст. 41 КЗпП України вбачається, що підставою для розірвання трудового договору у зв'язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій.

Згідно досліджених судом акту від 07.04.2010 року та службової записки від 07.04.2010 року вбачається, що внаслідок винних дій ОСОБА_2 - невихід на роботу - без поважних причин, ним не виконувались його безпосередні посадові обов’язки по збереженню, обслуговуванню матеріальних цінностей.

Крім того, в акті про невихід на роботу ОСОБА_2 власноручно зазначив та підтвердив свою відсутність на роботі з 01.03.2010 року по 07.04.2010 року, чим фактично визнав допущені ними порушення щодо тривалого не виконання своїх посадових обов’язків по обслуговування матеріальних цінностей на складі.

На підставі цього, суд вважає, що ОСОБА_2 здійснив винні дії, які полягали в його невиході на роботу та не виконані своїх посадових обов’язків по збереженню, обслуговуванню, контролю за ввіреними йому товарно-матеріальними цінностями, що дало підставу керівництву ПП «Гідромонтаж-1» для втрати довіри до нього та звільнення його з займаної посади з цих підстав.

Згідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він нібито 20.12.2009 року написав заяву про звільнення його із займаної посади за власним бажанням, а керівництвом ПП «Гідромонтаж-1» з 01.01.2010 року по 08.04.2010 року проводилась перевірка умов зберігання ним матеріальних цінностей, і з цих підстав охорона не пропускала його на підприємство, оскільки жодних належних та допустимих доказів в підтвердження таких обставин він суду не надав.

Згідно довідки ПП «Гідромонтаж-1» про середню заробітну плату (дохід) ОСОБА_2 вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача в 2009 році складала 33,01 грн., за грудень місяць 2009 року відповідачем була нарахована та виплачена позивачу заробітна плата у розмірі 358,70 грн. за 11 відпрацьованих робочих днів.

Вказана довідка спростовує посилання позивача на те, що розмір його щомісячної заробітної плати складав 4800 грн., що еквівалентно 600 доларам США, будь-які інші докази про нарахування іншого розміру заробітної плати позивачу суду не надані.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2, складених Управлінням пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, вбачається, що ПП «Гідромонтаж-1» за грудень 2009 року, та за січень-лютий 2010 року було сплачено страхові внески за ОСОБА_2, як свого працівника, якому нараховано та виплачено заробітну плату.

При таких обставинах, посилання позивача на те, що йому не було виплачено заробітну плату за грудень 2009 року є необґрунтованими.

Вимоги позивача про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з 01.01.2010 року по 20.04.2010 року є безпідставними, так як за встановленими судом фактичними обставинами справи підтверджується, що в період з січня по лютий місяць 2010 року включно ОСОБА_2 працював та отримував заробітну плату в ПП «Гідромонтаж», а з 01.03.2010 року по 07.04.2010 року ОСОБА_2 на роботу не виходив і заробітна плата йому не нараховувалась, а 08.04.2010 року ОСОБА_2 був звільнений.

Належних і допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом обставини, позивач не надав.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації за невикористану відпустку в 2009 році задоволенню не підлягають, оскільки відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 не було використано право на щорічну відпустку в 2009 році.

При таких обставинах, суд вважає, що з боку ПП «Гідромонтаж-1» не було допущено порушень норм чинного трудового законодавства при звільненні позивача, тому вимоги про компенсацію моральної шкоди задоволенню також не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зміну формулювання причини звільнення в повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, вимоги позивача про стягнення понесених судових витрат по оплаті правової допомоги в порядку ст. 88 ЦПК України задоволенню також не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Гідромонтаж-1» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зміну формулювання причини звільнення - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Л.В. Жуган