Постанова

від 29.11.2013 по справі 801/8106/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 листопада 2013 р. (10:46) Справа №801/8106/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Лєбєдєвої О.М., представника позивача Гіріна К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень №0003462208 від 08.05.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 64587,50 гривень, у тому числі за основним платежем 51670,00 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 12917,50 гривень, №0003502208 від 08.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 56825,00 гривень та №0003672208 від 08.05.2013 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 101371,00 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 31238008), ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), ПП «Айкон-Крим» (код за ЄДРПОУ 35941618) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 51760,00 гривень, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 101371,00 гривень, зменшення від'ємного значення ряд.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту» в сумі 56825,00 гривень. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, надіслав заперечення на адміністративний позов, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, враховуючі думку представника позивача, якій не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши думку представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 09.04.2013 року по 15.04.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 31238008), ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), ПП «Айкон-Крим» (код за ЄДРПОУ 35941618) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року.

Результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» знайшли своє відображення у акті № 2369/22-1/24507761 від 22.04.2013 року (т.1, а.с.7-20).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР та п.п.14.1.185, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 51670,00 гривень, у тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 6360,00 гривень, за 3 квартал 2010 року в сумі 45310,00 гривень, зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на 2-4 квартал 2011 року на загальну суму 101371,00 гривень;

- п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1 п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість » №168/97-ВР від 03.04.1997 р. та п.14.1.181, п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.4, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого зменшено від'ємне значення ряд.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту» Декларації з ПДВ в сумі 56825,00 гривень.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року:

- № 0003462208 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 64587,50 гривень, в тому числі за основним платежем - 51670,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12917,50 гривень (а.с.50);

-№ 0003502208 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 56825,00 гривень (а.с.51);

- №0003672208 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 101371,00 гривень (а.с.52).

Не погодившись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом щодо їх оскарження.

Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим оскаржуваних податкових повідомлень - рішень судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що такі висновки про порушення позивачем положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України зроблені відповідачем внаслідок оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 31238008), ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), ПП «Айкон-Крим» (код за ЄДРПОУ 35941618).

В ході проведення перевірки була отримана та використана інформація щодо даних контрагентів, а саме: акт про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель-плюс» №37/22/31263808 від 11.04.2012 року, акт про не неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Кримспецтехнолоджи» №17/22/36693441 від 06.04.2012 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Команд» №32/22/37081766 від 06.04.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та його контрагентами з ТОВ БВП «Строитель-плюс» (код за ЄДРПОУ 31238008), ПП «Комманд» (код за ЄДРПОУ 37081766), ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441), ПП «Айкон-Крим» (код за ЄДРПОУ 35941618) у періоді, що перевірявся, були укладені угоди на постачання товарів, робіт (послуг).

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» (Покупець) та ПП «Айкон-Крим» (Продавець) був укладений договір постачання, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до матеріалів справи позивачем у ПП «Айкон-Крим» було придбано товарів на загальну суму 30528,08 гривень, у тому числі ПДВ 5088,01 гривень, на підтвердження придбання та отримання товарів позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- рахунок-фактура №411 від 06.05.2010 року на суму 30528,08 гривень, у тому числі ПДВ 5088,01 гривень (а.с.54);

- видаткова накладна №411 від 06.05.2010 року на суму 30528,08 гривень, у тому числі ПДВ 5088,01 гривень (а.с.55);

- податкова накладна №411 від 06.05.2010 року на суму 30528,08 гривень, у тому числі ПДВ 5088,01 гривень (а.с.56);

Згідно з матеріалами справи між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» (Замовник) та ПП «Кримспецтехнолоджи» (Виконавець) були укладені наступні договори:

- договір про організацію рекламної кампанії, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з розміщення інформації Замовника на сторінках інтернет-сайтів в розділах з відповідною тематикою(а.с.73-76);

- договір про організацію рекламної кампанії, відповідно до якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника організувати проведення рекламної кампанії для Замовника на території України на поверхнях спеціальних конструкцій в період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року включно, а Замовник зобов'язується прийняти послуги Виконавця та оплатити їх(а.с.77-81);

- договір, відповідно до якого Виконавець за дорученням Замовника і відповідно до його замовлень зобов'язується надати послуги з розміщення рекламних матеріалів у засобах масової інформації (радіостанції), згідно підписання сторонами додатків, які є невід'ємною частиною даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар. Відповідно до п.2.1 договору вартість послуг складає 23859,00 гривень.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- рахунок-фактура №825 від 02.08.2010 року на суму 23859,00 гривень, у тому числі ПДВ 3960,00 гривень (а.с.60);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-825 від 31.08.2010 року (а.с.61);

- податкова накладна №919 від 31.08.2010 року на суму 13014,00 гривень, у тому числі ПДВ 2160,00 гривень (а.с.62);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-920 від 30.09.2010 року (а.с.63);

- податкова накладна №920 від 01.09.2010 року на суму 10845,00 гривень, у тому числі ПДВ 1800,00 гривень (а.с.64);

- рахунок-фактура №1394 від 02.09.2010 року на суму 24341,00 гривень, у тому числі ПДВ 4040,00 гривень (а.с.65);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-1394 від 30.09.2010 року (а.с.66);

- податкова накладна №1406 від 30.09.2010 року на суму 24341,00 гривень, у тому числі ПДВ 4040,00 гривень (а.с.67);

- рахунок-фактура №824 від 02.08.2010 року на суму 36477,76 гривень, у тому числі ПДВ 6054,40 гривень (а.с.68);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-824 від 31.08.2010 року (а.с.69);

- податкова накладна №918 від 31.08.2010 року на суму 19569,20 гривень. у тому числі ПДВ 3248,00 гривень (а.с.70);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-1193 від 30.09.2010 року (а.с.71);

- податкова накладна №1193 від 02.09.2010 року на суму 16908,56 гривень, у тому числі ПДВ 2806,40 гривень (а.с.72);

- акт резервування робочих поверхонь від 31.07.2010 року (а.с.82);

Придбані роботи (послуги) були у повному обсязі оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Кримспецтехнолоджи», що підтверджується банківськими виписками, а саме:

- виписка по особовому рахунку на суму 24341,00 гривень (а.с.115);

- виписка по особовому рахунку на суму 16908,56 гривень (а.с.116);

- виписка по особовому рахунку на суму 19569,20 гривень (а.с.117);

- виписка по особовому рахунку на суму 23859,00 гривень (а.с.117);

Відповідно до матеріалів справи між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» (Замовник) та ТОВ БВП «Строитель-плюс» (Підрядник) був укладений договір підряду №б/н від 30.06.2010 року, відповідно до якого Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну роботу: виконання реконструкції виробничих приміщень підприємства "АВІС", ціна договору становить 87862,00 гривень, у тому числі ПДВ 14643,78 гривень (а.с.86-88).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- рахунок фактура №4143 від 02.08.2010 року на суму 49234,37 гривень, у тому числі ПДВ 8205,73 гривень (а.с.94);

- податкова накладна №4143 від 31.08.2010 року на суму 49234,37 гривень, у тому числі ПДВ 8205,73 гривень (а.с.95);

- рахунок-фактура №3146 від 02.07.2010 року на суму 38628,28 гривень, у тому числі ПДВ 6438,05 гривень (а.с.96);

- податкова накладна №3416 від 31.07.2010 року на суму 38628,28 гривень, у тому числі ПДВ 6438,05 гривень (а.с.97);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-4143 від 31.08.2010 року (а.с.98);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-3416 від 31.07.2010 року (а.с.100).

Придбані роботи (послуги) були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ БВП «Строитель-плюс», що підтверджується банківськими виписками (а.с.112).

Також між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» (Замовник) та ТОВ БВП «Строитель-плюс» (Виконавець) було укладено договір на створення проектної документації № б/н від 31.08.2010 року, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання з розробки проектно-кошторисної документації виробничих приміщень розташованих за адресою м. Сімферополь, сел. Аерофлотський, пл. Аеропорту, 36А, відповідно до п.3.1 ціна послуг складає 45300,00 гривень, у тому числі ПДВ 7550,00 гривень (а.с.89-90).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи бухгалтерської та податкової звітності:

- рахунок-фактура №4128 від 06.09.2010 року на суму 45300,00 гривень, у тому числі ПДВ 7550,00 гривень (а.с.91);

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-4128 від 30.09.2010 року (а.с.82);

- податкова накладна №4425 від 30.09.2010 року на суму 45300,00 гривень, у тому числі ПДВ 7550,00 гривень (а.с.83);

Придбані роботи (послуги) були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ БВП «Строитель-плюс», що підтверджується банківськими виписками (а.с.114).

Також судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» (Покупець) та ПП «Комманд» (Продавець) було укладено договір постачання, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, одиниця виміру, кількість, ціна та найменування яких вказані в рахунках (а.с.107-109).

Виконання умов вказаного договору підтверджуються наступними документами податкової та бухгалтерської звітності:

- рахунок-фактура №804 від 27.04.2011 року на суму 87312,36 гривень, у тому числі ПДВ 14552,06 гривень (а.с.101);

- видаткова накладна №804 від 27.04.2011 року на суму 87312,36 гривень, у тому числі ПДВ 14552,06 гривень (а.с.102);

- податкова накладна №189 від 27.04.2011 року на суму 87312,36 гривень, у тому числі ПДВ 14552,06 гривень (а.с.103);

- рахунок-фактура №647 від 06.04.2011 року на суму 34764,89 гривень, у тому числі ПДВ 5794,15 гривень (а.с.104);

- видаткова накладна №647 від 06.04.2011 року на суму 34764,89 гривень, у тому числі ПДВ 5794,15 гривень (а.с.105);

- податкова накладна №47 від 06.04.2011 року на суму 34764,89 гривень, у тому числі ПДВ 5794,15 гривень (а.с.106);

Придбані товари були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Комманд», що підтверджується банківськими виписками (а.с.111)

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Стосовно висновків відповідача, що усі господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Комманд» ,ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Айкон-Крим» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Станом на 2009-2010 роки вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В 2009-2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Комманд» ,ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Айкон-Крим» товарів, послуг (робіт), використання цих послуг(робіт) в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих послуг(робіт) до валових.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Комманд» ,ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Айкон-Крим» товарів, послуг(робіт), та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» та ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Комманд» ,ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Айкон-Крим» товарів є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача - ТОВ БВП «Строитель-плюс», ПП «Комманд» ,ПП «Кримспецтехнолоджи», ПП «Айкон-Крим» товарів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "… Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Також суд звернув увагу на те, що відповідач в акті перевірки № 2369/22-1/24507761 від 22.04.2013 року та в запереченні на адміністративний позов посилається на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 року, яким визначено винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України - ОСОБА_2, яка була засновником БВП "Строитель-плюс" та ПП «Кримспецтехнолоджи» контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС».

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України як фіктивне підприємництво, тобто створення та придбання ОПД з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, вчинене повторно. За період з 01.01.2010 по 31.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» мало взаємовідносини з БВП "Строитель-плюс" та ПП «Кримспецтехнолоджи», а саме, укладено договори по придбанню послуг (робіт) , також позивачем включено до податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинам з БВП "Строитель-плюс" та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Суд звертає увагу, що обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Судом встановлено, що вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 ОСОБА_2 визнано винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, при цьому у вказаному вироку нічого не зазначено щодо здійснення фіктивних правочинів БВП "Строитель-плюс" та ПП «Кримспецтехнолоджи» саме з Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС».

Таким чином, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 року №0003462208, №0003502208 та №0003672208 не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 29.11.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 03.12.2013 року.

Керуючись статтями 94, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 08.05.2013 року №0003462208, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС», про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 64587 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят сім) гривень 50 копійок.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 08.05.2013 року №0003502208, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС», про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 56825 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 08.05.2013 року №0003672208, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС», про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 101371 (сто одна тисяча триста сімдесят одна) гривень 00 копійок.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство АВІС» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2227(дві тисячі двісті двадцять сім) гривень 84 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.