Постанова

від 24.10.2013 по справі 826/13179/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2013 року 08 год. 45 хв. № 826/13179/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2013 року № 0001972260 і № 0001982260, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» (далі - позивач, ТОВ «Альянс») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 квітня 2013 року № 0001972260 і № 0001982260.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 29.03.2013р. № 203/22-609/13693513, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «ТДК Трейд» (ідентифікаційний код 37391130), документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності господарських правочинів, укладених між ТОВ «Альянс» і ТОВ «ТДК Трейд» (усна угода щодо поставки металопрокату) фактично ґрунтується на неналежних доказах, а саме: Акті Бориспільської ОДПІ Київської області від 23.12.2011р. № 870/23-1/37391130 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТДК Трейд» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 01.02.2010р., в тексті якого наявні посилання на висновок спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області майора міліції Лавріненка Л.М. від 13.04.2011р. № 95, складеного за результатами проведеного почеркознавчого дослідження. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами та безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «Альянс». Крім того, в періоди укладення та виконання вказаних Угод обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, мали чинні ліцензії на право здійснення діяльності у сфері будівництва. При цьому як на момент укладення, так й на моменту виконання спірних правочинів, жодний нормативно-правовий акт не містив вказівки на обов'язок позивача контролювати повноту, достовірність та своєчасність подання контрагентом податкової звітності.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н та б/д, додаткові документи (а саме: роздруківку електронної копії Акта Бориспільської ОДПІ Київської області від 23.12.2011р. № 870/23-1/37391130 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТДК «Трейд», код за ЄДРПОУ 37391130 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 01.02.2010р.»; протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 01.11.2011р., проведеного слідчим МВС у Чуваській Республіці капітаном юстиції Кончулізовим В.Є.; протоколу отримання зразків для порівняльного аналізу від 06.01.2012р.). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Альянс» (ідентифікаційний код 13693513) з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТДК Трейд» (ідентифікаційний код 37391130) за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., за результатами якої складений Акт від 29.03.2013р. № 203/22-609/13693513. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Альянс» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на прибуток за І -ий квартал 2011 року, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 49 890, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за звітний місяць січень 2011 року - на суму 39 912, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: акті Бориспільської ОДПІ Київської області від 23.12.2011р. № 870/23-1/37391130 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТДК Трейд», код за ЄДРПОУ 37391130 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 01.02.2010р.».

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013р. № 0001972260 і № 0008252208, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

16 жовтня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 20.03.2013р. по 26.03.2013р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 20.03.2013р. № 494 і направлення на перевірку від 20.03.2013р., працівником ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Альянс» (ідентифікаційний код 13693513) з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ТДК Трейд» (ідентифікаційний код 37391130) за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., за результатами якої складений Акт від 29.03.2013р. № 203/22-609/13693513 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Альянс» з ТОВ «ТДК Трейд» (ідентифікаційний код 37391130) за перевіряємий період (усна угода з купівлі-продажу металопрокату на суму 239 473, 80 грн. (з ПДВ), по результату яких перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за І-ий квартал 2011 року суму витрат у розмір 199 561, 50 грн., а до складу податкового кредиту за січень 2011 року - податок на додану вартість в сумі 39 912, 30 грн.

Документів на підтвердження транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей до перевірки надано не було.

При цьому в ході дослідження економіко-правового статусу контрагента перевіряємого підприємства перевіряючим встановлено наступне: ТОВ «ТДК Трейд» зареєстровано Виконавчим комітетом Бориспільської ради 15.11.2010р. та перебуває на обліку в Бориспільської ОДПІ Київської області; директором та бухгалтером підприємства значиться ОСОБА_5; стан підприємства - 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; свідоцтво платника податку на додану вартість від 03.12.2010р. № 100312589 анульоване 05 грудня 2011 року у зв'язку з внесенням до ЄДР запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Також, під час проведення перевірки позивача працівником відповідача був взятий до уваги Акт Бориспільської ОДПІ Київської області від 23.12.2011р. № 870/23-1/37391130 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТДК Трейд», код за ЄДРПОУ 37391130 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 01.02.2010р.». В тексті цього Акта Бориспільської ОДПІ Київської області містяться наступні відомості: податкова звітність з податку на прибуток підприємства до Бориспільської ОДПІ Київської області не подавалася; за результатами аналізу документів облікової справи, податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел встановлено відсутність у ТОВ «ТДК Трейд» власних, орендованих складських, торгівельних, виробничих та ін. приміщень, необхідних для здійснення господарської діяльності; згідно висновку спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області майора міліції Лавріненка Л.М. від 13.04.201р. № 95, складеного за результатами проведення почеркознавчого дослідження, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5 в представлених на дослідження документах виконані не ним, а іншою невідомою особою.

З огляду на вищенаведені відомості, працівник ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «Альянс» правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів, підписаних від імені ТОВ «ТДК Трейд».

В розділі «Висновок» Акта перевірки від 29.03.2013р. № 203/22-609/13693513 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Альянс» наступних норм законодавства України: ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим Товариством податку на прибуток за І -ий квартал 2011 року, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 49 890, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за звітний місяць січень 2011 року - на суму 39 912, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 05 квітня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 12.04.2013р. № 4598/10/22-621 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Альянс» - без задоволення.

17 квітня 2013 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 29.03.2013р. № 203/22-609/13693513, прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

- за № 0001972260, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 6 підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу, за порушення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ «Альянс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 49 891, 00 грн., в т.ч. 49 890, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0001982260, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Альянс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 913, 00 грн., в т.ч. 39 912, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 21.06.2013р. № 1296/10/12-1-03 та Міністерства доходів і зборів України від 18.07.2013р. № 7275/6/99-99-10-01-15 скарги ТОВ «Альянс» на податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013р. за № 0001972260 і № 0001982260 були залишенні без задоволення, а такі спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (який застосовується до спірних відносин з приводу формування податкового кредиту) (далі - ПК України) визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в січні 2011 року між ТОВ «Альянс» (Покупець) і ТОВ «ТДК Трейд» (Продавець) була укладена усна угода з купівлі-продажу товару (арматура) на загальну суму 239 473, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 39 912, 30 грн.).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставка товару та оплата вартості такого товару) за вказаною Угодою позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- рахунки-фактури від 24.01.2011р. № 0024/01-1 на суму 239 473, 00 грн. (з ПДВ);

- видаткової накладної від 28.01.201р. № ТТ-1123 на суму 239 473, 80 грн. (з ПДВ);

- журналів-ордері і відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» за період з 28.01.2011р. по 31.12.2011р.;

- витягу з книги обліку довіреностей ТОВ «Альянс» за 2010-2011 роки;

- податкових накладних від 24.01.2011р. № 12402 на суму 80 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 333, 33 грн.) і від 26.01.2011р. № 12601 на суму 159 473, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 578, 97 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 39 912, 30 грн., виписаних ТОВ «ТДК Трейд» на користь ТОВ «Альянс»;

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в розрізі по контрагентам за 28.01.2011р.;

- копії виписок ВАТ «Унікредит Банк» у м. Києві (МФО 380805) з розрахункового рахунку позивача № 26004010002876 за 24.01.2011р. та 26.01.2011р. Оплата за придбаний товар здійснювалася ТОВ «Альянс» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість товару з ПДВ) зі свого рахунку у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 26002001392001 в ПАТ «Агрокомбанк» (МФО 322302), що не заперечується відповідачем.

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Альянс» б/н і б/д, наданих в судовому засіданні 07 жовтня 2013 року по даній справі, транспортування придбаних у ТОВ «ТДК Трейд» товарів здійснювалося позивачем за його рахунок шляхом залучення третьої особи (перевізника) - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4), транспортний засіб - автомобіль КАМАЗ 54-40, державний номер НОМЕР_5, що засвідчується наданими документами: товарно-транспортною накладною від 28.01.2011р. № 000090, актами виконаних робіт від 28.01.2011р. № 3 і № 4, рахунками від 24.01.2013р. № 3 і № 4, ліцензією серії НОМЕР_6, виданої ОСОБА_6 на право здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, свідоцтва про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_6 серії НОМЕР_7

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів, суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «ТДК Трейд» на адресу позивача за результатами виконаних робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Альянс» б/н і б/д, наданих в судовому засіданні 07 жовтня 2013 року по даній справі, спірні товари, придбані у ТОВ «ТДК Трейд», були реалізовані третім особам за готівкові та безготівкові кошти.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Альянс» надало суду наступні документи, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого статуту, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Альянс»; копії договору оренди майна від 31.12.2010р. № 71//11 (з додатками), укладеного ТОВ «Альянс» (як Орендарем) з ПАТ «Південне управління механізації» (Орендодавцем) щодо платного строкового користування нежилими приміщеннями та майном (офісні та складські приміщення, відкриті площі для зберігання металів), первинних документів, оформлених на виконання такого Договору; оборотно-сальдової відомості по рахункам бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби» за 2011 рік, 92 «Адміністративні витрати» та 93 «Витрати на збут» за І-ий квартал 2011 року; штатного розпису ТОВ «Альянс», затвердженого 28 грудня 2010 року та 01 березня 2011 року; виписки з розрахункового рахунку позивача у банку - на підтвердження фактів оплати орендних платежів і транспортно-експедиційних послуг; копії первинних і розрахункових документів, оформлених по результату реалізації спірного товару безпосереднім покупцям; копії податкової звітності ТОВ «Альянс» з податку на додану вартість за січень 2011 року та декларації з податку на прибуток підприємства за І-ий квартал 2011 року, статистичної звітності з праці за січень-червень 2011року, тощо.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Альянс») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за січень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 29.03.2013р. № 203/22-609/13693513 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірної господарської операції (за звітні періоди січень 2011 року).

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Альянс» і ТОВ «ТДК Трейд», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання первинних документів не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 29.03.2013р. № 203/22-609/13693513 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «ТДК трейд» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Альянс» або його контрагента - ТОВ «ТДК Трейд», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 898, 04 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 17 квітня 2013 року № 0001972260 і № 0001982260.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Качалова, буд. 5, ідентифікаційний код 13693513) 898 (вісімсот дев'яносто вісім) грн. 04 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова