Ухвала

від 06.03.2014 по справі 826/13179/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13179/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013 року №0001972260 та №0001982260 -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2013 року №0001972260 та №0001982260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

На розгляд справи в апеляційному порядку сторони, належним чином повідомлені не з'явилися. Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для з'ясування всіх обставин, вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності сторін.

В зв'язку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідачем в період з 20.03.2013 р. по 26.03.2013 р. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Альянс» (ідентифікаційний код 13693513) з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ТДК Трейд» (ідентифікаційний код 37391130) за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., за результатами якої складений Акт від 29.03.2013 р. № 203/22-609/13693513.

В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим податку на прибуток за І -ий квартал 2011 року, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 49 890, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість за звітний місяць січень 2011 року - на суму 39 912, 00 грн.

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про відсутність у ТОВ «Альянс» правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів, підписаних від імені ТОВ «ТДК Трейд».

Висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських правовідносин позивача матеріалах акту Акт Бориспільської ОДПІ Київської області від 23.12.2011 р. № 870/23-1/37391130 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТДК Трейд», код за ЄДРПОУ 37391130 з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 01.02.2010р.» та висновку спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області майора міліції Лавріненка Л.М. від 13.04.201р. № 95, складеного за результатами проведення почеркознавчого дослідження, встановлено, що підписи від імені директора зазначеного підприємства ОСОБА_5 в представлених на дослідження документах виконані не ним, а іншою невідомою особою.

На підставі акту перевірки позивача, відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.04.2013 року:

за № 0001972260, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 6 підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу, за порушення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), визначило ТОВ «Альянс» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 49 891, 00 грн., в т.ч. 49 890, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

за № 0001982260, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Альянс» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 39 913, 00 грн., в т.ч. 39 912, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» ( далі -Закон №283/97-ВР), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1. п.5.2. Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно приписів абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, в січні 2011 року між ТОВ «Альянс» (Покупець) і ТОВ «ТДК Трейд» (Продавець) була укладена усна угода з купівлі-продажу товару (арматура) на загальну суму 239 473, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 39 912, 30 грн.).

Факт надання товарів позивачу за зазначеним договором та оплати їх вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Доказами здійснення зазначених господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, а саме: видаткові та податкові накладні, рахунок-фактура від 24.01.2011р. № 0024/01-1; журнал-ордер і відомості по рахунку бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі»; витягу з книги обліку довіреностей ТОВ «Альянс» за 2010-2011 роки.

В рахунок оплати отриманих товарів на виконання вищезазначеного договору позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Податок на додану вартість сплачений у складі ціни придбаних товарів, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за відповідні періоди.

Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності. Зокрема, отриманий товар позивачем в подальшому реалізовано третім особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Також судом першої інстанції встановлено, що придбаний товар доставлявся позивачем за його рахунок шляхом залучення третьої особи (перевізника) - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

Реальність таких поставок підтверджується товарно-транспортною накладною, актами виконаних робіт.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «ТДК Трейд» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги посилання відповідача на матеріали кримінальної справи, як на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки сам по собі факт порушення кримінальної справи не тягне недійсності угод та їх сумнівність, не позбавляє правового значення виданих податкових накладних та не є підставою для позбавлення права добросовісного покупця на формування податкового кредиту з таких операцій.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагентів, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Повний текст виготовлено - 11.03.14 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.