Постанова

від 05.12.2013 по справі 826/16771/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 грудня 2013 року № 826/16771/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 №№0000372280, 0000362280. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київсервісбуд» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 №№0000372280, 0000362280.

Ухвалою суду від 25.10.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 14.11.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України (надалі - Кодекс), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Кодексу при визначенні суми податкового кредиту та витрат є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.6 ст. 128 КАС України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки №388/1-22-80-37034138 від 07.06.2013, прийнято наступні спірні податкові повідомлення - рішення, а саме:

- 0000372280, яким позивачу за порушення п.198.6, 201.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 259790грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 173193грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 86597грн.;

- 0000362280, яким позивачу за порушення пп.138.2 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 272778грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 181852грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 90926грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення сум грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах фіктивності правочинів між позивачем та ТОВ «Промбуд 2007», ТОВ «Девен Альянс».

Зокрема, відповідно до акта №615/2220/37471577 від 01.03.2013 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Девен Альянс», податковий орган дійшов висновку про те, що внаслідок не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ «Девен Альянс», господарські взаємовідносини останнього з контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинено без мети настання реальних наслідків (ст.7 акта).

Даний висновок ДПІ ґрунтується на службовій записці ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 27.02.2013 №783/ДПІ/07-10/3 з приводу наявності ознак фіктивності у ТОВ «Девен Альянс», внаслідок відсутності підприємства за місцезнаходженням та непричетністю директора до фактичної діяльності підприємства.

Відповідно до акта №611/2220/37471577 від 01.03.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд-2007», ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено фіктивні взаємовідносини ТОВ «Промбуд-2007» з контрагентами з огляду на службову записку ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відсутністю підприємства за місцезнаходженням та наявністю висновку експерта ГУ МВД в Київській області, згідно якого підписи на первинних документах підприємства виконані не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

Податковий орган вважає дані обставини належними, достатніми та допустимими доказами протиправності формування позивачем податкового кредиту та витрат за наслідками взаємовідносин з вказаними контрагентами.

Окружний адміністративний суд м. Києва критично ставиться до таких висновків відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України Фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 КК України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Так, ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності ТОВ «Промбуд-2007 та ТОВ «Девен Альянс», яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача та акт про неможливість проведення зустрічної звірки цих контрагентів, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

До того ж, сама по собі обставина відсутності у податкового органу інформації про складські приміщення, автомобільний транспорт та обладнання, що перебувають на праві власності (оренди тощо) у Контрагентів позивача, також не сприймається судом як безумовний доказ протиправності формування позивачем податкового кредиту, адже дана обставина не є прямим доказом відсутності об'єктів оподаткування по досліджуваним господарським операціям.

Оцінивши письмові докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Як вбачається з інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, яка в матеріальному вигляді наявна в матеріалах справи, посилання контролюючого органу на відсутність ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Промбуд - 2007» за юридичною (податковою) адресою не знаходять свого підтвердження належними доказами, адже ЄДР не містить в собі даних про відсутність даних підприємств за місцезнаходженням.

Під час розгляду даної справи в Окружному адміністративному суді м. Києва обставина відсутності доказів не знаходження Контрагентів за податковою адресою контролюючим органом не спростована, доказів направлення відповідного повідомлення на державного реєстратора не надано.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, за замовленням ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» ТОВ «Девен Альянс» виконувались наступні будівельні роботи: підготовка та облаштування бетонної підлоги, армування бетонної підлоги,

облаштування стін, кладка внутрішніх стін із цегли, облаштування пароізоляції та

теплоізоляції, облицювання стін металевим профілем.

Вказані роботи виконувались на об'єкті будівництва - «Бізнес центр з офісно-готельними та торгівельно-виставковими комплексами і центром сервісного обслуговування автомобілів», будівництво якого здійснюється на території Гірської сільської Ради Бориспільського району Київської області на підставі укладеного між ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» та ТОВ «Девен Альянс» договору про виконання робіт №1710/12 від 17.10. 2012.

Крім того, за замовленням ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» ТОВ «Промбуд-2007» виконувались наступні будівельні роботи: облаштування бетонної підготовки, облаштування стін, облаштування підстилочних щебеневих слоїв, кладка стін, установка опорних подушок, монтаж кріплень та закладних до колон, виконання робіт із лиття монолітного залізобетонного фундаменту, кладка внутрішніх стін із цегли, підготовка до фарбування та фарбування металевих конструкцій колон.

Вказані роботи також виконувались на об'єкті будівництва - «Бізнес центр з офісно-готельними та торгівельно-виставковими комплексами і центром сервісного обслуговування автомобілів», будівництво якого здійснюється на території Гірської сільської Ради Бориспільського району Київської області на підставі укладеного між ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» та ТОВ «Промбуд-2007» договору про виконання роботи № 2606/12 від 26 червня 2012 та додаткової угоди №1 від 03 липня 2012 до вказаного договору;

Роботи по монтажу металоконструкцій сушильної установки та низьковольтного розподільчого обладнання на об'єкті будівництва - Заводі по виробництву сухих будівельних сумішей і рідких продуктів ТОВ «Бауміт Україна» на земельній ділянці площею 5га, розташованій в Київській області, Броварському районі, смт. Велика Димерка, виконувались ТОВ «Промбуд-2007» в інтересах позивача на підставі укладеного між ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» та ТОВ «Промбуд-2007» договору на виконання робіт №2606/12 від 26 червня 2012 та додаткової угоди №1 від 05 липня 2012 до вказаного договору.

Факт належного та повного виконання вказаних робіт підтверджувався оформленими належними чином первинними документами, у тому числі актами приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в), довідками про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем проведено оплату виконаних робіт, що підтверджується належним чином завіреною копією банківської виписки, яка наявна в матеріалах справи.

Оборотно-сальдовими відомостями по вказаним контрагентам підтверджуються відповідні зміні в бухгалтерському обліку позивача та відсутність дебіторської і кредиторської заборгованості за наслідками досліджуваних господарських операції.

На суму сплаченого в ціні робіт ПДВ виконавцями робіт (ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Промбуд-2007») видані податкові накладні, суми ПДВ по яким віднесено позивачем до податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Виконані ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Промбуд-2007» на умовах субпідряду роботи були здані ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» замовнику робіт - ТОВ «Ніко Авто Інвест» та ТОВ «Асса-Інвест» у складі загальних обсягів виконаних робіт, що підтверджується копіями відповідних первинних документів, які наявні в матеріалах справи.

Матеріали не справи не містять в собі доказів наявності зауважень щодо повноти та якості виконаних робіт від замовників робіт на адресу ТОВ БК «Київсервісбуд».

На думку суду (з огляду також на те, що акт перевірки позивача не містить в собі викладення інших порушень, окрім ознак фіктивності контрагентів позивача), вказані позивачем обставини укладання та виконання Договорів свідчать, що виконані ТОВ «Девен-Інвест» та ТОВ «Промбуд-2007» роботи використані ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» у власній господарській діяльності, а необхідність у таких роботах обумовлена самим характером виконуваних ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» будівельних робіт, була наперед передбачена у кошторисах на виконання робіт, прийнята та оплачена замовниками будівельних робіт.

Оскільки роботи, виконані ТОВ «Девен Альянс» та ТОВ «Промбуд-2007» на умовах субпідряду, використані ТОВ «Будівельна компанія «Київсервісбуд» у власній господарській діяльності та фактично прийняті кінцевими замовниками вказаних робіт (ТОВ «Ніко Авто Інвест», ТОВ «Асса-Інвест»), суд приходить до висновку, що позивач правомірно, на підставі підпункту 138.1.1. включив витрати, понесені у зв'язку із оплатою виконаних робіт субпідрядникам, до складу собівартості вказаних робіт.

При цьому, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в зазначених вище документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентом позивача, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту та витрат, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит та витрати.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

За таких обставин, суд позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат, а зміни в бухгалтерському обліку позивача, за наслідками взаємовідносин з контрагентом, підтверджуються копіями карток-рахунків 631 по контрагенту.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентом підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми доказами безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Роботи, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання таких робіт не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.06.2013 №№0000372280, 0000362280.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КИЇВСЕРВІСБУД" (код ЄДРПОУ 37034138, адреса: 01033, м.Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 38) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири)грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві (код ЄДРПОУ 38745056 адреса: 01033, м.Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ ЖИЛЯНСЬКА, будинок 23).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.