Постанова

від 19.12.2013 по справі 814/4155/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року справа № 814/4155/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доГоловного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

проскасування рішення про застосування фінансових санкцій від 10.09.13 р. № 000031/09-21 та рішення про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач) про скасування рішення від 10 вересня 2013 р. № 000031/09-21 про застосування фінансових санкцій і № 14/13-08 про анулювання ліцензії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не доведено факт продажу неповнолітньому тютюнових виробів, оскільки відсутній чек, який би підтвердив, що товар належав позивачу, а продавець не перебуває в трудових відносинах з позивачем. Крім того, позивач зазначив, що працівники органів внутрішніх справ не мали повноважень складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на протокол про адміністративне правопорушення, пояснення продавця ОСОБА_2 і неповнолітнього ОСОБА_3, що в сукупності підтверджує порушення позивачем ст.. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон) (а. с. 39-40).

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач як фізична особа підприємець зареєстрований виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області 28 листопада 2003 р. та має ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами (а. с. 11, 44 на звороті).

Підприємницьку діяльність позивач здійснює в одному приміщенні з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору про порядок користування майном від 1 квітня 2010 р. (а. с. 13).

20 травня 2013 р. оперуповноваженим відділу кримінальної міліції у справах дітей складено протокол про адміністративне правопорушення МИ № 1326000498 (а. с. 42). Протоколом зафіксовано продаж ОСОБА_2 в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" пачки цигарок неповнолітньому ОСОБА_3 Вік неповнолітнього підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а. с. 91).

10 вересня 2013 р. відповідач прийняв рішення про застосування фінансових санкцій № 000031/09-21, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 6800 грн. (а. с. 8). Того ж дня відповідач прийняв рішення № 14/13-08 про анулювання ліцензії (а. с. 10).

В матеріалах справи є письмові пояснення ОСОБА_3, який повністю підтвердив факт продажу йому пачки цигарок (а. с. 94). На момент придбання йому виповнилося 15 років. Продавець не запитала в нього про вік та не вимагала документів.

Суд витребував постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради від 11 червня 2013 р. № 95, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 156 Закону (а. с. 95).

ОСОБА_2 допитана також у якості свідка. Вона пояснила, що працює за трудовим договором з ФОП ОСОБА_4 в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1". Магазин поділено на дві частини між її роботодавцем та позивачем. Асортимент товарів ФОП ОСОБА_4 складають лише продовольчі товари, в той час як у позивача - алкогольні та тютюнові вироби. У позивача є свій штат працівників, з якими свідок не знайома. ОСОБА_2 підтвердила факт продажу неповнолітньому пачки цигарок, при цьому вказавши, що він виглядав дорослим. Не пояснила, чому продала товар позивача, не являючись його працівником.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України суд повинен перевірити, чи діяв суб'єкт владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 15-3 Закону забороняється продаж тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років. При цьому ч. 4 ст. 15-3 передбачений обов'язок продавця отримати у покупця, який купує тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення ним 18-річного віку.

Частиною 2 ст. 17 Закону встановлена відповідальність для суб'єктів господарювання у вигляді штрафу в разі порушення вимог ст. 15-3 цього Закону - 6800 грн.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону, визначає Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. № 790. Пунктом 3 Порядку встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом. Пункт 5 Порядку передбачає, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що цигарки продано не його продавцем, у зв'язку з чим він не повинен нести відповідальності. Закон покладає відповідальність за продаж тютюнових виробів неповнолітній особі не безпосередньо на особу, яка продала товар, а на суб'єкта підприємницької діяльності. Сама продавець понесла адміністративну відповідальність, встановлену Кодексом України про адміністративні правопорушення. Позивач повинен був забезпечити доступ до своїх товарів і каси лише тих осіб, яких він уповноважував на здійснення торгівлі. Відсутність чеку на придбану пачку цигарок не спростовує факту правопорушення, оскільки в матеріалах справи є пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3 і протокол про адміністративне правопорушення, що в сукупності доводять позицію відповідача. Допитана в якості свідка ОСОБА_2 також підтвердила продаж пачки цигарок. Зважаючи на різний асортимент товарів двох господарюючих суб'єктів, які здійснюють підприємницьку діяльність у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1", у суду відсутні сумніви, що товар придбано саме в позивача, а не у ФОП ОСОБА_4

Вимоги п. 1 ч. 1 ст. 15-3 Закону є імперативною та безумовною нормою. Встановлюючи заборону здійснювати продаж тютюнових виробів неповнолітнім, Закон передбачає способи дотримання цієї заборони, зобов'язуючи продавця вимагати від покупця пред'явлення документу, що засвідчує його вік. Такий обов'язок залежить від суб'єктивного сприйняття, однак заборона продажу цигарок неповнолітнім безумовна і не залежить від будь-яких обставин, у тому числі й від того, чи були в продавця підстави для виникнення сумнівів щодо віку покупця. Таким чином, законодавець зобов'язує продавця вимагати паспорт у всіх осіб, якщо відсутня очевидність досягнення покупцем 18 років.

Пункт 7 ч. 28 ст. 15 Закону передбачає анулювання ліцензії на підставі порушення вимог ст. 15-3 цього Закону щодо продажу тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

З огляду на викладене вище, суд знаходить оскаржувані рішення такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз