Ухвала

від 29.10.2013 по справі 825/709/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/709/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П.,Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Чернігові ДПС), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.10.2012 року № 0007181720 про донараховання ФОП ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 31302,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6868,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що між ним та ТОВ "Рокко", ТОВ "Тіал Альянс", ТОВ "Віта Плюс" були укладені договори про надання послуг. На підтвердження господарських операцій за вказаними договорами відповідачу були надані на перевірку належним чином оформлені первинні документи, які останнім безпідставно не були взяті до уваги.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 18.01.2010 року, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 2 064 000 025440. З 19.01.2010 року позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Чернігові та є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість від 27.02.2010 № 100271978.

У відповідності до статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу Укради та на підставі наказу ДПІ у м. Чернігові від 05.10.2012 № 2812 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, працівниками ДПІ у м.Чернігові ДПС в період з 08.10.2012 по 10.10.2012 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово - господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з додатку на додану вартість за липень - жовтень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ "Віта Плюс" (код ЄДРПОУ - 30659735); за грудень 2011 року та березень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ "Рокко" (код ЄДРПОУ - 32218976); за травень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ "Тіал Альянс" (код ЄДРПОУ - 37317565) відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 10.10.201 № 2004/17/НОМЕР_2, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп. "а" 198.1 п.198.1, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у сумі 31301,67 грн., в т.ч. за травень 2011 - 3833,33 грн., за липень 2011 - 1896,67 грн., за серпень 2011 - 2500,00 грн., за вересень 2011 - 2560,00 грн., за жовтень 2011 - 3883,33 грн., за грудень 2011 - 9291,67 грн., за березень 2012 - 7336,67 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2012 № 0007181720, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 38170,00 грн. (у т.ч. за основним платежем - 31302,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6868,00 грн.).

Позивач заперечує правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача, у звязку з чим просить його скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України , який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. а) п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) або послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного оподатковуваного періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що позивач в період, що перевірявся, мав господарські взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ТОВ "Рокко", ТОВ «Новий друк», ТОВ «Тіал Альянс", ТОВ "Віта Плюс" та контрагентами-покупцями ЗАТ «РК «Євротек», ТОВ «Кримська водочна компанія».

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за травень 2011 року (від 20.06.11 вх. № 9004309571) останнім було задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 6952,00 грн., за липень 2011 року (від 16.08.2011 вх. № 9006723044) задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 5290,00 грн., за серпень 2011 року (від 20.09.2011 вх. № 9008056308) задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 5769 грн., за вересень 2011 року (від 18.10.2011 вх. № 9008894504) задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 7136,00 грн., за жовтень 2011 року (від 16.11.2011 вх. № 9011192144) задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 10427,00 грн., за грудень 2011 року (від 17.01.2012 вх. №9013579299) задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 15425,00 грн., за березень 2012 року (від 19.04.2012 вх. № 9020498664) задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 13032,00 грн.

Так, при перевірці правильності визначення позивачем податкового кредиту за травень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Тіал Альянс", податковим органом було встановлено, що у відповідності до показників податкової декларації ФОП ОСОБА_2 з ПДВ, податковий кредит травня 2011 року задекларований останнім в сумі 6726,00 грн. (у т.ч. від ТОВ "Тіал Альянс" в сумі 3833,33 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Тіал Альянс" є основним постачальником позивача по господарських взаємовідносинах, що мали місце у травні 2011 року. Надання послуг здійснювалося на умовах укладеного сторонами договору про надання послуг від 04.05.2011 № 37. Позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року було віднесено суму податкового кредиту - 23000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 3833,33 грн.) на підставі виданої контрагентом податкової накладної від 06.05.11 № 327.

З метою підтвердження господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Тіал Альянс", відповідачем було направлено запит до ДПІ у Печерському р-ні м.Києва від 01.09.2011 № 5919/7/17-413, щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Тіал Альянс".

За результатами проведення зустрічної звірки не було документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Тіал Альянс" з ФОП ОСОБА_2 в період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, про що зазначено в листі ДПІ у Печерському р-ні м. Києва від 12.09.2011 № 31975/7/23-1110.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач вказує на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Тіал Альянс", який на думку податкового органу є фіктивним та не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Так, в своїх доводах відповідач посилається на висновки акту документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіал Альянс" від 12.08.11 № 1096/2304/37317565, з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року", в якому зокрема зазначено, що на момент проведення перевірки стан платника "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Станом на 12.08.2011 фактичне місцезнаходження ТОВ "Тіал Альянс" не встановлено.

Разом з тим, було встановлено відсутність за юридичною адресою підприємства первинних і бухгалтерських документів, а саме: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документи, а також регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення підприємством господарської діяльності. В ході проведення перевірки не було встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Крім того, перевіряючими було встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого та торгівельного обладнання, складських приміщень для здійснення основного виду діяльності підприємства, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Згідно бази даних ДПІ у Печерському р-ні м. Києва, ТОВ "Тіал Альянс" має стан "11" - припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті).

З цих підстав, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва дійшла висновку про порушення ТОВ "Тіал Альянс" вимог п. 45.2 ст.45 Податкового кодексу України, ст. 93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV (зі змінами та доповненнями) та ст. 1 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", на що також вказує і відсутність у ТОВ "Тіал Альянс" об'єкту оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст. 188 Податкового Кодексу України та права на формування валових витрат по операціях з підприємствами-постачальниками в розумінні п.п. 14.1.27 Податкового Кодексу України.

У звязку з цим, відповідач дійшов увисновку, що позивачем безпідставно було сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної, виписаної на придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Тіал Альянс" на загальну суму 23000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3833,33 грн.), яка на думку податкового органу не може розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не має статусу юридично значимої.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Віта Плюс», які мали місце у періоді, що перевірявся, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до показників податкових декларацій ФОП ОСОБА_2 з податку на додану вартість за звітний податковий період, податковий кредит липня 2011 року останнім було задекларовано у сумі 5125,00 грн., у т.ч. від ТОВ "Віта Плюс" у сумі 1896,67 грн., серпня 2011 року задекларований у сумі 5345,00 грн., у т.ч. від ТОВ "Віта Плюс" у сумі 2500,00 грн., вересня 2011 року задекларований у сумі 6762,00 грн., у т.ч. від ТОВ "Віта Плюс" у сумі 2560,00 грн., жовтня 2011 року задекларований у сумі 9795,00 грн,, у т.ч. від ТОВ "Віта Плюс" у сумі 3883,33 грн.

За даними перевірки вбачається, що позивачем до складу податкового кредиту за липень - жовтень 2011 року було віднесено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Віта Плюс" в розмірі 65009,99 грн. (в т.ч. ПДВ - 10839,99 грн.).

На підтвердження вищевказаних господарських взаємовідносин позивачем було надано копію договору про надання послуг від 01.06.2011 № 0106/01, укладеного між ним та ТОВ "Віта Плюс", а також копії відповідних податкових накладних.

Відповідач в своїх доводах посилається на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Віта Плюс", який на думку податкового органу є фіктивним та не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

З метою підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ "Віта Плюс", відповідачем було направлено запит до ДПІ у м. Дніпродзержинську ДПС від 10.09.2012 № 3439/7/17-413 щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Віта Плюс".

Так, на підтвердження своїх обґрунтувань відповідач посилається на висновки акту перевірки ТОВ "Віта Плюс" (код за ЄДРПОУ 30659735), проведеної ДПІ у м. Дніпродзержинську ДПС від 20.12.2011 № 5860/373/23-206/30659735 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.06.11 - 31.10.11. В ході проведення перевірки не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Віта Плюс" з ФОП ОСОБА_2 за період з 01 07.2011 року по 30.10.2011 року.

Згідно бази даних ДПІ у м. Дніпродзержинську ДПС, ТОВ "Віта Плюс" має стан "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Разом з тим, відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Віта Плюс" від 03.10.11 № 262/23-206/30659735 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2011 року. Як вбачається з акту зустрічної звірки, директор ТОВ "Віта Плюс" гр. ОСОБА_3 не мав можливості займатися підприємницькою діяльністю даного підприємства, оскільки не мав для цього відповідної освіти та фінансових можливостей. Відсутня будь-яка інформація щодо наявності у ТОВ "Віта Плюс" основних виробничих фордів або складських приміщень, що давало б можливість здійснювати торгово-посередницьку діяльність. Також на підприємстві відсутній необхідний для здійснення торгово-посередницької діяльності штат кваліфікованих співробітників.

Крім того, в ході перевірки було встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ "Віта Плюс" на адресу контрагентів - покупців, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності підприємтсва.

У зв'язку з цим, відповідачем було зроблено висновок про те, що ФОП ОСОБА_2 безпідставно було сформовано податковий кредит по накладній, виписаній на придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Віта Плюс" на загальну суму 65010,00 грн., в т.ч. ПДВ 108340,00 грн., яка не може розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не має статусу юридично-значимої.

Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Рокко", які мали місце у періоді, що перевірявся, колегія суддів зважає на наступне.

При перевірці правильності визначення податкового кредиту ТОВ "Рокко" за грудень 2011 року та березень 2012 року, відповідачем серед іншого було встановлено, що відповідно до показників податкових декларацій ФОП ОСОБА_2 з ПДВ, податковий кредит грудня 2011 року позивачем було задекларовано в сумі 14052,00 грн., у т.ч. від ТОВ "Рокко" у сумі 9291,67 грн., березня 2012 року задекларований у сумі 12081,00 грн. у т.ч. від ТОВ "Рокко" у сумі 7336,67 грн.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань з ТОВ "Рокко", позивачем було надано копію договору про надання послуг від 01.11.2011 № 0111/01 та копії відповідних податкових накладених.

Позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2011 року та березень 2012 року на підставі податкових накладних було віднесено суму податкового кредиту - 99770,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16628,33 грн.).

Відповідач в своїх доводах посилається на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Рокко", який на думку податкового органу є фіктивним та не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

На підтвердження своїх обґрунтувань відповідач посилається на висновки акту зустрічної звірки ТОВ "Рокко" від 01.08.2012 № 102/224/32218976, проведеної працівниками ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ДПС щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Антарес конферанс груп" їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2011 року, березень 2012 року. В ході проведення звірки не було підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Рокко" з ФОП ОСОБА_2 протягом грудня 2011 року та березня 2012 року.

Згідно бази даних ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ТОВ "Рокко" має стан "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

За твердженням відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ "Рокко" з ТОВ "Антарес конферанс груп" не були направлені на здійснення реальних господарських операцій, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки перевіркою встановлено відсутність необхідних умов дня здійснення фінансово - господарської діяльності, а сааме: відсутність необхідних дозволів (ліцензій), трудових, виробничих ресурсів; неможливість ведення бухгалтерського та податкового обліку.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ "Рокко" безпідставно було сформовано податковий кредит за рахунок ТОВ "Антарес конферанс груп", який в свою чергу формував податковий кредит по ланцюгу контрагентам-покупцям.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, де передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, правомірність (законність) господарських операцій позивача у взаємовідносинах з його контрагентами ТОВ «Тіал Альянс", ТОВ "Рокко" та ТОВ "Віта Плюс" підтверджується наявними в справі копіями податкових накладних, , оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства та договорами про надання послуг від 04.05.2011 № 37, від 01.06.2011 № 0106/01 та від від 01.11.2011 № 0111/01.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції позивача у взаємовідносинах з ТОВ ТОВ "Тіал Альянс", ТОВ «Віта Плюс» та ТОВ «Рокко» мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатними суб'єктами права; первинні бухгалтерські документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та в повній мірі відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Тіал Альянс" ТОВ «Віта Плюс» та ТОВ «Рокко» були у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну вчинену ними господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Так, на час здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача - ТОВ "Тіал Альянс" , ТОВ «Віта Плюс» та ТОВ «Рокко». При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичні особи вказаних підприємств.

Отже, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Тіал Альянс", ТОВ «Віта Плюс» та ТОВ «Рокко», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення відповідача від 25.10.2012 року № 0007181720 про донараховання ФОП ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 31302,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6868,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2013 року по адміністративній справі № К/9991/47893/12 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 02 липня 2013 року № К/9991/74923/12.

Таким чином, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 25.10.2012 № 0007181720 та не надав доказів порушення позивачем вимог пп. "а" 198.1 п.198.1, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України 02.12.2010 № 2755-VІ.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.