Ухвала

від 25.09.2013 по справі 820/4174/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р.Справа № 820/4174/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 820/4174/13-а

за позовом Малого впроваджувального підприємства "Іва" у формі Товариства з обмеженою відповідальноістю

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

23.05.2013 року Мале впроваджувальне підприємство "Іва" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001111530 від 17.05.2013 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 20.06.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «ГЕНБУДІНВЕСТ».

Західна МДПІ м. Харкова подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Західної МДПІ м. Харкова проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Малого впроваджувального підприємства «Іва» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.09.2012 року по 31.10.2012 року з контрагентом ТОВ «ГЕНБУДІНВЕСТ».

За результатами перевірки складено акт № 1537/15.3-09/14060709 від 29.04.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України в частині неправомірного віднесення до складу податкового кредиту за вересень суми ПДВ у розмірі 2850 грн., за жовтень суми ПДВ у розмірі 4200 грн., які виникли в результаті виконання угод, укладених з ТОВ «ГЕНБУДІНВЕСТ», оскільки, господарська діяльність ТОВ «ГЕНБУДІНВЕСТ» має ознаки нереальності, у тому числі з продажу товарів підприємствам-покупцям; в порушення п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України занижено суму податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на суму ПДВ за вересень - 2850 грн. та за жовтень - 4200 грн.

На підставі вказаного акту 17.05.2013 року Західною МДПІ м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення за № 0001111530, яким позивачу визначено суми грошового зобов'язання, з податку на додану вартість у розмірі 8812,5 грн., у тому числі: за основним платежем - 7050 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1762 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «ГЕНБУДІНВЕСТ».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Фактичною підставою висновку податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язання з податку на додану вартість є відомості, отримані від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГЕНБУДІНВЕСТ".

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судовим розглядом встановлено, що 05.09.2012 року між МВП "Іва" у формі ТОВ - покупець, та ТОВ "ГЕНБУДІНВЕСТ" - постачальник, укладено договір поставки №1-12/05-09, предметом якого є купівля-продаж клапанів запірних ДУ-50 НТ та зрошувачів ОЕ-15 у кількості та за цінами, визначеними у виставлених рахунках - фактурах.

У підтвердження реальності господарських операцій, що проведені між позивачем та ТОВ "ГЕНБУДІНВЕСТ" на підставі вказаного договору: податкові накладні № 44 від 07.09.2012 року на загальну суму 17100 грн., № 2 від 01.10.2011 року на загальну суму 25200 грн.; копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень та жовтень 2012 року; видаткові накладні № РН-110902 від 11.09.2012 р.; № РН-011002 від 01.10.2012 р.; рахунки-фактури № РН-110902 від 11.09.2012 р.; № 011002 від 01.10.2012 р.; платіжні доручення № 239 від 07.09.2012 р.; № 274 від 04.10.2012 р. у підтвердження фактичної оплати позивачем товару, отриманого від ТОВ "ГЕНБУДІНВЕСТ".

Також встановлено подальше використання придбаного позивачем товару у своїй господарській діяльності (для виготовлення обладнання з метою його подальшого постачання контрагентам ТОВ "Будильський експериментальний завод" та ПП "Градвент"), про що надано договори поставки № 33 від 27.08.2012 року (МВП «ІВА» у формі ТОВ - постачальник, ТОВ «Будильський експериментальний завод» - покупець), б/н від 30.07.2012 року (МВП «ІВА» у формі ТОВ - постачальник, ПП «Градвент» - покупець), податкові накладні № 3 від 02.10.2012 р.; № 3 від 05.09.2012 р.; № 3 від 02.08.2012 р.; № 4 від 03.08.20912 р.; № 4 від 11.09.2012 р.; платіжні доручення № 1 від 02.10.2012 р.; № 48 від 05.09.2012 р.; № 306 від 02.08.2012 р.; №308 від 03.08.2012 р.; № 388 від 25.09.2012 р. про отримання позивачем оплати від покупців ТОВ «Будильський експериментальний завод» та ПП «Градвент» за поставлені градирні; довідки - рахунки № 73 від 02.10.2012 року ; № 65 від 11.09.2012 року.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, сформував податковий кредит з ПДВ, який визначив виходячи з вартості товарів, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Колегія суддів вказує, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки іншого органу державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки діяльності контрагента позивача, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати реальну господарську діяльність.

Слід вказати, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Західної МДПІ м. Харкова про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0001111530 від 17.05.2013 року таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013р. по справі № 820/4174/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.