Рішення

від 19.12.2013 по справі 920/1757/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.2013 Справа № 920/1757/13

за позовом: виробничо-комерційної фірми товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНА", м. Сєвєродонецьк, Луганська область,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод гумотехнічних виробів", м. Суми,

про стягнення 45 952 грн. 41 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - предст. Волчек І.В. (довіреність б/н від 23.01.2013року);

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 45 952 грн. 41 коп., в тому числі 42 660 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору поставки товару № 13 від 08.07.2013року, 2133 грн. 00 коп. штрафу, 942 грн. 02 коп. пені відповідно до п. 8.3. договору та п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888, 217 грн. 39 коп. 3 % річних.

31.10.2013року відповідач подав відзив на позовну заяву № 720 від 29.10.2013року, в якому визнає заборгованість перед позивачем в сумі 42 660 грн. 00 коп. Щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 5%, відповідач просить суд у позові відмовити за його безпідставністю, оскільки позивачем не було вжито заходів для вирішення спору мирним шляхом, не дотримано претензійного порядку відповідно до п. 8.1. договору поставки товару № 13 від 08.07.2013року.

Позивач подав письмові пояснення № 800 від 11.12.2013року щодо можливості врегулювання спору мирним шляхом, де зазначає, що укладення мирової угоди на будь-яких умовах до ухвалення судом рішення у справі є неможливим. Позивач повідомляє, що станом на 11.12.2013року відповідач частково погасив борг у сумі 8 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Відповідач подав докази часткового погашення заборгованості, а саме платіжні доручення № 5929 від 04.12.2013року на суму 2000 грн. 00 коп., № 5938 від 05.12.2013року на суму 3 000 грн. 00 коп., № 5956 від 09.12.2013року на суму 3 000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки товару № 13 від 08.07.2013року, позивач зобов'язується передати у власність відповідача полімерні матеріали згідно зі специфікаціями, а останній, в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.3.договору передбачено, що умови оплати товару зазначаються у специфікаціях до договору.

Згідно зі специфікацією № 2 від 02.08.2013року позивач зобов'язався поставити відповідачу поліамід ПА6-210КС чорний ОСТ 6-11-498-79 вартістю 85320 грн. 00 коп. Умови оплати: 50% передплата, 50% - відстрочення на 10 календарних днів з дати постачання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2013 року позивачем був виставлений рахунок № 628 від 31.07.2013року на оплату товару в сумі 85 320 грн. 00 коп. Згідно з випискою по рахунку позивача, 02.08.2013року відповідачем було перераховано позивачу 42 660 грн. 00 коп. за поліамід.

Матеріалами справи, зокрема видатковою накладною № 781 від 02.08.2013року, довіреністю № 613 від 02.08.2013року, товарно-транспортною накладною № 781 від 02.08.2013року підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 85 320 грн. 00 коп. (а.с.16-18).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 42 660 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 42 660 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями № 5929 від 04.12.2013року на суму 2 000 грн. 00 коп., № 5938 від 05.12.2013року на суму 3 000 грн. 00 коп., № 5956 від 09.12.2013року на суму 3000 грн. 00 коп., підтверджується факт часткового погашення відповідачем заборгованості за товар в сумі 8 000 грн. 00 коп., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Разом з цим, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно повної оплати отриманого товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 34 660 грн. 00 коп. заборгованості.

Відповідно до п. 8.3. договору, у всьому, що не передбачено договором, сторони керуються чинним в Україні законодавством, що регламентує постачання продукції, у тому числі Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888.

Пунктом 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення визначено, що за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

При несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець (платник) сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04 відсотка суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до поданого розрахунку, на підставі п. 66 Положення за ухилення від оплати продукції відповідачу нараховано штраф в сумі 2133 грн. 00 коп. (5% від суми боргу в розмірі 42660 грн. 00 коп.) та пеню в сумі 942 грн. 02 коп. з урахуванням положень ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 13.08.2013 року по 13.10.2013року.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову в частині стягнення штрафу відповідач зазначає, що позивачем не було вжито заходів для вирішення спору мирним шляхом та не дотримано претензійного порядку відповідно до п. 8.1. договору поставки товару № 13 від 08.07.2013року.

Згідно з п. 8.1. договору, спори, що виникли за договором, сторони регулюють шляхом переговорів. Якщо сторони не можуть прийти до угоди, суперечка вирішується у господарському суді.

Разом з цим суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не приймаються судом до уваги оскільки, як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем порядку досудового врегулювання спору не позбавляє останнього права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про стягнення боргу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р . встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до правової позиції, викладеної у п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року N 9, закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України..

З огляду на вищевикладене, оскільки сторони у договорі передбачили застосування до відносин, що склалися між сторонами норм Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888, пеня нарахована відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено п. 66 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 133 грн. 00 коп. штрафу, 942 грн. 02 коп. пені.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 217 грн. 39 коп. за період 13.08.2013року по 13.10.2013року.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 217 грн. 39 коп. 3% річних.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 34 660 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, 2133 грн. 00 коп. штрафу, 942 грн. 02 коп. пені, 217 грн. 39 коп. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до господарського суду позовної заяви, у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за поставлений товар відповідно до договору поставки товару № 13 від 08.07.2013року в сумі 42 660 грн. 00 коп. Часткове погашення заборгованості за товар в сумі 8 000 грн. 00 коп. здійснене відповідачем після порушення господарським судом провадження у справі № 920/1757/13.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме не повної та несвоєчасної оплати товару, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод гумотехнічних виробів" (вул. Прикордонна, 47, м. Суми, 40007, код ЄДРПОУ 33813854) на користь виробничо-комерційної фірми товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНА" (провулок Ломоносова, 9-а, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 14338636) 34 660 грн. 00 коп. заборгованості, 2133 грн. 00 коп. штрафу, 942 грн. 02 коп. пені, 217 грн. 39 коп. 3% річних, 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - провадження у справі припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.12.2013року

Суддя Є.А. Жерьобкіна