Постанова

від 17.12.2013 по справі 910/16723/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 910/16723/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Вязьомов Д.С. - представник за довіреністю від 02.01.2013 року;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемо-Буд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року

у справі № 910/16723/13 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемо-Буд»

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Турбоатом» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемо-Буд» про розірвання договору про закупівлю продукції № 22-08/12 від 22.08.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконано свого обов'язку по введенню в експлуатацію обладнання, яке поставлялось ним по договору, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого позивач не має можливості на даний час експлуатувати придбане обладнання у власній діяльності, чим порушуються його права. Нормативно позивач посилається на ст. 526, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та ст.. 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі № 910/16723/13 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково ставить обов'язок постачальника ввести об'єкт в експлуатацію в залежність від того, що він є виробником обладнання.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемо-Буд» по справі № 910/16723/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/1672369/13 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемо-Буд» було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2013 року заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання 17.12.2013 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засіданні був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 22.08.2012 року між Відкритим акціонерним товариством "Турбоатом" (надалі -покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гемо-буд" (надалі - постачальник) було укладено договір про закупівлю продукції № 22-08/12 (надалі - договір), згідно якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити покупцю продукцію з найменуванням, зазначеним у специфікаціях, підписаних сторонами, а покупець - забезпечити приймання та оплату продукції у кількості і терміни і за цінами згідно з специфікацією, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.1).

Умовами договору сторони узгодили, що приймання продукції за кількістю і якістю здійснюється покупцем в присутності представника постачальника після прибуття продукції до місця поставки (п. 2.4), прийняття продукції за кількістю та якістю оформлюється актом, який повинен бути складений у день закінчення приймання продукції (п. 2.5), ціна договору становить 2 520 000,00 грн. (п. 3.1).

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати:

- у вигляді попередньої оплати 30%, яка здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання договору в розмірі 756 000,00 грн.;

- 60% по факту постачання обладнання на склад покупця;

- 10% після ведення в експлуатацію та ознайомлення персоналу з роботою обладнання.

Згідно п. 6.1 договору, постачальник зобов'язаний: а) забезпечити поставку продукції покупцеві разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору; б) забезпечити за свій рахунок упаковку та маркування продукції , необхідні для її перевезення до місця призначення; в) нести всі витрати щодо перевірки якості та кількості продукції.

Колегією суддів встановлено та не заперечується сторонами, що обумовлене договором № 22-08/12 від 22.08.2012 року обладнання було поставлено відповідачем та прийнято позивачем 28.12.2012 року.

Водночас, листами від 09.01.2013 року №ТА-01-13, від 17.01.2013 року №ТА-01-49, від 14.02.2013 року №ТА01-220, від 03.04.2013 року №ТА-01-513 та від 30.05.2013 року №1-40/27-134 ВАТ "Турбоатом" зверталося до ТОВ «Гемо-буд» з проханням щодо необхідності прийняття участі у введенні в експлуатацію поставленого на умовах договору приладу. Однак, вказані листи залишені відповідачем без відповіді, а поставлене обладнання в експлуатацію - не введено.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач зазначив, що відповідачем не було виконано свого обов'язку по введенню в експлуатацію обладнання, яке поставлялось ним по договору, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого позивач не має можливості на даний час експлуатувати придбане обладнання у власній діяльності, чим порушуються його права.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із п.6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Також цією статтею передбачено, що до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 662 Цивільного кодексу України встановлює, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 666 Цивільного кодексу України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до статті 671 Цивільного кодексу України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Згідно статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Колегією суддів встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору № 22-08/12 від 22.08.2012 було передбачено, що відповідач зобов'язався у 2012 році поставити позивачу продукцію (тензотелеметричну систему ТС-0412А) з найменуванням, зазначеним у специфікаціях, підписаних сторонами, а покупець - забезпечити приймання та оплату продукції у кількості і терміни і за цінами згідно з специфікацією, яка додається до договору і є його невід'ємною частиною.

В свою чергу, пунктом 6.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний був зокрема забезпечити поставку продукції покупцеві (позивачу) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього договору, зокрема і на умовах, які б передбачали настання обставин для повного розрахунку позивача з відповідачем, а саме здійснення залишку оплати в розмірі 10%, що було б можливим після ведення в експлуатацію та ознайомлення персоналу з роботою обладнання.

Згідно із п. 2.7 договору встановлено, що приймання продукції за кількістю та якістю у всіх випадках, неурегульованих цим договором, здійснюється згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю.

Пунктом 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю передбачено, що приймання продукції за якістю та комплектністю проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, а також згідно із супровідними документами, які посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація).

Відповідно до п. 6.1, 7.1 паспортів Гб 2-408600.002 на тензотелеметричну систему ТС-0412А, виданих виробником приладу - ТОВ "Гемо-буд", передбачено, що до експлуатації "Тензотелеметричною системою" допускаються особи, які прийшли спеціальний курс навчання "Основи експлуатації Тензотелеметричної системи" на підприємстві виробника продукції (відповідача). Забороняється проводити будь-які види робіт з Тензотелеметричною системою особам, які не мають спеціальної підготовки та які не пройшли спеціальний курс навчання на підприємстві виробника, згідно п. 6.1 цього паспорту.

Отже, враховуючи те, що виробником обладнання є саме відповідач, що сторонами не заперечувалось, а пунктами 6.1, 7.1 паспортів Гб 2-408600.002 на тензотелеметричну систему ТС-0412А, виданих виробником приладу - ТОВ "Гемо-буд", передбачено, що до експлуатації "Тензотелеметричною системою" допускаються особи, які пройшли спеціальний курс навчання "Основи експлуатації Тензотелеметричної системи" на підприємстві виробника продукції (тобто відповідача), то з урахуванням п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, можна стверджувати, що обладнання не було прийнято за якістю та може бути прийнято до введення його в експлуатацію виробником.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що введення обладнання в експлуатацію є саме обов'язком відповідача, адже позивач, укладаючи договір № 22-08/12 від 22.08.2012 року мав намір використовувати обладнання з певною метою, і використання якого неможливе без введення його в експлуатацію, а встановлення відповідності поставленого обладнання умовам, які б дозволяли його експлуатувати без загрози його пошкодження або загрози працівникам у його використанні, мало б посвідчуватись відповідачем, як виробником даного товару, який відповідає за якість обладнання, зокрема і під час його використання позивачем, як особою, якій його реалізовано.

Згідно із статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, оскільки відповідачем, всупереч договору № 22-08/12 від 22.08.2012 року не було виконано свого обов'язку по введенню в експлуатацію обладнання, яке поставлялось ним по договору, що є істотним порушенням умов договору № 22-08/12 від 22.08.2012 року, зокрема позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні наведеного договору, а саме використання у своїй діяльності обладнання, чого на даний час він позбавлений, що , як вірно зазначено судом першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, є підставою для розірвання договору в судовому порядку.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновків, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору № 22-08/12 від 22.08.2012 року.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі № 910/16723/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гемо-Буд» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі № 910/16723/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/16723/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко