Постанова

від 17.12.2013 по справі 914/2884/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 914/2884/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Хабіб М.І.

суддів Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтара", б/н від 03.10.13р.

на рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2013 року

у справі №914/2884/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Літературна агенція „Піраміда", с. Малий Дорошів Жовківського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альтара", м. Львів

про стягнення 95 900,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Цебак І.С.- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Апеляційну скаргу прийнято до провадження 08.11.2013р. колегією суддів у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Гриців В.М., Якімець Г.Г

У зв'язку з зайнятістю судді Якімець Г.Г. в іншому судовому засіданні, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.13 р. у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Кордюк Г.Т.

У зв'язку зі змінами у складі колегії суддів, розгляд справи розпочато спочатку

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 93 900,00грн. боргу та 2000грн. збитків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.09.2013 року у справі №914/2884/13 (суддя Чорній Л.З.) позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТзОВ „Альтара" на користь ТзОВ „Літературна агенція „Піраміда" 93 900,00 грн. боргу та 1 878,00 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст. 204, 526, 610, 612, 638, 1047 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України, ст. 4 Закону України „Про адвокатуру", ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що позивач надав відповідачу зворотну фінансову безпроцентну позику, перерахувавши на розрахунковий рахунок відповідача з 06.08.2010р. по 31.10.2011р. кошти в сумі 93 2900грн. 03.06.2013р. позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення позики, яку відповідач залишив без задоволення.. Відтак, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 93 900,00 грн. боргу. В частині стягнення 2000грн.збитків відмовлено з тих підстав, що ці кошти є витратами позивача за надану правову допомогу, яка надавалась позивачу фізичною особою - підприємцем, а не адвокатом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким припинити провадження у справі або відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував, що у відповідності до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа. - незалежно від суми. Оскільки між позивачем та відповідачем не було укладено договору безпроцентної поворотної фінансової допомоги, тому кошти, перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача, не можуть вважатися безпроцентною поворотною фінансовою позикою. Скаржник також стверджує, що грошові кошти, які поступали на розрахунковий рахунок відповідача, були перераховані за оренду нежитлових приміщень, які знаходились в оренді позивача більше трьох років. Посилаючись на рішення господарського суду Львівської області від 12.02.2013р. у справі №5015/5251/12 та постанову апеляційного суду у цій справі, скаржник вважає, що наявні процесуальні підстави для припинення провадження у справі, оскільки позивач уже звертався до відповідача з позовом про повернення цих коштів.

Позивач у відзиві (вх.05-04/7299/13 від 28.11.13р.) на апеляційну скаргу, спростовує доводи скаржника та зазначає, що предметом позову у справі №5015/5251/12 було стягнення безпідставно набутих коштів, тоді як предметом спору у даній справі №914/2884/13 є повернення зворотної безвідсоткової позики. Крім того, зазначає, що апелянт не надав доказів існування між сторонами будь-яких орендних відносин та існування заборгованості позивача перед апелянтом (відповідачем).

Скаржник явки повноважного представника у судове засідання 17.12.2013р. не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за період з 06.08.10 р. по 31.10.11р. позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти на загальну суму 93 900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- №149 від 06.08.10 р. на суму 15 000,00 грн.;

- №332 від 07.12.10 р. на суму 50 000,00 грн.:

- №378 від 30.12.10 р. на суму 3000 грн.;

- №396 від 20.01.11 р. на суму 6 700,00 грн.;

- №494 від 23.03.11 р. на суму 3 300,00 грн.;

- №579 від 07.07.11 р. на суму 5000,00 грн.;

- №583 від 12.07.11 р. на суму 4000,00 грн.;

- №701 від 12.07.11 р. на суму 3000,00 грн.;

- № 546 від 29.09.11 р. на суму 3 300,00 грн.;

- №706 від 31.10.11 р. на суму 600,00 грн.

В платіжних дорученнях в призначенні платежу вказано , що це зворотна фінансова безвідсоткова позика.

03.06.13 р. позивач надіслав відповідачу вимогу №б/н від 31.05.13р. про повернення упродовж 30 днів суми зворотної фінансової безвідсоткової позики в сумі 93 900,00 грн., яку відповідач отримав 10.06.2013р., що підтверджується копією опису вкладення від 03.06.13р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 10.06.13р.

Вказана вимога залишена без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів сумі 93 900, 00 грн., перерахованих позивачем за період з 06.08.10 р. по 31.10.11р. по вищевказаних платіжних дорученнях. Рішенням господарського суду Львівської області від 12.02.2013р. у справі № 5015/5251/12 позов було задоволено, присуджено до стягнення з ТОВ "Альтара" на користь ТОВ "Літературна агенція "Піраміда" безпідставно набуті кошти в сумі 93 900 грн. та 1 860 грн. судового збору.

Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.13р. скасовано рішення господарського суду від 12.02.13 р. у справі №5015/5251/12, прийнято нове рішення про відмову в позові.. При цьому апеляційним судом вставлено, що кошти, які перераховувалися позивачем на розрахунковий рахунок відповідача, перераховувалися як зворотна фінансова безвідсоткова позика, що платіжні .доручення відповідають вимогам ч.1 ст. 638, ст..1046, ч.22 ст.1047 ЦК України. Відтак, з урахування способу захисту, обраного позивачем, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши, що позивач не позбавлений права на звернення до відповідача з вимогою про повернення наданих коштів в якості поворотної фінансової безпроцентної позики.

Встановивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини першої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законодавством не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, тобто зазначений договір є реальним.

Відповідно до ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Перерахування позивачем грошових коштів відповідачу за період з 06.08.10 р. по 31.10.11р. в сумі 93 900,00 грн. як поворотної фінансової безвідсоткової позики та отримання цих коштів відповідачем підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями та свідчить про укладення сторонами договору позики.

Ці факти також встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.13 р. у справі №5015/5251/12, у якій брали участь ті ж самі сторони, і за приписами ст. 35 ГПК України не потребують повторного доведення.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безвідсоткової позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що 03.06.2013р. позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення позики, яку відповідач отримав 10.06.13р., однак позики не повернув.

На підставі викладеного колегія суддів відхиляє доводи скаржника та вважає, що місцевим господарським судом правомірно задоволені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 93 900,00 грн.

Доводи відповідача про необхідність припинення провадження у справі обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки предметом позову у справі №5015/5251/12, на яку покликається скаржник, було стягнення безпідставно набутих коштів, тоді як предметом спору у даній справі №914/2884/13 є стягнення заборгованості з зв'язку з неповерненням відповідачем наданої йому поворотної безвідсоткової позики.

Посилання скаржника на те, що грошові кошти, які поступали на розрахунковий рахунок відповідача, були перераховані за оренду нежитлових приміщень, відхиляються як такі, що суперечать фактичним обставинам справи.

Поряд з тим, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення 2000,00грн. збитків, оскільки ці кошти сплачені позивачем за правові послуги, надані не адвокатом, а фізичною особою - підприємцем, і ці витрати понесені позивачем у зв'язку з реалізацією ним своїх процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді.

Слід зазначити, що витрати, понесені стороною у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, відносяться до судових витрат та відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків" (інф. лист Вищого господарського суду України від 21.01.2009р. № 01-08/34 "Про внесення змін до пункту 29 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році"").

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що скаржником не доведено наявності підстав для задоволення апеляційної скарги та для скасування рішення місцевого суду.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.09.2013 року у справі №914/2884/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 19.12.2013р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.