Постанова

від 17.12.2013 по справі 910/15366/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа№ 910/15366/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Кондес Л.О.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Прядко О.Д. - дов. б/н від 16.09.2013р.

від відповідача-1 Денисова Н.О. - дов. №ГО-12/265 від 19.12.2012р.

від відповідача-2 не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

«Страхова група «ТАС»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 01.10.2013р. (суддя Шкурдова Л.М.)

у справі №910/15366/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

виробничо-комерційна фірма «Цун-Дон»

(далі - ТОВ виробничо-комерційна фірма «Цун-Дон»)

до 1 Приватного акціонерного товариства

«Страхова група «ТАС»

(далі - ПрАТ ««Страхова група «ТАС»)

2 Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Уніка»

(далі - ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»)

про стягнення 296 231,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2013р. у справі №910/15366/13 позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ ««Страхова група «ТАС» на користь ТОВ виробничо-комерційна фірма «Цун-Дон» 16 784,12 грн. 3% річних, 3 937,38 грн. інфляційних втрат, 414,43 грн. витрат зі сплати судового збору. Крім цього, стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ТОВ виробничо-комерційна фірма «Цун-Дон» 110 869,29 грн. 3% річних, 8 578,79 грн. інфляційних втрат, 2 388,90 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог до ПрАТ ««Страхова група «ТАС» відмовити в повному обсязі за наведених в скарзі підстав. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що за період з 23.04.2011р. по 17.05.2013р. позивачем не понесено інфляційних втрат, оскільки сума інфляційного збільшення має від'ємний результат, тому стягнення з ПрАТ ««Страхова група «ТАС» суми інфляційних витрат в розмірі 3 937,38 грн. є незаконним та необґрунтованим. Крім того, на думку апелянта нарахування штрафних санкцій, в тому числі 3% річних, згідно рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. повинно здійснюватись за період з 24.03.2011р. по 23.09.2011р., тобто не більше ніж за шість місяців на підставі ч.6 ст.232 ГК України, відповідачем-1 за цей період вже сплачено штрафні санкції (3% річних та пеню). За твердженнями апелянта, за позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій (3% річних, пені та інфляційних втрат) за період з 24.03.2011р. по 23.09.2011р. сплинув строк позовної давності 23.09.2012р.(за півроку до подання позовної заяви), адже згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік тощо.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог до відповідача-1 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити в повному обсязі

Представник позивача в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Представник відповідача-2 в жодне судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи його повідомлено належним чином, про неявку та її причини суд не повідомив, клопотань про відкладення справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ виробничо-комерційна фірма «Цун-Дон» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ ««Страхова група «ТАС» (відповідач-1) та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» (відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 пені в розмірі 20 553,94 грн., 3 997,52 грн. інфляційних втрат та 16 893,65 грн. 3% річних, а з відповідача-2 - пені в розмірі 135 106,80 грн., 8 633,02 грн. інфляційних втрат та 111 046,69 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2012 р. у справі №5011-53/839-2012, яким встановлено неправомірність відмови відповідачів у виплаті страхового відшкодування позивачу, а відтак задоволено позов ТОВ виробничо-комерційна фірма «Цун-Дон» до ПрАТ ««Страхова група «ТАС» та ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» про стягнення страхового відшкодування, пені та 3% річних. Проте у справі №5011-53/839-2012 позивачем було заявлено вимогу про стягнення цих сум лише за період до 12.09.2011р. Оскільки фактичний розрахунок з позивачем відповідачами здійснено пізніше, позивач вважав за необхідне стягнути з відповідачів пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання та 3% річних за період з 13.09.2011р. по день фактичного розрахунку, а також на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати за весь час прострочення, так як у справі №5011-53/839-2012 вони не заявлялися.

Суд першої інстанції, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, відтак прийняв рішення про їх задоволення.

Так, задовольняючи позов частково, місцевий суд виходив з того, що остаточну виплату позивачу страхового відшкодування відповідачем-1 здійснено 17.05.2013р., а відповідачем-2 - 29.05.2013р. Таким чином, з огляду на встановлений в ході розгляду справи №5011-53/839-2012 факт порушення відповідачами умов договорів щодо виплати страхового відшкодування позивачеві, а також те, що позивачем у згаданій справі не заявлялись вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних втрат, за здійсненим судом арифметичним розрахунком та з урахуванням кінцевої дати остаточного виконання відповідачами зобов'язання, на користь позивача підлягає стягненню, зокрема: з відповідача-1 - 16 784,12 грн. 3% річних, нарахованих за період з 13.09.2011р. по 17.05.2013р., 3 937,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 23.04.2011р. по 17.05.2013 року. В частині стягнення з відповідачів пені місцевий суд зазначив, що зобов'язання з виплати позивачу страхового відшкодування виникли у відповідача-1 - 24.03.2011р., а у відповідача-2 - 11.05.2011р., отже строк позовної давності для позову про стягнення з відповідачів пені сплинув до звернення позивача з даним позовом (07.08.2013р.), про що відповідачами у справі зроблено відповідні заяви до винесення рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 рішення суду першої інстанції від 01.10.2013р. у даній справі не оскаржив, натомість скарга відповідача-1 зводиться до того, що за період з 23.04.2011р. по 17.05.2013р. позивачем не понесено інфляційних втрат, оскільки сума інфляційного збільшення має від'ємний результат, а за позовними вимогами про стягнення 3% річних 23.09.2012р. сплив строк позовної давності, адже, на його думку, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) на підставі п.1 ч.2 ст.258 ЦК України застосовується позовна давність в один рік.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими доводами апелянта, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Так, згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2012р. у справі №5011-53/839-2012, яке набрало законної сили, встановлено невиконання відповідачами своїх зобов'язань з виплати позивачеві страхового відшкодування, в зв'язку з чим стягнуто на його користь з відповідача-1 - 333 127,00 грн. заборгованості, 5 763,10 грн. пені та 4 736,79 грн. 3 % річних.

Відповідачем-1 рішення виконано 17.05.2013р., що не заперечується й самим відповідачем-1.

Положеннями ст.193 ГК України та ст.ст. 525, 526, 530, 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки під час розгляду справи №5011-53/839-2012 позовні вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних втрат не заявлялися, їх нарахування з моменту виникнення зобов'язань відповідачів щодо сплати страхового відшкодування до кінцевої дати остаточного виконання зобов'язань є правомірним.

Доводи апелянта про застосування позовної давності в один рік до позовних вимог про стягнення 3% річних є необґрунтованими та безпідставними, адже на підстав п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), й ніяк до вимог про стягнення 3% річних.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідають приписам законодавства, здійснений судом їх розрахунок - матеріалам справи, як результат вірними є висновки місцевого суду про стягнення з відповідача-1 16 784,12 грн. 3% річних та 3 937,38 грн. інфляційних втрат та про відмову в стягненні пені з підстав застосування позовної даності.

За таких обставин, апеляційний суд господарський погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2013р. у справі №910/15366/13 - без змін.

Матеріали справи №910/15366/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

Л.О. Кондес