Ухвала

від 18.12.2013 по справі 554/10659/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/10659/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/4377/2013

Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В.

Доповідач Панченко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Дорош А.І., Прядкіної О.В.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2013 року про відмову у забезпеченні позову

та за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до Полтавської міської ради, Релігійної громади Повного Євангелія "Полтавська християнська церква м . Полтави" про визнання незаконними рішень міськвиконкому та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2013 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 12 листопада 2013 року подали на неї апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу скасувати та постановити нову, якою забезпечити позов в межах клопотання.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до Полтавської міської ради, Релігійної громади Повного Євангелія "Полтавська християнська церква м . Полтави" про визнання незаконними рішень міськвиконкому та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Окрім того, з даним рішенням суду першої інстанції, не погодилися ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та також подали апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, вказуючи на порушення їхніх прав користування земельною ділянкою, на якій знаходиться домоволодіння, власниками якого являються вони.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав для задоволення скарг не вбачає виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення та ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення та ухвали без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням двадцять четвертої сесії шостого скликання Полтавської міської ради «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками» від 03 липня 2012 року, зокрема, п. 3 Додатку № 1 до вказаного рішення, вирішено надати в оренду Релігійній громаді повного Євангелія «Полтавська християнська церква» м. Полтави, земельну ділянку по АДРЕСА_4 площею 0,33 га для будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями строком на 2 роки (т.1, а.с. 19).

26 вересня 2012 року між Полтавською міською радою та Релігійною громадою повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» м. Полтави було укладено Договір оренди, за яким Полтавська міська рада, як Орендодавець, на підставі рішення двадцять четвертої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 03 липня 2012 року надала, а Релігійна громада повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» м. Полтави, як Орендар, прийняла в оренду земельну ділянку загальною площею 3300 кв. м. для будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки: 5310136400:10:003:0242, строком дії з 03 липня 2012 року по 03 липня 2014 року (т.1, а.с. 93-94). Договір був зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради, про що у книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 657-П від 04 жовтня 2012 року, та в Управлінні Держкомзему у м. Полтаві, про що у Державному реєстрі вчинено запис № 531010004000391 від 28 листопада 2012 року.

Звертаючись до суду за захистом свого порушеного права позивачі вказували, що предметом спору є рішення Полтавської міської ради стосовно земельної ділянки площею 3300 кв.м. по АДРЕСА_4, що була сформована за рахунок належної їм на праві користування земельної ділянки загальною площею 5825 кв.м. по АДРЕСА_1 (попередня адреса: АДРЕСА_1).

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих № 418 від 31.07.1945 року садибу площею 2750 кв.м. по АДРЕСА_1 передано під будівництво міської водонапірної башти, де в подальшому була збудована башта системи інженера Шухова, що з 1960 року і до дня її демонтажу, рішення про який було прийняте у 1999 році, перебувала на балансі підприємства «Полтававодоканал» .

25.08.1945 року за договором подарунку домоволодіння, посвідченого Полтавською міською нотаріальною конторою, ОСОБА_7 подарувала громадянам ОСОБА_8 (батьку позивачок ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.), ОСОБА_9 і ОСОБА_10 домоволодіння, що знаходилося в АДРЕСА_1, що складалося з будинку на дві кімнати, двох кухонь, сараю, розташованих на садибі загальною мірою 5000 кв.м., в межах з АДРЕСА_1. Зазначене майно належало ОСОБА_7 на підставі рішення Народного суду Київського району м. Полтави від 02.05.1944 року (т.1, а.с. 5).

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих № 256 від 28.04.1965р. АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 114).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок (домоволодіння) по АДРЕСА_1, виготовленого станом на 19.04.1984р., земельна ділянка площею 5825 кв.м., зареєстрована за № 1292 на підставі рішення виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих № 283 від 26.04.1954р. (т.1, а.с. 6-11).

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у власність 2/3 частини житлового будинку загальною площею 26,0 кв.м., з частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1), розташованих на земельній ділянці пл. 5285 кв.м., на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 вересня 1985 року, виданого Другою Полтавською державною нотаріальною конторою, після батька ОСОБА_8, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с. 13).

У спадковій справі після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8, копія якої надана суду Полтавським обласним державним нотаріальним архівом, міститься довідка-характеристика від 01.08.1985 року, видана Полтавським міжміським бюро технічної інвентаризації (Т. 2, а.с. 71). Згідно вказаної довідки, за адресою: АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1) зареєстрована земельна ділянка площею 5285 кв.м. на підставі рішення виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих № 283 від 26.04.1954р.

Згідно рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих № 283 від 26.04.1954р., прийнято в експлуатацію будинки індивідуальної забудови по АДРЕСА_2, гр. ОСОБА_11, та по АДРЕСА_3, гр. ОСОБА_12 Питань, що стосувались спірної ділянки, вказаним рішенням не розглядалося (т.1, а.с. 110-112).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 вересня 2004 року за позивачами ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 171). Вказаним рішенням питання прав позивачів на землю за вказаною адресою не вирішувалось.

Позивач ОСОБА_5 став власником 1/12 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1, отримавши її у дарунок від ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 30.01.2007р. (т.1, а.с. 228, 229).

Згідно довідки № 8450 від 27.11.1997р., виданої позивачам Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», земельна ділянка площею 5825 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, виділена рішенням міської ради № 285 від 26.04.1954р. (т.1, а.с. 220).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих № 285 від 26.04.1954р., затверджено матеріали обміру кварталів у м. Полтаві, зокрема, кварталу № 69, в якому, згідно технічного паспорту і розташована ділянка по АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 106-109). Згідно додатку № 1 до вказаного рішення, у кварталі № 69 (як і в інших кварталах, що згадуються у рішенні) адреса АДРЕСА_1, або АДРЕСА_1, відсутні, натомість вказана адреса: АДРЕСА_1, за якою вирішено від реєстрації утриматись.

Судом встановлено, що даний факт позивачі визнали у своїй заяві про збільшення позовних вимог, де послалися на відсутню в матеріалах справи довідку № 3138 від 28.12.2000 року, виданою Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», зазначивши, що «в фактичному користуванні співвласників по АДРЕСА_1, знаходиться земельна ділянка площею 5285 кв.м., та згідно рішення міськвиконкому № 285 від 26.04.1954 року, реєстрація цієї земельної ділянки не проводилась через відсутність необхідних документів».

З метою всебічного та повного з'ясування обставин справи, а саме, наявності в матеріалах технічної інвентаризації інформації про реєстрацію земельної ділянки за спірною адресою, судом було направлено запит до ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор». Відповідно до листа ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 28.02.2013р. № 1947, останнє повідомило, що будинковолодіння по АДРЕСА_1, згідно обмірів станом на 13.03.1984 року розташоване на земельній ділянці, що в фактичному користуванні складає 5285 кв.м. Норма землекористування не встановлена, тобто в матеріалах технічної інвентаризації рішення про реєстрацію земельної ділянки відсутнє. Також повідомлено, що в додатку № 1 до рішення від 26.04.1954р. за № 285 по АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1), зазначено «від реєстрації утриматись» (т.1, а.с. 170).

Місцевим судом прийнято до уваги, що рішенням Київського районного суду м. Полтави у справі № 2-1277/2002 від 31.07.2002р., яке набрало законної сили 08.10.2002р., було вирішено кілька об'єднаних в одне провадження позовів, що стосувалися домоволодіння та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, зокрема, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Полтавського міськвиконкому, Київського райвиконкому, УЖКГ та підприємства «Полтававодоканал» про визнання неправомірним будівництва водонапірної башти системи Шухова, про приватизацію земельної ділянки та компенсації її вартості у зв'язку з вилученням, позов ОСОБА_4 до Полтавського міськвиконкому та Київського райвиконкому у м.Полтаві про визнання права власності на 1/6 частину земельної ділянки та стягнення її вартості у зв'язку із вилученням.

Вказаним рішенням встановлені наступні обставини: рішенням міськвиконкому № 285 від 26.04.54р. від реєстрації землекористування за спірною адресою було вирішено утриматись; позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо визнання неправомірним будівництва водонапірної башти на території домоволодіння по АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають; рішень органів влади щодо закріплення за позивачками в користування спірної земельної ділянки не має; позивачі, як до виникнення спору, так і пізніше, не звертались із скаргами чи позовними заявами по оскарженню дій міськ/рай/виконкомів по відмові в офіційному визначенні меж та розмірів їх фактичного користування ділянкою по АДРЕСА_1. (т.2, а.с.206-209)

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08.10.2002р. апеляційні скарги позивачок на рішення Київського районного суду м. Полтави від 31.07.2002р. залишено без задоволення та встановлено: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 належним чином свого права землекористування за адресою: АДРЕСА_1 не засвідчили, розміри земельної ділянки землевпорядними організаціями визначений не був; позивачки із заявами встановленої законодавством форми щодо передачі земельних ділянок у власність за вказаною адресою до органів приватизації не зверталися, позивачкам офіційно не відмовляли у визначенні меж та розмірів їх фактичного користування земельною ділянкою у АДРЕСА_1, як і у проведенні приватизації земельних ділянок за вказаною адресою. Вимоги позивачок про надання їм компенсації за земельну ділянку по АДРЕСА_1, залишені без задоволення. (т. 2, а.с. 209-211).

Ухвалою Верховного суду України від 06.03.2003р. рішення Київського районного суду м. Полтави від 31.07.2002р. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08.10.2002р. залишено без змін (т.2., а.с. 212-213 ).

Частиною третьою статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивачі не надали суду рішення, за яким би їм або попереднім власникам домоволодіння по АДРЕСА_1 у м. Полтаві, виділялась/передавалось у користування земельна ділянка за вказаною адресою.

Натомість позивачі надали суду Довідку щодо земельної ділянки на території м. Полтави № 28-16/690 від 26.12.2006р. Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, згідно якої станом на 20.12.2006р. земельна ділянка по АДРЕСА_1, у власність або оренду не передавалася (т.1, а.с. 219).

Відповідно до довідки ДПІ у м. Полтаві від 01.08.2003р. № 3642/4/17-242, адресованій ОСОБА_1, інформація про сплату земельного податку за адресою: АДРЕСА_1, за минулі роки відсутня. Земельний податок нараховується згідно технічного паспорта від 1984р. за площу 1842 кв.м. (т.1, а.с. 257).

Надаючи оцінку вказаному документу, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплата земельного податку не є доказом прав на користування земельною ділянкою, а є наслідком її фактичного використання та даний документ вказує, що розміри фактичного використання позивачами земельної ділянки - 1842 кв.м., а не 5825 кв.м.

Відповідно до листа Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 02.02.2010 №01-14/268, на адвокатський запит щодо належності земельної ділянки по АДРЕСА_1, повідомлено, що в архіві управління така інформація відсутня (т. 1, а.с. 75, 76).

Відповідно до ст..391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майно.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачі не володіють зареєстрованими в законному порядку правами власності або користування щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, її межі у встановленому земельним законодавством порядку не визначені, а тому їхні права оскаржуваними рішеннями Полтавської міської ради не порушені. Окрім того зазначив, що саме по собі фактичне використання спірної земельної ділянки позивачами не породжує у них прав на неї та критично віднісся до тверджень позивачів, що на протязі 65 років тільки вони користувались спірною земельною ділянкою, оскільки як встановлено матеріалами справи і не заперечувалося позивачами, на земельній ділянці майже увесь цей час знаходилась належна КП «Полтававодоканал» водонапірна башта, під будівництво якої рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих № 418 від 31.07.1945 року було виділено частину спірної земельної ділянки площею 2750 кв.м.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачами не наведено доказів наявності в діях та рішеннях Полтавської міської ради від 08 вересня 2010 року та від 03 липня 2012 року порушення норм Конституції або законів України, оскільки останні прийняті на підставі Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою від 27.04.2012р. № 02-30/06-07/131 (т.1, а.с. 82-83), а існування зони санітарної охорони на спірній земельній ділянці не вказує на неможливість виділення спірної земельної ділянки для будівництва молитовного дому з господарськими приміщеннями, що вбачається з Висновку про обмеження прав на земельну ділянку і земельні сервітути Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру від 21.10.2010р. (т.1, а.с. 68).

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В той же час, відповідно до змісту ст. 215 ЦК України та роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 8 постанови "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року № 9, недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Як встановлено частинами першою та другою статті 20 Закону України «Про оренду землі», укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права.

Оскільки Релігійна громада повного Євангелія «Полтавська Християнська Церква» м. Полтави набула права користування спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди від 26.09.2012 року, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м. Полтаві, про що у Державному реєстрі вчинено запис № 531010004000391 від 28 листопада 2012 року, підстав для зобов'язання звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_4, судом не встановлено.

Відповідно до п.1 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується внаслідок порушення її прав.

Однак, з урахуванням вищевстановленого, права позивачів не були порушенні, а відтак відсутні підстави для стягнення грошової компенсації у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін. Розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обстави, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не встановлено.

Окрім того, в ході судового розгляду справи ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотанням про забезпечення позову, в якому вказувала, що релігійна громада Повного Євангелія "Полтавська християнська церква м . Полтави" постійно намагається звести на спірній земельній ділянці садиби за адресою АДРЕСА_4 молитовний дім з господарськими спорудами, та для цієї мети огородила спірну земельну ділянку високим металевим парканом, завезла і продовжує завозити будівельні матеріали, знищила велику кількість зелених насаджень, тому виникла потреба заборонити релігійній громаді проводити будівельні роботи по зведенню молитовного дому.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2013 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено з тих підстав, що таким забезпеченням позову позивач прохає вирішити справу по суті, що є неприпустимим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовляючи в задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову та не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Окрім того рішення по даній справі прийнято, у позові відмовлено, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 312, 314, 315 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2013 року про відмову у забезпеченні позову - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2013 року - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2013 року - відхилити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2013 року про відмову у забезпеченні позову - залишити без змін.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ О.О. Панченко

Судді: /підпис/ А.І. Дорош /підпис/ О. В. Прядкіна

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області