Рішення

від 12.12.2013 по справі 141/599/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 141/599/13-ц Провадження № 22-ц/772/3114/2013Головуючий в суді першої інстанції:Слісарчук О.М. Категорія: 23 Доповідач: Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Стеблюк Л.П. ,Сороки Л.А.

при секретарі: Торбасюк О.І.

за участю представника позивачів ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 до приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про визнання договорів оренди недійсними, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договорів оренди, за апеляційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард» на рішення Оратівського районного суду від 04 вересня 2013 року ,-

В с т а н о в и л а :

Позивачі звернулись до суду з позовами до приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард», за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК» про визнання укладених ними договорів оренди недійсними, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договорів оренди, посилаючись на те, що укладені ними в період 2006-2007 років договори оренди земельних ділянок не містять всіх передбачених ч.1 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» умов, а саме - умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі її в оренду, порядок та умови відшкодування витрат за проведені ним поліпшення стану земельної ділянки, ризик випадкового знищення чи пошкодження об'єкту оренду, страхування об'єкта оренди, а також відсутні невід'ємні частини договору - п.43 договору, що свідчить про те, що договір є неукладеним і не породжує будь-яких правових наслідків. В зв'язку з цим відповідач користується ділянками без достатньої правової підстави, а тому просили витребувати вказані ділянки у відповідача та скасувати державну реєстрацію договорів оренди.

Ухвалою суду від 15.08.2013 року позовні вимоги об'єднанні в одне провадження.

Рішенням Оратівського районного суду від 04.09.2013 року позови позивачів задоволено. Визнано недійсними договори оренди, витребувано земельні ділянки та скасовано державну реєстрацію.

В апеляційній скарзі приватне сільськогосподарське підприємство «Авангард» просить зазначене рішення суду скасувати і в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що спірні договори оренди повністю відповідають типовій формі договору, яка затверджена постановою КМУ №220 від 03.03.2004 року і містять усі істотні умови договору оренди землі. Крім того, підприємство вважає, що позивачі звернулись до суду з даним позовом після спливу строку позовної давності, а суд безпідставно не задовольнив заяву про застосування наслідків спливу цього строку та послався на ч.5 ст.261 ЦК України.

Заперечуючи проти скарги представник позивачів вважає рішення суду законним і обґрунтованим ,а доводи скарги безпідставними.

Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи ,рішення суду та доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зі змісту ст.203 ЦК України,зокрема,ч.ч.1,3 вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам ,а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Істотні умови договору оренди землі встановлені статтею 15 Закону України "Про оренду землі"(в редакції на час укладення договору) ,якими є : об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним у розумінні частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Постановляючи рішення про задоволення позову суд виходив з того, що договори оренди землі не відповідають вимогам ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», зокрема, у них не вказано умов збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі його в оренду, не визначено сторону, яка несе ризик випадкового знищення чи пошкодження об'єкту оренду, а також відсутні невід'ємні частини договору .

Крім того, суд встановив, що відсутність вказаних істотних умов у спірних договорах оренди свідчить про їх неукладення, а отже останні не породжують ніяких правових наслідків, а тому вимоги позивачів про визнання їх недійсними, витребування земельних ділянок, переданих на виконання даних договорів та скасування їх державної реєстрації підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції вірно встановив та перевірив належними доказами ,які оцінив в порядку ст.212 ЦК України , обставини відсутності в договорах оренди землі істотних умов , оскільки вони підтверджуються договорами оренди ,що є в матеріалах справи ,де вказані істотні умови відсутні( не визначені сторонами) . Тому доводи апеляційної скарги щодо протилежного не відповідають дійсності.

Суд також вірно визначив спірні правовідносини та правову норму що їх регулює та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визнання договорів оренди землі недійсними та застосування наслідків недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України.

Разом з тим, з висновком суду про те, що спірні договори оренди є неукладеними , а тому не породжують будь-яких правових наслідків для сторін, погодитись не можна ,оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону .

Згідно роз'яснень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - постанова Пленуму №9) недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації та згідно ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено, що державна реєстрація вищевказаних договорів оренди землі відбулась.

Оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірних договорів оренди землі, останні є укладеними, тому протилежні висновки суду є помилковими, доводи скарги щодо вказаного є підставними, а мотивувальна частина рішення суду підлягає зміні шляхом виключення з її тексту обставини визнання договорів неукладеними.

Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування строку позовної давності з часу укладення спірних договорів оренди, також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

З роз'яснень постанови Пленуму №9 вбачається, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тому доводи скарги щодо зазначеного та висновок суду про початок перебігу строку позовної давності з дня закінчення строку дії договорів є помилковими.

З пояснень представника позивачів вбачається, що позивачі, будучи юридично необізнаними, довідалися про порушення їх прав відсутністю в укладених договорах істотних умов лише на початку 2013 року, коли звернулись за правовою допомогою. Отже, строку позовної давності за зверненням до суду останні не пропустили.

Доводи скарги про неправомірність задоволення судом позовних вимог про скасування державної реєстрації право чинів без участі в справі в якості відповідача Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як вбачається з роз'яснень п.п.5,7 постанови Пленуму №9 , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.

Оскільки договір оренди є укладеним лише з моменту державної реєстрації ,то визнаючи договори оренди недійсними та повертаючи земельні ділянки позивачам, суд вірно в рамках застосування наслідків недійсності правочинів скасував і державну реєстрацію договорів оренди.

Інші доводи скарги правильних висновків суду не спростовують.

Разом з тим, згідно ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_26 в частині витребування земельної ділянки площею 2,6147 га, кадастровий номер 0523184300:02:002:0074, суд допустив неправильне застосування норм матеріального права,зокрема,ч.1 ст.216 ЦК України та порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_26, наряду з іншими вимогами, посилаючись на недійсність договору оренди від 14.12.2006 року, просила витребувати у відповідача також земельну ділянку площею 2,6147 га, кадастровий номер 0523184300:02:002. При цьому вимог про визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки не заявляла.

Враховуючи ,що застосування наслідків недійсності правочину може мати місце лише у випадку визнання судом його недійсності, а таких вимог позивачка не заявляла, підстав для витребування вказаної земельної ділянки у суду не було. Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Крім того, підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення посилання на ст.387 ЦК України, як на одну з підстав витребування майна, оскільки зі змісту роз'яснень п.10 постанови Пленуму №9 вбачається, що застосування вказаної норми здійснюється при витребуванні майна власником від особи (добросовісного чи недобросовісного набувача) у випадку придбання цього майна в особи, що не мала права його відчужувати, а не при застосуванні наслідків недійсності правочинів.

В іншій частині рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307,309,314,316 ЦПК України ,-

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Авангард» задовольнити частково.

Рішення Оратівського районного суду від 04 вересня 2013 року змінити.

З мотивувальної частини рішення суду виключити вказівку на те, що спірні договори оренди є неукладеними та посилання на ст.387 ЦК України.

Рішення Оратівського районного суду від 04 вересня 2013 року в частині витребування земельної ділянки площею 2,6147 га, яка розташована на території Рожичнянської сільської ради Оратівського району Вінницької області, кадастровий номер 0523184300:02:002:0074, яка належить ОСОБА_26 , скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_26 відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: