Постанова

від 11.12.2013 по справі 826/16350/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2013 року справа № 826/16350/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління

Міндоходів у місті Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення № 61026552207 від 01.10.2013 року, -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» (далі - позивач) з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 61026552207 від 01.10.2013 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європєум Проект» складеного відповідачем 12.09.2013 року за № 370/26-55-22-07/34543821, документально та нормативно не підтверджуються. Позивач вважає, що позиція податкового органу щодо нереальності (фіктивності) господарського правочину, укладеного між позивачем і ТОВ «Ревел» на вивіз будівельного сміття від 01.04.2013 року № 01/04, фактично ґрунтується на неналежному доказі - акті ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 17.07.2013 року № 7/22-03/33415828 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ревел». Під час укладення та виконання договору сторонами було оформлено всі бухгалтерські первинні документи, які надані перевіряючим у ході перевірки. Однак, зазначає позивач, обставини реальності господарських операцій податковим органом під час перевірки не досліджувались. Крім того, вказує позивач, в періоди укладення та виконання вказаного договору обидві сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні письмових заперечень до матеріалів справи не надав, заперечував проти позову з посиланням на те, що в висновках акту перевірки ТОВ «Європєум Проект» допустило порушення ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за червень 2013 року на суму 66 649,00грн. Представник відповідача вважає висновки акту перевірки правомірними та такими, що ґрунтуються на достовірних і належних доказах. Відповідач вказує, що фінансово-господарська діяльність TOB «Ревел» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності останнього.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні від 10.10.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» зареєстровано як юридична особа Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 25.07.2006 року № 10651020000007172, ідентифікаційний код юридичної особи 34543821, що підтверджено довідкою АА № 877030 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно даних довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема, будівництво житлових та нежитлових будівель. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (т.1 а.с.41-60)

На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 19.06.2008 року (індивідуальний податковий номер 345438226513), згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100122728, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу керівника ДПІ № 1383 від 11.09.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європєум Проект», Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Ревел» за червень 2013 року. За наслідками перевірки було складено акт від 12.09.2013 року № 370/26-55-22-07/34543821. (т.1 а.с.9-25)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в червні 2013 року ТОВ «Європєум Проект» придбано у ТОВ «Ревел» послуги на вивіз будівельного сміття та товар на загальну суму 399 891,00грн. у тому числі ПДВ - 66 649,00грн. на підставі договорів № 01/04 від 01.04.2013 року.

Для роботи відповідачем був використаний акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 14.08.2013 року № 42/22-03/33415828 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ревел» при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року», в якому наявні посилання на висновок ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ревел» за червень 2013 року (службова записка від 14.08.2013 року № 873/7/07-014). В зазначеному акті зазначено, що стан платника ТОВ «Ревел» « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Співробітниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі здійснено виїзд на податкову адресу підприємства та встановлено відсутність останнього за своїм місцезнаходженням, не виявлено офісного, складського чи виробничого приміщення, працівників підприємства. Встановити та опитати особу ОСОБА_1, який значиться керівником ТОВ «Ревел», щодо операцій проведених у червні 2013 року не виявилось за можливе. Остання податкова звітність з податку на додану вартість ТОВ «Ревел» подано за червень 2013 року. Крім того, ТОВ «Ревел» не задекларовано податковий кредит, а перекрито 12 рядком - сплачено митним органам, хоча підприємству скасовано акредитацію на митниці в 2008 році, тобто товар реалізований на адресу ТОВ «Європєум Проект» придбаний у невстановлених постачальників, тобто вказані фінансово-господарські операції мають ознаки сумнівності. З огляду на викладене ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС прийшла до висновку, що операції з постачання товару (робіт, послуг) ТОВ «Ревел» носять нереальний характер, а тому відповідно вбачається відсутність у ТОВ «Ревел» об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) за червень 2013 року.

У висновках акту перевірки позивача вказано, що документальною перевіркою встановлено порушення ст.185, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а також п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в червні 2013 року на загальну суму 66 649,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.10.2013 року № 61026552207 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 99 974,00грн. з якої основний платіж 66 649,00грн. та штрафна санкція у розмірі 33 325,00грн. (т.1 а.с.26)

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів про надання послуг на вивіз будівельного сміття від 01.04.2013 року № 01/04 та договору поставки від 01.04.2013 року № 01/04 укладених між позивачем та ТОВ «Ревел», оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України, платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Європєум Проект» та ТОВ «Ревел», мету придбання послуг та товару, обставини використання придбаних послуг і товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як підтверджують матеріали справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ревел» (Виконавець) 01.04.2013 року укладено договір № 01/04 на вивіз будівельного сміття, за умовами якого Виконавець зобов'язується своїми силами на власний ризик надати послуги, що передбачені п.2 цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином наданні послуги та оплатити їх в порядку визначеному у цьому договорі. Послуги з вивозу будівельного сміття надаються Виконавцем впродовж дії цього договору на підставі заявок Замовника. Заявка на вивіз твердого будівельного сміття виконується в день надходження замовлення у час, погоджений із Замовником. Виконавець самостійно визначає комплектацію, фірми-виробника і марки обладнання для виконання своїх обов'язків згідно умов договору, навантаження сміття в автомобіль, кількість автомобілів, інші характеристик обладнання, а також графік надання послуг повинні забезпечувати своєчасне та якісне надання послуг за цим договором. Об'єм наданих послуг фіксується в акті виконаних робіт/наданих послуг, що підписуються сторонами. За вимогою Замовника разом з актами Виконавець надає довідки про вивезення та утилізацію будівельного сміття. Розрахунок за наданні послуги здійснюється Замовником щомісячно за фактично виконані роботи на підставі акта прийомки-передачі виконаних робіт/послуг. (т.1 а.с.27-30)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 01/04 від 01.04.2013 року підписаний директорами ТОВ «Європєум Проект» і ТОВ «Ревел» та скріплений печатками.

Позивачем на адресу ТОВ «Ревел» надавалися заявки на вивіз будівельного сміття як це передбачено п.2.2 договору. (т.2 а.с.26-27)

На виконання умов договору сторонами підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 51 від 10.06.2013 року на послуги по вивозу будівельного сміття кількістю 382,6куб.м на суму 57 360,00грн. у т.ч. ПДВ 9 565,00грн. та № 50 від 04.06.2013 року на послуги по вивозу будівельного сміття кількістю 170,765куб.м на суму 22 500,00грн. у т.ч. ПДВ 3 750,00грн. (т.1 а.с.31-32)

В вищезазначених актах відображено, що Виконавець виконав, а Замовник прийняв послуги виконанні Виконавцем та сторони одна до одної претензій не мають.

Так, ТОВ «Ревел» були виписані податкові накладні на вищезазначені послуги: № 49 від 10.06.2013 року на суму 57 360,00грн. у т.ч. ПДВ 9 565,00грн. та № 47 від 04.06.2013 року на суму 22 500,00грн. у т.ч. ПДВ 3 750,00грн. (т.1 а.с.35-36), які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період червень 2013 року.

З метою виконання умов договору ТОВ «Ревел» (Орендар) укладено договір про надання послуг від 20.03.2012 року № ДГ-0000017 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендодавець) щодо оренди КАМАЗу Самоскиду-С (держ. Номер НОМЕР_1) строком до 31 грудня 2013 року. Крім того, для виконання послуг, що пов'язані з перевезенням вантажу, ТОВ «Ревел» (Клієнт) уклав договір транспортної експедиції № 000002 від 01.04.2013 року з фізичною особою ОСОБА_4 (Експедитор), згідно кого Експедитор зобов'язаний отримати товар у Клієнта та перевезти вантаж вантажоотримувачам, що вказані Клієнтом. (т.2 а.с.41-46)

Представником позивача, до матеріалів справи надані копії подорожніх листів вантажного автомобіля № 106 від 10.06.2013 року, № 104 від 04.06.2013 року, № 103 від 03.06.2013 року, із яких вбачається, що водієм ОСОБА_4 на КАМАЗі Самоскид-С державний номер НОМЕР_1 перевозилися будівельні матеріали та будівельне сміття. (т.2 а.с.47-49)

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері поставки регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 54 «Купівля-продаж».

Відповідно до ст.712 цього кодексу, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Також, 01.04.2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Ревел» (Постачальник) укладено договір поставки № 01/04 відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Передати у власність Покупцеві будівельні матеріали, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити це товар. Товар поставляється по партіям згідно до замовлень Покупця, в яких зазначається асортимент, кількість товару, орієнтований строк та умови поставки. Умови та строки поставки встановлюються сторонами на кожну партію товару. Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної Покупцем, що засвідчує прийняття товару Покупцем від Постачальника. (т.1 а.с.100-103)

На виконання умов договору сторонами підписані видаткові накладні із зазначенням кількості, одиниці виміру, ціни та суми товару, а саме № 13 від 03.06.2013 року на перелічений в ній товар на загальну суму 160 001,00грн. у т.ч. ПДВ 26 666,83грн. та № 21 від 10.06.2013 року на товар на загальну суму 160 000,00грн. у т.ч. ПДВ 26 666,67грн.

ТОВ «Ревел» були виписані податкові накладні на поставлений товар: № 43 від 03.06.2013 року на суму 160 001,00грн. у т.ч. ПДВ 26 666,83грн. та № 50 від 10.06.2013 року на суму 160 000,00грн. у т.ч. ПДВ 26 666,67грн., які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період червень 2013 року. (т.1 а.104-109)

Розрахунки між названими суб'єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані виписки з банківського рахунку за червень 2013 року які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Ревел» по договору за виконані роботи та отриманий товар. (т.2 а.с.7-20)

Товар позивачем був оприходований на оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 за період травень-червень 2013 року та прийняти на основний склад позивача згідно прибуткових накладних № 1941 від 03.06.2013 року і № 1942 від 10.06.2013 року. (т.2 а.с.5-6, 21-25)

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, позивач за червень 2013 року відобразив в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ревел», у зв'язку з придбанням послуг та товарів. Крім того, ці податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2013 року. (т.1 а.с.68-87)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договори, акти здачі-прийняття робіт, видаткові накладні, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «Ревел» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, червень 2013 року, контрагент позивача - ТОВ «Ревел» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 334158210138) номер свідоцтва платника ПДВ - 200114945, видане 01.04.2013 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 18.06.2013 року, причина анулювання - за ініціативою податкового органу, а тому ТОВ «Ревел» до 18.06.2013 року мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua). В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

При з'ясуванні питання, щодо наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, суд зазначає, що на підтвердження використання у господарській діяльності послуг та товару, отриманих від ТОВ «Ревел» за спірними договорами, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем отримані послуги від ТОВ «Ревел» були реалізовані третім особам, а саме ТОВ «СПБ-Інвест» відповідно до договору генерального підряду № 19/02/13 від 19.02.2013 року, на виконання якого сторонами складені акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року, договірні ціни на проведення робіт по підготовці об'єкта до виконання демонтажних робіт готелю «Санкт-Петербург», локальні кошториси, додаткові угоди до договору. Позивачем виписані податкові накладні на будівельно-монтажні роботи, щодо реставрації будівлі на загальну суму 3 227 636,00грн. (т.1 а.с.116-249, т.2 а.с.1-4)

Посилання відповідача на те, що послуги та товари, надані ТОВ «Ревел», не пов'язані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі.

Крім того, судом не приймається обґрунтування відповідача, що контрагент позивача не набув належним чином цивільної правоздатності та дієздатності, у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за своєю юридичною адресою, оскільки, відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, ТОВ «Ревел» місцезнаходження не змінювало та на час здійснення ним господарських операцій відсутні відомості щодо відсутності товариства за його місцезнаходженням.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції надання послуг, а саме договір, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи.

Оскільки вище встановлено, що придбання позивачем послуг у ТОВ «Ревел» безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ревел», а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість є помилковими.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66 649,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 33 325,00грн.

За таких підстав суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 61026552207 від 01.10.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочинів - договору про вивіз будівельного сміття від 01.04.2013 року № 01/04 та договору від 01.04.2013 року № 01/04 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

На думку суду, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Європєум Проект» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 61026552207 від 01.10.2013 року яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 99 974,00грн., з якої основний платіж 66 649,00грн. та штрафна санкція у розмірі 33 325,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» витрати по сплаті судового збору у розмірі 999 гривні 75 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова