Ухвала

від 26.02.2014 по справі 826/16350/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16350/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБабенка К.А., Ключковича В.Ю., При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європєум Проект» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 61026552207 від 01.10.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу керівника ДПІ № 1383 від 11.09.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Європєум Проект», відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з платником податків ТОВ «Ревел» за червень 2013 року. За наслідками перевірки було складено акт від 12.09.2013 року № 370/26-55-22-07/34543821, у висновках якого вказано, що документальною перевіркою встановлено порушення ст. 185 , п.198.3 п.198.6 ст. 198 , п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , а також п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за № 1401/18696 в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в червні 2013 року на загальну суму 66 649,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.10.2013 року № 61026552207 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 та п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 99 974,00грн. з якої основний платіж 66 649,00грн. та штрафна санкція у розмірі 33 325,00грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення таким, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, звернувся із позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як підтверджують матеріали справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Ревел» (Виконавець) 01.04.2013 року укладено договір № 01/04 на вивіз будівельного сміття, за умовами якого Виконавець зобов'язується своїми силами на власний ризик надати послуги, що передбачені п.2 цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином наданні послуги та оплатити їх в порядку визначеному у цьому договорі.

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 01/04 від 01.04.2013 року підписаний директорами ТОВ «Європєум Проект» і ТОВ «Ревел» та скріплений печатками. Позивачем на адресу ТОВ «Ревел» надавалися заявки на вивіз будівельного сміття як це передбачено п.2.2 договору. (т.2 а.с.26-27)

На виконання умов договору сторонами підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 51 від 10.06.2013 року на послуги по вивозу будівельного сміття кількістю 382,6куб.м на суму 57 360,00грн. у т.ч. ПДВ 9 565,00грн. та № 50 від 04.06.2013 року на послуги по вивозу будівельного сміття кількістю 170,765куб.м на суму 22 500,00грн. у т.ч. ПДВ 3 750,00грн. (т.1 а.с.31-32)

В вищезазначених актах відображено, що Виконавець виконав, а Замовник прийняв послуги виконанні Виконавцем та сторони одна до одної претензій не мають.

Так, ТОВ «Ревел» були виписані податкові накладні на вищезазначені послуги: № 49 від 10.06.2013 року на суму 57 360,00грн. у т.ч. ПДВ 9 565,00грн. та № 47 від 04.06.2013 року на суму 22 500,00грн. у т.ч. ПДВ 3 750,00грн. (т.1 а.с.35-36), які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період червень 2013 року.

З метою виконання умов договору ТОВ «Ревел» (Орендар) укладено договір про надання послуг від 20.03.2012 року № ДГ-0000017 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Орендодавець) щодо оренди КАМАЗу Самоскиду-С (держ. Номер НОМЕР_1) строком до 31 грудня 2013 року. Крім того, для виконання послуг, що пов'язані з перевезенням вантажу, ТОВ «Ревел» (Клієнт) уклав договір транспортної експедиції № 000002 від 01.04.2013 року з фізичною особою ОСОБА_7 (Експедитор), згідно кого Експедитор зобов'язаний отримати товар у Клієнта та перевезти вантаж вантажоотримувачам, що вказані Клієнтом. (т.2 а.с.41-46).

Крім того, в матеріалах справи містяться копії подорожніх листів вантажного автомобіля № 106 від 10.06.2013 року, № 104 від 04.06.2013 року, № 103 від 03.06.2013 року, із яких вбачається, що водієм ОСОБА_7 на КАМАЗі Самоскид-С перевозилися будівельні матеріали та будівельне сміття. (т.2 а.с.47-49)

Також, 01.04.2013 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Ревел» (Постачальник) укладено договір поставки № 01/04 відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність Покупцеві будівельні матеріали, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити цей товар.

На виконання умов договору сторонами підписані видаткові накладні із зазначенням кількості, одиниці виміру, ціни та суми товару, а саме № 13 від 03.06.2013 року на перелічений в ній товар на загальну суму 160 001,00грн. у т.ч. ПДВ 26 666,83грн. та № 21 від 10.06.2013 року на товар на загальну суму 160 000,00грн. у т.ч. ПДВ 26 666,67грн.

ТОВ «Ревел» були виписані податкові накладні на поставлений товар: № 43 від 03.06.2013 року на суму 160 001,00грн. у т.ч. ПДВ 26 666,83грн. та № 50 від 10.06.2013 року на суму 160 000,00грн. у т.ч. ПДВ 26 666,67грн., які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період червень 2013 року. (т.1 а.104-109)

Розрахунки між названими суб'єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані виписки з банківського рахунку за червень 2013 року які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Ревел» по договору за виконані роботи та отриманий товар. (т.2 а.с.7-20)

Товар позивачем був відображений на оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 за період травень-червень 2013 року та прийнятий на основний склад позивача згідно прибуткових накладних № 1941 від 03.06.2013 року і № 1942 від 10.06.2013 року. (т.2 а.с.5-6, 21-25)

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, позивач за червень 2013 року відобразив в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Ревел», у зв'язку з придбанням послуг та товарів. Крім того, ці податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2013 року. (т.1 а.с.68-87)

Крім того, колегія суддів зазначає, що перевіряючими податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «Ревел» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України , або інші недоліки в їх оформлені.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, червень 2013 року, контрагент позивача - ТОВ «Ревел» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 334158210138) номер свідоцтва платника ПДВ - 200114945, видане 01.04.2013 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 18.06.2013 року, причина анулювання - за ініціативою податкового органу, а тому ТОВ «Ревел» до 18.06.2013 року мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua). В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України .

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на акт від 14.08.2013 року № 42/22-03/33415828 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ревел» як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентом, оскільки, згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт зустрічної звірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили).

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Ревел» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: К.А. Бабенко

В.Ю. Ключкович

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Бабенко К.А

Ключкович В.Ю.