Постанова

від 19.12.2013 по справі 826/13975/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13975/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Лем-Тех» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року у справі за позовом підприємства «Лем-Тех» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.08.2013 року № 133/26-54-15-01-17 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Лем-Тех»;

- зобов'язати ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві внести до Реєстру запис про відміну анулювання реєстрації ПП «Лем-Тех» платником податку на додану вартість;

- відновити дію свідоцтва про реєстрацію ПП «Лем-Тех» платником ПДВ № 100314802, дата початку дії 16.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Лем-Тех» (код ЄДРПОУ 30683511) зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією як юридична особа 22.12.1999р.

Позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100314802 та зареєстровано від 16.12.2010 року.

Рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 133/26-54-15-01-17 від 01.08.2013р. було анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість позивача у відповідності до пп. г п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Як вбачається із змісту рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 133/26-54-15-01-17 від 01.08.2013р., комісією встановлено, що ПП«Лем-Тех» протягом періоду з 01.06.12р. по 30.06.13р. подавало податкові декларації з податку на додану вартість з показниками які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.

Вважаючи вказане рішення податкового органу протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідача прийняте останнім на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, підставою для його прийняття стало подання позивачем декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних місяців - з 01.06.2012 року по 30.06.2013 року, оскільки позивач подавав податкові декларації з податку на додану вартість з показниками які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

До висновку про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних місяців - з 01.06.2012 року по 30.06.2013 року податковий орган дійшов на підставі акта від 29.11.2011 року № 287-26-54-22-02-10/30683511 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Лем-Тех» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.06.2011 року по 30.06.2013 року», в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.06.2013 року, які підпадають під визначення ст.185, ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого податкові зобов'язання та податковий кредит, сформовані ПП «Лем-Тех» з 01.06.2012 року по 30.06.2013 року на загальну суму 2936717 грн., зменшено до 0.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно із підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість визначено в Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1394 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2011 року за № 1369/20107 (далі - Положення № 1394).

Підпунктом 5.1.3 пункту 5.1 Положення № 1394 встановлено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом «г»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання податковим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 Положення № 1394, податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

У силу вимог підпункту 5.5.2.3 підпункту 5.5.2 пункту 5.5 Положення № 1394, рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

У випадку скасування реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України підтверджуючим документом є довідка підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про подання/неподання платником ПДВ податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до податкового органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Зі змісту вищезазначених положень чинного законодавства України слідує, що підставою для скасування реєстрації платника податку на додану вартість з ініціативи податкового органу у відповідності до підпункту «г»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України є встановлення факту подання таким платником протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Документом, що підтверджує факт подання платником податків протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів може бути довідка та/або реєстр (перелік) податкових декларацій особи за 12 послідовних податкових місяців.

Судом встановлено, що за період з червня 2012 року по березень 2013 року позивачем подавались податкові декларації з податку на додану вартість до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, які свідчать про наявність постачання (придбання) товарів, здійснених з метою формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Зокрема, у декларації за червень 2012 року зазначено обсяги поставки - 2046546,00 грн., сума податку на додану вартість - 409309,00 грн. грн.; у декларації за липень 2012 року обсяги поставки - 3515763,00 грн., сума податку на додану вартість - 703153 грн.; у декларації за серпень 2012 року обсяги поставки - 2586501,00 грн., сума податку на додану вартість - 517300 грн.; у декларації за вересень 2012 року обсяги поставки - 1506233,00 грн., сума податку на додану вартість - 301247,00 грн.; у декларації за жовтень 2012 року обсяги поставки - 1374232,00 грн., сума податку на додану вартість - 274846,00 грн.; у декларації за листопад 2012 року обсяги поставки - 526809,00 грн., сума податку на додану вартість - 105362,00 грн.; у декларації за грудень 2012 року обсяги поставки - 705874,00 грн., сума податку на додану вартість - 141175,00 грн.; у декларації за січень 2013 року обсяги поставки - 369340,00 грн., сума податку на додану вартість - 73868,00 грн.; у декларації за лютий 2013 року обсяги поставки - 618750,00 грн., сума податку на додану вартість - 123750,00 грн.; у декларації за березень 2013 року обсяги поставки - 1433535,00 грн., сума податку на додану вартість - 286707,00 грн.

Отже, суд, враховуючи встановлені факти постачання/придбання позивачем товарів, за період з червня 2012 року по березень 2013 року, приходить до висновку щодо необґрунтованості доводів податкового органу про наявність підстав, передбачених підпунктом «г»пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що з аналізу положень п.п. «г»п. 184.1 статті 184 Податкового кодексу України вбачається, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є неподання протягом 12 послідовних податкових місяців органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість або подання такої декларації, але остання свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.

Тобто мова йде про сам факт неподання декларацій чи подання з нульовими показниками. Не підтвердження ж зазначених в деклараціях податкових зобов'язань первинними документами, що ставить під сумнів їх достовірність, на чому наполягає відповідач, є підставою для проведення позапланової документальної перевірки платника податку на додану вартість, за результатами якої органом державної податкової служби може бути прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що протягом за період з червня 2012 року по березень 2013 року позивачем подано податкові декларації з ПДВ, які підтверджують наявність у позивача господарських операцій, що є об'єктом оподаткування ПДВ, до податкового органу та відповідачем не прийнято жодного рішення за вказаний період щодо невизнання будь-якої із вказаних декларацій, а тому правових підстав скасовувати реєстрацію позивача в якості платника ПДВ у зв'язку з поданням такої декларації, але остання свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту протягом послідовних 12 місяців у відповідача не існувало.

Проте не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача внести до Реєстру платників ПДВ запис про скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов'язання відновити діє свідоцтва, оскільки такий обов'язок ДПІ випливає з вимог законодавства, у тому числі Положення №1394.

Відповідно до п. 5.6.1 Положення № 1394, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Згідно з пунктом 5.6.2. Положення № 1394, у разі відміни рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою "Перереєстрація" та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.

Таким чином, підставою для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації, є рішення суду, яке набрало законної сили.

Як вбачається з положень п. 3 інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.08.2010 р., № 1172/11/13-10, у разі набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З вказаної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересів юридичних осіб, які є порушеними на момент розгляду справи в суді.

У суду на момент розгляду даної справи відсутні підстави вважати, що державний податковий орган не вчинить визначені Положенням № 1394 дії, відтак позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення справив в цій частині.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Лем-Тех» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов приватного підприємства «Лем-Тех» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01.08.2013 року № 133/26-54-15-01-17 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Лем-Тех»

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Лем-Тех» (04219, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 17, кв. 131, код ЄДРПОУ 30683511) судовий збір у розмірі 8 грн. 10 коп. (вісім грн. 10 коп.).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді І.О. Грибан О.О. Беспалов

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Беспалов О.О.