Ухвала

від 10.04.2013 по справі 2а-3797/12/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р. Справа № 876/1626/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 р. у справі № 2а-3797/12/0970 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 р. у справі № 2а-3797/12/0970 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області про стягнення заборгованості позов задоволено частково, - стягнуто суму витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_1, ОСОБА_2 в сумі 1814,04 грн. за період 01.05.2012 р. - 31.10.2012 р. В частині решти вимог відмовлено у позові.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову скасувати в частині задоволених вимог та відмовити у позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 не звертались до відповідача із заявами про призначення страхових виплат та не подавали передбачених законодавством документів. Посилається на те, що виплата таких коштів повинна здійснюватись на підставі Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням, або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції, в період з 01.05.2012 р. по 31.10.2012 р. здійснено виплату громадянам державної адресної допомоги в розмірі 191980,66 грн., при цьому витрати, пов'язані з виплатою вказаної адресної допомоги складають 1063,15 грн., що підтверджується довідкою позивача від 05.12.2012 р. Суми виплаченої допомоги та понесених на її виплату витрат включені позивачем до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності і внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з травня 2012 року по жовтень 2012 року включно. Відповідачем зазначені акти підписані із застереженнями та згідно таблиць розбіжностей до довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання та пенсій в зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не прийнято до відшкодування вищевказані суми виплаченої позивачем державної адресної допомоги та понесених витрат на її доставку.

Непогоджені були акти звірки витрат по виплаті пенсії по інвалідності та поштового збору на її доставку за період з 01.05.2012 р. по 31.10.2012 р. по громадянах, нещасні випадки з якими сталися у 1982 році, 1987 році за межами України на території республік колишнього СРСР, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2 З 01.05.2012 року по 31.10.2012 р. їм було виплачено по 900 грн. пенсій по інвалідності та 14,04 грн. витрат на її доставку. Факти страхових випадків сторонами не заперечувались.

Відносини стосовно відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат Пенсійного Фонду на виплату пенсій по інвалідності регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 р.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання при настанні страхового випадку. П. 4 порядку не передбачає відшкодування сум державної адресної допомоги, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року. Щомісячна державна адресна допомога є самостійним, окремим видом соціальної допомоги, що не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття. Вказане також підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 06.06.2011 року у справі № 21-57а11 та від 20.06.2011 року у справі № 21-118а11 при розгляді аналогічних справ.

Пункт 2 Порядку визначає механізм відшкодування на централізованому рівні, а Пунктом 5 Порядку передбачений тільки обов'язок органів Пенсійного Фонду провести з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, скласти Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та подати його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Отже, вимоги щодо відшкодування відповідачем сум щомісячної адресної допомоги в розмірі 191980,66 грн. та витрат на її доставку в розмірі 1063,15 грн. за період з травня 2012 року по жовтень 2012 року включно є безпідставними та необґрунтованими, а тому в цій частині суд першої інстанції підставно відмовив у позові.

В частині решти вимог, відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати в тому числі шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку серед сум, які відшкодовуються із витрат, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, визначено суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Згідно з пунктом 2 статті 7 Прикінцевих положень Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державні соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01.04.2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. За змістом вимог статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди. Статтею 3 вказаної Угоди визначено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Підпунктом "а"частини 1 статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи. Нормами статтей 80, 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного Фонду за місцем проживання пенсіонера. Відповідно до приписів частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди. Такий висновок суду щодо обов'язку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань управлінню Пенсійного фонду України витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер в наслідок нещасного випадку на виробництві також підтверджується правовою позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.01.2011 року № К-19259/10.

Посилання скаржника на необхідність застосування норм Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням, або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків ґрунтується на твердженні про недоведеність позивачем того, що вказані фізичні особи не переїхали до інших країн СНД та не застраховані там і не отримують страхові виплати. Водночас, належних доказів цього не було надано і скаржником, а відтак не доведено підстав для застосування положень зазначеної угоди до спірних відносин.

Згідно із ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду, не надав інших доказів, які б не подавались суду першої інстанції з обґрунтуванням неможливості їх подання такому суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 160, 195-197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 р. у справі № 2а-3797/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Костів М.В.

Судді: Шавель Р.М.

Савицька Н.В.