Постанова

від 05.12.2013 по справі 804/13599/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 р. Справа № 804/13599/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Шевченко С.В., розглянувши у відкритому судовому адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області від 27.09.2013 року № 9031/13-34 та зобов'язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га за межами населених пунктів на території Царичанської селищної ради Царичанського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1225655100:01:001:0004) за рахунок земель державної власності (земель запасу) у межах норм безоплатної приватизації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Царичанської селищної ради в межах норм безкоштовної приватизації у розмірі 2,00 га подала 11.09.2013 року до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області відповідну заяву. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів позивачу надано відмову від 27.09.2013 № 9031/13-34. Підставою для відмови стало те, що подані документи не відповідають вимогам Закону України «Про землеустрій» та постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення Державного земельного кадастру». Позивач вважає прийняте рішення незаконним та необґрунтованим, що і стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись при цьому на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що відповідно до частини 8 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. Витяг від 01.02.2013 року, наявний в наданій на затвердження документації не відповідає в частині цільового призначення земельної ділянки, а саме: вид використання земельної ділянки визначений згідно класифікатора видів цільового призначення земель, який затверджений наказом Держкомзему України від 23.07.2010 № 548 не вірний, оскільки центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб, а у даному витязі вказано - «для ведення особистого селянського господарства» та встановлений код - 01.03, що свідчить про той факт, що дана земельна ділянка нібито вже перебуває у приватній власності, що не є об'єктивним та не відповідає дійсності. Також, неоформлені належним чином наступні документи, а саме, завдання на розроблення проекту землеустрою, а в наданій документації цей документ названий як «завдання на виконання робіт із розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» у якому відсутній кадастровий помер та підпис безпосереднього директора землевпорядної організації; кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр»; акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, який в наданій документації названий як «акт прийомки-передачі на зберігання» вцілому заповнений невірно, оскільки без дати, графи не всі заповнені та інше. Таким чином, відповідач вважає відмову від 24.09.2013 № 8821/13-34 законною, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення індивідуального садівництва у власність на території Царичанської селищної ради таким, що потребує доопрацювання. На підставі викладеного, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Царичанської райдержадміністрації від 03.08.2012 року № 522-р позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею до 2,00 га за межами населеного пункту на території Царичанської селищної ради.

На підставі вищевказаного розпорядження позивачем укладено договір з ТОВ «Дніпроленд» № 8/31-3 від 31.08.2012 року на проведення робіт зі складання проекту землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення був розглянутий на відповідність відділом Держземагентства у Царичанському районі Дніпропетровської області та наданий висновок про погодження від 28.01.2013 року № 10/1.

Також, проект погоджено управлінням культури і туризму Дніпропетровської ОДА від 12.10.2012 року № 4743/2.

На підставі погодженого проекту землеустрою 01.02.2013 року відділом Держземагентства у Царичанському районі проведена державна реєстрація відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі та визначено кадастровий номер - 1225655100:01:001:0004.

За результатами реєстрації сформовано витяг від 01.02.2013 року № НВ-1200007672013, відомості про земельну ділянку внесені до Публічної кадастрової карти України.

11.09.2013 року позивач з метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Царичанської селищної ради в межах норм безкоштовної приватизації у розмірі 2,00 га подала до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області відповідну заяву.

До вищевказаної заяви було додані:

- оригінал проекту землеустрою разом з висновком відділу Держземагенства від 28.01.2013 року, погодження Центру з охорони історико - культурних цінностей від 12.10.2012 року, агрохімічний паспорт поля, витяг з ДЗК від 01.02.2013 року;

- копія проекту землеустрою;

- заява про надання згоди на обробку персональних даних.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів позивачу надано відмову від 27.09.2013 № 9031/13-34. У вищевказаному листі зазначено, що подані документи не відповідають вимогам Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року №858 - ІV та вимогам Постанови Кабінету Міністрів від 17.10.2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру та рекомендовано звернутися до проектної організації для приведення документації із землеустрою у відповідність до вимог чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно дати видання розпорядження граничний строк в який необхідно було б розробити документацію спливав 03.08.2013 року. В установлений в пункті 2 розпорядження строк позивачка на затвердження документацію не подавала.

Оскільки Законом України від 06.09.2012 року № 5245-17 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» внесено зміни до статті 122 Земельного кодексу України, які 01.01.2013 року набрали чинності, відповідно до яких встановлюються повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Згідно з п. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб, крім випадків, коли земельні ділянки у власність або у користування передає Кабінет Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, документація на розгляд щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства у власність була подана тільки 11.09.2013 року, про що свідчить вхідний штемпель Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, а також особистий підпис на заяві позивачки працівника відділу документального, організаційного забезпечення та контролю за виконанням доручень - ОСОБА_4

Відповідно до ч. 8 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

Суд звертає увагу на те, що витяг від 01.02.2013 року наявний в наданій на затвердження документації не відповідає в частині цільового призначення земельної ділянки, а саме: вид використання земельної ділянки визначений згідно класифікатора видів цільового призначення земель, який затверджений наказом Держкомзему України від 23.07.2010 року №548 не вірний, оскільки центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб, а у даному витязі вказано - «для ведення особистого селянського господарства» та встановлений код - 01.03, що свідчить про той факт, що дана земельна ділянка вже перебуває у приватній власності, що не є об'єктивним та не відповідає дійсності.

Крім того, проектна документація не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій», а саме відсутні:

- матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного впорядкування;

- відомості про обчислення площі земельної ділянки.

Також, неоформлені належним чином наступні документи, а саме:

- завдання на розроблення проекту землеустрою, а в наданій документації цей документ названий як «завдання на виконання робіт із розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» у якому відсутній кадастровий номер та підпис безпосереднього директора землевпорядної організації;

- кадастровий план земельної ділянки не відповідає вимогам статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр»;

- акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, який в наданій документації названий як «акт прийомки-передачі на зберігання» в цілому заповнений невірно, оскільки не зазначено дати, не всі заповнені графи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність та законність рішення Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області від 27.09.2013 року № 9031/13-34.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено правомірність оскаржуваного рішення відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 10.12.2013 року.

Суддя М.В. Дєєв