Ухвала

від 16.10.2013 по справі 820/4240/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р.Справа № 820/4240/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 820/4240/13-а

за позовом Приватного підприємства "Приватпостачсервіс"

до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

27.05.2013 р. Приватне підприємство "Приватпостачсервіс" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000232220 від 08.05.2013 р.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 14.08.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «Ривс».

Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС на підставі направлення від 18.03.2013 р. № 654 та № 655, наказу від 06.03.2013 р. № 1455, який прийнято на підставі п.п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Приватпостачсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносин з ТОВ «Ривс» за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2013 р.

За результатами перевірки складено акт від 02.04.2013 року № 1693/22-207/35246147, яким встановлено порушення ПП «Приватпостачсервіс» п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 289514 грн., п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 289514 грн.; пп.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено склад податкового кредиту з податку на додану вартість всього у сумі 57592 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 57903 грн.; п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, встановлено заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість всього у сумі 67071 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 року № 0000232220, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83837,75 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ «Ривс».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 75, 76 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок та особливості проведення документальних позапланових перевірок визначено положеннями ст.ст. 78, 79 ПК України.

Зокрема, згідно з п.п.78.1.11 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Однак, у ході судового розгляду справи податковим органом не надано копію постанови старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М., на яку посилається відповідач як на підставу для проведення позапланової документальної перевірки ПП «Приватпостачсервіс».

Матеріали справи свідчать, що в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки акту від 21.12.2012 року №7211/224/34914473 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ривс», яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій за перевіряємий період та відсутність поставок покупцям, за червень 2012 року.

Судовим розглядом встановлено, що між ПП «Приватпостачсервіс» та ТОВ «Ривс» укладено договір № 01-10-12 від 01.10.2012 р. щодо придбання продукції згідно специфікацій - устаткування.

У виконання умов вказаного договору виписані видаткові накладні № 7021 від 19.10.2012 р., № 6882 від 04.10.2012 р. та № 6944 від 12.10.2012 р.; податкові накладні № 217 від 19.10.2012 р., № 76 від 04.10.2012 р. та № 138 від 12.10.2012 р. на суму 747979,3 грн.,

Перевезення придбаного товару здійснено на підставі товарно-транспортних накладних б/н від 04.10.2012 р., від 12.10.2012 р., від 19.10.2012 р. автомобілем ГАЗ 3303 НОМЕР_1.

Зазначену суму податку було віднесено ПП «Приватпостачсервіс» до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року.

Крім того, матеріали справи містять дані у підтвердження подальшої реалізації товару підприємствам-покупцям, а саме: ТОВ «Центр покрівлі «Домобуд», ПАТ «Рафаліській кар'єр»; ПрАТ «Бласко»; ПАТ «Томашгородський щебеневий завод»; ТОВ «Союз Транс Лайн»; ТОВ «Клесівський кар'єр нерудних копалин «Технобуд»; ВАТ «Коростенський щебзавод»; ТОВ «НТЦ Паскаль»; ТОВ «Павлоградське ПНП»; ТОВ «Енергоконтракт»; ОСОБА_3; КП «Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал»; ТОВ «Кіслородмаш»; ОСОБА_4; ТОВ «Коропорація КРТ»; ТОВ «Технодар»; ТОВ «Прибузький гранітний кар'єр»; ОСОБА_5; ПрАТ «Харківське котлобудівне підприємство «Котлоенергопроект».

Згідно обігово-сальдової відомості по рахунку 281 «Товари» залишок товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «РИВС» станом на 31.01.2013 р. складає 335356,4 грн.

Між ПП «Приватпостачсервіс» та ТОВ «Ривс» лічиться кредиторська заборгованість на суму 747979,3 грн.

29.04.2013 року між ТОВ «РИВС» - первісний кредитор, ТОВ «ДЛП» - новий кредитор та ПП «Приватпостачсервіс» - боржник укладено договір №б/н про відступлення права вимоги (цесії). Виконання умов оплати до вказаного договору підтверджується платіжним дорученням № 298 від 14.05.2013 р. року на загальну суму 100000 грн. та № 311 від 24.05.2013 р. на загальну суму 50000 грн.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Також колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на акт перевірки ТОВ «Ривс», та вчинені ним порушення, не звільняють такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 0000232220 від 08.05.2013 р. таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. по справі № 820/4240/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.