Постанова

від 04.12.2013 по справі 804/14705/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р. Справа № 804/14705/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ляшко О.Б., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ГРУП" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП» (далі - ТОВ «ІСТ ГРУП») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 04.12.201 року скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) від 28.10.2013 року № 0000392203.

В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІСТ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) під час здійснення фінансово-госпдарських відносин з ТОВ Компанія «Інсел» та ТОВ «Галеас» за 2013 рік, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач через канцелярію суду 26.11.2013 року надав письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до змісту яких представник податкової інспекції просить суд відмовити ТОВ «ІСТ ГРУП» у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є правомірними та підлягають, на думку відповідача, виконанню відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частинами 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ІСТ ГРУП» 18.11.2010 року зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, з 22.11.2010 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на 14.10.2013 року перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та з 15.12.2010 року є платником ПДВ згідно Свідоцтва від 15.12.2010 року №1003114563.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі наказу від 30.09.2013 року № 523 та відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІСТ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) під час здійснення фінансово-госпдарських відносин з ТОВ Компанія «Інсел» та ТОВ «Галеас» за 2013 рік, за результатами якої складено акт № 761/223/37375721 від 14.10.2013 року (далі - акт перевірки від 14.10.2013 року).

Згідно змісту акту перевірки від 14.10.2013 року податковим органом використані акти зустрічних звірок, якими підтверджується, на його думку, що операції з продажу товарів на ТОВ «Вестхім» за березень-травень 2013 року в частині реалізації товарів, попередньо придбаних у ТОВ Компанія «Інсел» та ТОВ «Галеас», відображені у податковій звітності ТОВ «ІСТ ГРУП», не мали та не могли мати ніякого юридичного значення. На підставі цього відповідно до висновків даного акту перевіркою встановлено порушення:

1) п.п.14.1.201 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту всього в сумі 250327 грн., в тому числі:

- за березень 2013 року в сумі 83952 грн.;

- за квітень 2013 року в сумі 69491 грн.;

- за травень 2013 року в сумі 96884 грн.;

2) п.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкових зобов'язань всього в сумі 77568 грн., у тому числі:

- за березень 2013 року в сумі 15317 грн.;

- за квітень 2013 року в сумі 19411 грн.;

- за травень 2013 року в сумі 42840 грн. - по операціях з поставки на адресу ТОВ «Вестхім» (код ЄДРПОУ 33109562) товарів, попередньо придбаних у ТОВ «Галеас» та ТОВ «Компанія «Інсел»;

3) п.п.14.1.201 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 172759 грн., в тому числі:

- за березень 2013 року в сумі 68635 грн.;

- за квітень 2013 року в сумі 50080 грн.;

- за травень 2013 року в сумі 54044 грн.

На підставі акту перевірки від 14.10.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013 року № 0000392203, яким ТОВ «ІСТ ГРУП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 259138,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 172759 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 86379,50 грн.

Вирішуючи правомірність визначеного податковою інспекцією ТОВ «ІСТ ГРУП» грошового зобов'язання з податку на додану вартість суд з метою з'ясування обставин реальності вчинення господарських операцій вважає за необхідне ретельно перевірити доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в акті перевірки, або встановити наявність чи відсутність інших доказів.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом під час розгляду справи встановлено, що протягом превіряємого періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Компанія «Інсел». Так, між позивачем та ТОВ Компанія «Інсел» було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.02.2013 року №34 та договір поставки від 01.02.2013 року №35.

В ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про визнання судом недійсними (нікчемними) правочинів, вчинених позивачем та ТОВ Компанія «Інсел» у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій шляхом надання копій первинних документів. Зокрема, судом встановлено факт укладення та виконання договору про надання транспортно-експедиторських послуг та поставки товарів між позивачем та ТОВ Компанія «Інсел», що підтверджується належно оформленими актами здачі-прийому виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ «ІСТ ГРУП» придбані у постачальника товари та послуги використані у власній господарській діяльності, а саме частково реалізовано ТОВ «Вестхім», що також підтверджується копіями договору поставки від 04.01.2011 року №5, видаткових та податкових накладних, долучених до матеріалів справи.

Жодних зауважень щодо правильності оформлення зазначених первинних документів у відповідача під час перевірки не виникло і відповідно в акті перевірки від 14.10.2013 року не зафіксовано.

Судом також встановлено, що протягом превіряємого періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Галеас».

Так, між позивачем та ТОВ «Галеас» було укладено договір поставки від 12.2.2013 року №18.

У ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочину, вчиненого позивачем та ТОВ «Галеас» у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій шляхом надання копій первинних документів. Зокрема, судом встановлено факт укладення та виконання договору поставки товарів між позивачем та ТОВ «Галеас», що підтверджується належно оформленими податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ «ІСТ ГРУП» придбані у постачальника товари за договором були використані у власній господарській діяльності, а саме частково реалізовано ТОВ «Вестхім», що також підтверджується копіями договору поставки від 04.01.2011 року №5, видаткових та податкових накладних, долучених до матеріалів справи.

Жодних зауважень щодо правильності оформлення зазначених первинних документів у відповідача під час перевірки не виникло і відповідно в акті перевірки від 14.10.2013 року не зафіксовано.

Натомість, судом також було встановлено, що одним з основних джерел, яке використовувалось під час перевірки TOB «ІСТ ГРУП» були:

- акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 23.09.2013 року №349/223/24248517 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія «Інсел» з питань фінансово-господарських відносин за період січень-липень 2013 року;

- акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 26.09.2013 року №3749/223/23021387 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Галеас» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень-липень 2013 року.

Відповідно до висновків вказаних актів ТОВ «Компанія «Інсел» та ТОВ «Галеас» за юридичною адресою не знаходяться, фактично згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

На підставі викладеного податковий орган робить висновок, що відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності унеможливлює отримання інформації щодо походження товару (робіт, послуг) та відповідно здійснення операцій з їх купівлі/продажу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України органам державної податкової служби з метою отримання податкової інформації надано право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюватися між ними, для з'ясування їх реальності га повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 (далі - Порядку), зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

За приписами пункту 4 Порядку орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації і орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання, інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Згідно з пунктом 6 Порядку у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (далі - Наказ №236), у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Суд зазначає, що з наведеного можна дійти висновку, що зустрічна звірка проводиться відносно контрагента в рамках перевірки платника податків з метою підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій ті розрахунків, що здійснювалися між ними, а також для зясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається зі змісту акта перевірки позивача від 14.10.2013 року перевірку ТОВ «ІСТ ГРУП» проведено з 01.10.2013 року по 07.10.2013 року, а акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Компанія «Інсел» та ТОВ «Галеас» складено 23.09.2013 року та 26.09.2013 року відповідно.

Крім того, за змістом вказаних норм зустрічна звірка може бути проведена податковим органом у разі наявності у його розпорядженні первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, адже за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється з метою документального підтвердження господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, відсутність у розпорядженні податкового органу первинних документів бухгалтерського обліку однозначно унеможливлює проведення зустрічної звірки та відповідно формування будь-яких висновків, крім висновку про неможливість проведення такої зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Отже, податковий орган не мав визначених законом підстав для формування в актах від 23.09.2013 року №349/223/24248517 та від 26.09.2013 року №3749/223/23021387 вищезазначених висновків, але мав підстави на складання даних актів та засвідчення у них фактів неможливості проведення зустрічних звірок.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до положень листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції. Проте, судом встановлено факт реального існування вказаних обставин у правовідносинах між позивачем та його контрагентами, та спростовано відповідні висновки податкового органу.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реальності господарських відносин між ТОВ «ІСТ ГРУП» та ТОВ «Компанія «Інсел», ТОВ «Галеас», зазначених у первинних документах, податкових накладних, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності операцій за спірними правочинами. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту надання послуг та поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що реальність господарських операцій, здійснених ТОВ «ІСТ ГРУП» та ТОВ «Компанія «Інсел», ТОВ «Галеас» у перевіряємому періоді, а саме фактичне отримання послуг та товарів, а також використання позивачем у власній господарській діяльності наведених результатів господарських операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача до податкового органу про скасування податкових повідомлень-рішень.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.10.2013 року № 0000392203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 259138,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 172759 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 86379,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 37375721) судовий збір у розмірі 4725,64 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять п'ять грн. 64 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили 04.12.2013 р. СуддяО.Б. Ляшко О.Б. Ляшко