Ухвала

від 02.04.2015 по справі 804/14705/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 квітня 2015 рокусправа № 804/14705/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року по справі № 804/14705/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішеня від 28.10.2013 року №0000392203.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем дотримано вимоги податкового законодавства щодо формування податку на додану вартість. Господарські операції між позивачем та ТОВ Компанія «Інсел», ТОВ «Галеас» підтверджено необхідними первинними документами, реальне виконання операцій з отримання товару та отримання послуг підтверджується наданими первинними бухгалтерськими документами під час проведення перевірки. Таким чином, у відповідача не було законних підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.10.2013 року № 0000392203, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 259138,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 172759 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 86379,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм законодавства та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на підставі наказу від 30.09.2013 року № 523 та відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІСТ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-госпдарських відносин з ТОВ Компанія «Інсел» та ТОВ «Галеас» за 2013 рік, за результатами якої складено акт № 761/223/37375721 від 14.10.2013 року.

Згідно змісту акту перевірки від 14.10.2013 року податковим органом використані акти зустрічних звірок, якими підтверджується, на його думку, що операції з продажу товарів на ТОВ «Вестхім» за березень-травень 2013 року в частині реалізації товарів, попередньо придбаних у ТОВ Компанія «Інсел» та ТОВ «Галеас», відображені у податковій звітності ТОВ «ІСТ ГРУП», не мали та не могли мати ніякого юридичного значення. На підставі цього відповідно до висновків даного акту перевіркою встановлено порушення:

1) п.п.14.1.201 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту всього в сумі 250327 грн., в тому числі:

- за березень 2013 року в сумі 83952 грн.;

- за квітень 2013 року в сумі 69491 грн.;

- за травень 2013 року в сумі 96884 грн.;

2) п.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкових зобов'язань всього в сумі 77568 грн., у тому числі:

- за березень 2013 року в сумі 15317 грн.;

- за квітень 2013 року в сумі 19411 грн.;

- за травень 2013 року в сумі 42840 грн. - по операціях з поставки на адресу ТОВ «Вестхім» товарів, попередньо придбаних у ТОВ «Галеас» та ТОВ Компанія «Інсел»;

3) п.п.14.1.201 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.3 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 172759 грн., в тому числі:

- за березень 2013 року в сумі 68635 грн.;

- за квітень 2013 року в сумі 50080 грн.;

- за травень 2013 року в сумі 54044 грн.

На підставі акту перевірки від 14.10.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013 року № 0000392203, яким ТОВ «ІСТ ГРУП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 259138,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 172759 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 86379,50 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Так, право на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, між позивачем та ТОВ Компанія «Інсел» було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.02.2013 року №34 та договір поставки від 01.02.2013 року №35.

Фактичне здійснення господарських операцій за даними договорами підтверджується належно оформленими актами здачі-прийому виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ «ІСТ ГРУП» придбані у постачальника товари та послуги використані у власній господарській діяльності, а саме частково реалізовано ТОВ «Вестхім», що також підтверджується копіями договору поставки від 04.01.2011 року №5, видаткових та податкових накладних, долучених до матеріалів справи.

Крім того, протягом превіряємого періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Галеас». Між позивачем та ТОВ «Галеас» було укладено договір поставки від 12.02.2013 року №18.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

Матеріалами справи також підтверджується, що ТОВ "ІСТ ГРУП" придбані у постачальника товари за договором були використані у власній господарській діяльності, а саме частково реалізовано ТОВ "Вестхім", що також підтверджується копіями договору поставки від 04.01.2011 року №5, видаткових та податкових накладних, долучених до матеріалів справи.

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Перелічені вище документи, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені контрагентами-постачальниками у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його контрагентами-постачальниками, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання товару в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів контрагенти-постачальники позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платник податку на додану вартість.

Наявними в матеріалах справи первинним документами підтверджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем з контрагентами-постачальниками договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем з контрагентами-постачальниками договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів-постачальників позивача, що позбавляли б позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідних актах перевірки стосовно контрагентів-постачальників позивача, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки стосовно вказаних підприємств, за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з контрагентами-постачальниками правочинів.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем як отримувачем товарів (послуг) виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих товарів до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Також колегія суддів зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодекс України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 14 квітня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов