Ухвала

від 17.12.2013 по справі 820/7928/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р.Справа № 820/7928/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Го Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. по справі № 820/7928/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" (далі - ПАТ "ХАРП"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ), в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення: № 000034100 від 23.08.2013 р., яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35252 грн. та штрафні санкції в сумі 14493 грн.; №000024100 від 23.08.2013 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 28237 та нараховане штрафну санкцію в розмірі 9803 грн.; №000014100 від 23.08.2013 р., яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 72619 грн. та штрафні санкції в сумі 24787 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2013 р. адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів:

- №000034100 від 23.08.2013 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35 252 грн. та штрафні санкції в сумі 14493 грн.;

- №000024100 від 23.08.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 28 237 грн. та нараховану штрафну санкцію у розмірі 9803 грн.;

- №000014100 від 23.08.2013 року, яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 72 619 грн. та штрафні санкції в сумі 24 787 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Фрунзе, 3, код ЄДРПОУ 05808853, п/р 26009001304474 в АТ "ОТП Банк", МФО 3000528, м. Київ) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1851,91грн. (одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна грн. 91 коп.).

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на підставі направлень від 16.07.2013р. № 14 та № 15, наказу від 06.03.2013р. №1455, який прийнято на підставі п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Харківський підшипниковий завод", за результатами якої складено акт №68/41.0-17/05808853 від 12.08.2013р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ „ХАРП" (код ЄДРПОУ 05808853) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами: з ІП "Аврора" (код ЄДРПОУ 34756588) за серпень 2010р., ТОВ "ХИМТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 31235974) за березень 2012р., квітень 2012р., ТОВ НВП „Телерадіозв'язок" (код ЄДРПОУ 36225950) за жовтень 2011р., ТОВ "ВТК "Інфополіпром" (код ЄДРПОУ 36373440) за січень 2012р., ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1) за квітень, травень, червень 2012р., ТОВ "ТД АВТОДЕТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 33675959) за червень - грудень 2010р., січень - жовтень 2011р., грудень 2011р., ПП „А.Р.І.С." (код ЄДРПОУ 35700934) за жовтень 2012р. та дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період ІІ-IV квартал 2010р., 2011р., 2012р.".

В ході проведення вказаної перевірки фахівцями податкового органу встановлені порушення позивачем вимог: п.п.7.2.3 п.7.2 п.п.7.4.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, п. 201.4, 201.6 ст. 201, п.198.3, 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755-VI, завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ІП "АВРОРА" (код ЄДРПОУ 34756588), ТОВ "ХИМТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 31235974), ТОВ НВП "ТЕЛЕРАДІОЗВ'ЯЗОК" (код ЄДРПОУ 36225950), ТОВ "ВТК "ІНФОПОЛІПРОМ" (код ЄДРПОУ 36373440), ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1), ТОВ "ТД АВТОДЕТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 33675959), ПП „А.Р.І.С." (код ЄДРПОУ 35700934) на загальну суму 63489 грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів (рядок 23.2 Декларації) на загальну суму 13565 грн., порушені вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 ст. 3, п. 10.1 ст.10 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994р. "Про оподаткування прибутку підприємств, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138,2, п.138.8, п.138.10, ст.138, п.146.11 та п.146.12 статті 146 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, завищено валові витрати та занижено об'єкт оподаткування по деклараціям з податку на прибуток, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 72619 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем 23.08.2013 р. винесені податкові повідомлення-рішення за №000034100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35252 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями - в сумі 14493грн.; №000024100, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 28237грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 9803грн., №000014100, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 72619 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями - в сумі 24787 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена належними доказами правомірність висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Таким чином, виходячи з вищезазначених норм Закону, передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Вказані вище норми Закону України "Про податок на додану вартість" кореспондуються з нормами чинного Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Щодо визначення позивачеві зобов'язань з податку на прибуток колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Таким чином, змінення показника валових витрат безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Разом з тим, відповідно до п. 138.1. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1. Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, необхідно зауважити на те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що АТ "ХАРП" 28.08.2010 р. придбав у ІП "Аврора" товар за готівку на загальну суму 975,36 грн., в т.ч. ПДВ 162,56 грн., а саме: сік виноградно-яблучний в кількості 78 пакетів по 2 л., сік яблучний в кількості 18 пакетів по 2л., що підтверджується чеком № 0031975 від 28.08.2010р., звітом про використання коштів, наданих під звіт №854 від 30.08.2010р., складений ОСОБА_2 (наказ про прийом на роботу №603/К від 17.08.2000р.)

Товар оприбутковано по ордеру №2922 від 28.08.2010р.

Транспортування придбаного товару здійснювалось автотранспортом, який належить позивачу, що підтверджується подорожнім листом, наданим до матеріалів справи.

АТ "ХАРП" до податкового кредиту за серпень 2010р. включено суму ПДВ у розмірі 162,56 грн. на підставі податкової накладної №146/1 від 28.08.2010 р. на суму 975,36 грн., в т.ч. ПДВ 162,56 грн., до складу валових витрат по рядку 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" податкової декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року включено вартість товару (соку) в сумі 812,8 грн., придбаних у ІП "Аврора" у серпні 2010 року.

До матеріалів справи позивачем надані первинні документи, які підтверджують оприбуткування товару та використання його у власній господарської діяльності, також надано колективний договір АТ "ХАРП", умовами якого передбачено видачу соку певним категоріям працівників, які зайняті на шкідливому виробництві та відомості матеріальних ресурсів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 29.11.2011 р. між АТ „ХАРП" (Замовник) та ТОВ "ВТК "Інфополіпром" (Виконавець) укладений договір №11/291, згідно з яким останній зобов'язався виконати роботу: капітальний ремонт ротора синхронного електродвигуна типа СДН -2-16-36-8-УЗ, 800 кВт. 6000В з повною заміною корпусної та виткової ізоляції. Загальна вартість роботи складає 25 757,52 грн., в т.ч. ПДВ 4292,92 грн.

Копія акту від 16.11.2011 р. про необхідність ремонту ротора електродвигуна надана позивачем до матеріалів справи.

Виконання робіт ТОВ "ВТК "Інфополіпром" за договором №11/291 від 29.11.2011р. підтверджується актом №1/241 від 24.01.2012р. за січень 2012 року здачі-приймання виконаних робіт капітального ремонту ротора синхронного електродвигуна типа СДН -2-16-36-8-УЗ, 800 кВт. 6000В з повною заміною корпусної та виткової ізоляції на загальну суму 25 757,52 грн., в т.ч. ПДВ 4292,92 грн.

Оплата виконаних робіт підтверджується наданими до матеріалів справи п/д №00000000237 від 12.01.2012р. у сумі 12878,76 грн., в т.ч. ПДВ 2146,46 грн., п/д №00000003477 від 19.03.2012 у сумі 12878,76 грн., в т.ч. ПДВ 2146,46 грн.

ТОВ ВТК "Інфополіпром" виписані податкові накладні №3 від 12.01.2012р. на суму 10 732,30 грн. в т.ч. ПДВ 2146,46 грн., № 4 від 24.01.2012 р. на суму 10732,30 грн., в т.ч. ПДВ 2146,46 грн.

АТ "ХАРП" до податкового кредиту за січень 2012р. включено суму ПДВ у розмірі 4292,92 грн. за податковими накладними №3 від 12.01.2012 р. на суму 10732,30 грн., в т.ч. ПДВ 2146,46 грн., №4 від 24.01.2012 р. на суму 10 732,30 грн., в т.ч. ПДВ 2 146,46 грн., виписані ТОВ ВТК "Інфополіпром".

До витрат у 1 кв. 2012 р. включено вартість робіт з капітального ремонту ротора синхронного електродвигуна в сумі 21465,00 грн.

Також, 06.10.2011 р. АТ „ХАРП" придбано у ТОВ НВП „Телерадіозв'язок" електронні часи моделі ЧЕ - 100М- 4ВА у кількості 1 шт., що підтверджується видатковою накладною №2 від 06.10.11р.

Товар одержаний за довіреністю від 05.10.11р. №2201 ОСОБА_3 (наказ про прийом на роботу №607/К від 17.08.2000р.), що підтверджується випискою з книги виданих довіреностей.

Оплата товару підтверджується банківською випискою від 04.10.2011р. на загальну суму 1430,00 грн., ПДВ 238,33 грн., згідно виставленого рахунку-фактури №441/11 від 27.09.2011р, які надані до матеріалів справи.

ТОВ НВП "Телерадіозв'язок" виписано податкову накладну №2 від 04.10.2011р. на загальну суму 1 430,0 грн., в т.ч. ПДВ 238,33 грн.

Транспортування товару здійснювалось власним автотранспортом, що підтверджується ТТН від 06.10.2011р.

До матеріалів справи позивачем надані докази оприбуткування даного товару та використання у власній господарської діяльності.

АТ „ХАРП" до податкового кредиту за жовтень 2011 року включено суму ПДВ за податковою накладною №2 від 04.10.2011р., виписаною ТОВ НВП "Телерадіозв'язок" (код за ЄДРПОУ 36225950) на загальну суму 1 430,0грн., в т.ч. ПДВ 238,33 грн.

Позивач витрати по придбанню товару (електронні часи моделі ЧЕ - 100М- 4ВА) на суму 1192,0 грн. у ТОВ НВП "Телерадіозв'язок" до cкладу витрат не відносив.

Також, між АТ „ХАРП" (Покупець) та ПП "А.Р.І.С" (код ЄДРПОУ 35700934) (Постачальник) укладений Договір №1406/7 від 01.08.2011р., згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця вимірювальний інструмент.

Згідно з п.2.2. Договору "умови поставки товару - доставка Постачальником на склад Покупця".

Товар було отримано позивачем по видатковій накладній №РН-0000411 від 12.10.2012р. на загальну суму 90270,0 грн., в т.ч. ПДВ 15 045,0 грн., по довіреності №2164 від 12.10.2012р., що підтверджується випискою з журналу виданих довіреностей.

ПП "А.Р.І.С." було виписано позивачеві податкову накладну №8 від 12.10.2012р. на загальну суму 90 270,00 грн., у т.ч. ПДВ 15045,00 грн., яку включено позивачем до податкового кредиту за жовтень 2012р.

Транспортування товару здійснено 12.10.2012 р. ручною кладдю (ПП "А.Р.І.С" листом б/н від 12.10.2012р. повідомило АТ "ХАРП", що інструмент згідно з видатковою накладною №411 від 12.10.2012р. є ручною кладдю (вага поставки складає 13,00кг). Товар оприбутковано 12.10.2012р. на склад 50-3 (склад ЦІС -3850 інс пок (ЦЖДТіС).

Оплата товару на загальну суму 90270,00 грн., в т.ч. ПДВ 15045,0грн., підтверджується банківськими виписками №00000013988 від 23.10.2012 на загальну суму 10000,00грн.; №00000014991 від 09.11.2012 на загальну суму 10000,0 грн., ПДВ 1666,67 грн.; №00000015117 від 14.11.2012 на загальну суму 5000,0 грн., ПДВ 833,33 грн.; №00000015301 від 19.11.2012 на загальну суму 5000,0 грн., ПДВ 833,33 грн.; №00000015440 від 21.11.2012 на загальну суму 5000,0 грн., ПДВ 833,33 грн.; №00000015632 від 26.11.2012 на загальну суму 5000,0 грн., ПДВ 833,33 грн.; №00000016132 від 03.12.2012 на загальну суму 5000,0 грн., ПДВ 833,33 грн.; №00000016191 від 04.12.2012 на загальну суму 5000,0грн., ПДВ 833,33 грн.; №00000016247 від 05.12.2012 на загальну суму 5000,0 грн., ПДВ 833,33 грн.; №00000016357 від 07.12.2012 на загальну суму 25270,0 грн., ПДВ 4211,67 грн.

До матеріалів справи позивачем надані докази використання вимірювального інструменту у власній господарської діяльності, а саме: технічні регламенти та докази передачі зі складу у виробничий цех.

Також, АТ "ХАРП" відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями використано право звернутися зі скаргою на ПП"А.Р.І.С." (код ЄДРПОУ 35700934), згідно з дод.8 до декларації з ПДВ за жовтень 2012 року (вх.№ 9073196324 від 20.11.2012р.), оскільки податкову накладну № 8 від 12.10.12р. не було зареєстровано в Єдиному реєстрі, докази звернення зі скаргою надані до матеріалів справи та не заперечується відповідачем.

АТ "ХАРП" до складу витрат з податку на прибуток за 2012 рік включено вартість товару, придбаного у ПП "А.Р.І.С" у сумі 75225 грн. в жовтні 2012 року.

Крім того, АТ „ХАРП" було придбано у ТОВ "ХИМТРЕЙД" товар без укладання договору у письмовій формі.

27.02.2012 р. та 29.03.2012 р. АТ "ХАРП" звертався до ТОВ "ХИМТРЕЙД" з проханням здійснити поставку товару, останнім було виставлено два рахунки - фактури №379-х від 27.02.2012р. та №644-х від 29.03.2012 р.

ТОВ "ХИМТРЕЙД" 13.03.2012р. передав позивачу товар (Loxeal Силіконове ущільнення 59-20 проз, 310 мл, пасту КПД) на суму 635,82 грн., в т.ч. ПДВ 105,97 грн., що підтверджується видатковою накладною №467.

Товар одержано за довіреністю від 12.03.2012р. №460 через ОСОБА_4, що підтверджується випискою з журналу виданих довіреностей.

Товар поставлявся без складання ТТН, оскільки ТОВ "ХИМТРЕЙД" листом №117 від 12.03.2012р. повідомило, що сплачена АТ "ХАРП" продукція згідно рахунку №379-х від 27.02.2011р. має загальну вагу 1,930кг. та відноситься до категорії ручної кладі, у зв'язку з чим товарно-транспортна накладна не оформлювалась.

ТОВ "ХИМТРЕЙД" виписано податкову накладну №54 від 06.03.2012р. на загальну суму 635,82 грн., в т.ч. ПДВ 105,97 грн.

В матеріалах справи містяться також докази оприбуткування товару за приходним ордером № 1921 від 13.03.2012р. на склад АТ "ХАРП" №3819 та докази використання у власній господарської діяльності придбаного товару.

На продукцію Loxeal 59-20(310мл) надано сертифікат якості №475-0994/UA, дата виробництва 17.01.2012р. Строк використання 17.01.2013р. Номер партії №2011884, на пасту КПД надано заключення ВТК: продукт відповідає ТУ 6-02-5-009-92 партія №3, виготовлена - січень 2012 р. (наявність вказаних документів визнається відповідачем в Акті перевірки ).

Також, 20.04.2012р. ТОВ "ХИМТРЕЙД" передав позивачу товар (Мідь (ІІ) окис ХЧ.) на загальну суму 5 850,0 грн., в т.ч. ПДВ 975,0 грн., що підтверджується видатковою накладною №822.

Товар одержано по довіреності від 18.04.2012р. №748 через ОСОБА_4, що підтверджується випискою з журналу виданих довіреностей.

Транспортування здійснювалось власним автотранспортом за ТТН, б/н від 20.04.2012, автомобілем НОМЕР_2, водій ОСОБА_6 (водій автотранспортних засобів (вантажна машина), наказ про прийом на роботу № 372 від 01.09.2005р.)

В матеріалах справи містяться докази оприбуткування товару по приходному ордеру № 822 від 20.04.2012р. на склад АТ "ХАРП" №3820 та докази використання у власній господарської діяльності придбаного товару.

Також позивачем до матеріалів справи надано сертифікат якості ТУ 6-09-4680-80, країна виробництва Росія, дата 20.02.2012р., партія №17.

ТОВ "ХИМТРЕЙД" виписав АТ "ХАРП" податкову накладну №181 від 18.04.2012р. на загальну суму 5850,0 грн., в т.ч. ПДВ 975,00 грн.

Оплата АТ "ХАРП" товару на загальну суму 6485,82грн, в т.ч. ПДВ 1080,97грн. підтверджується банківськими виписками №00000002976 від 06.03.2012 на загальну суму 635,82 грн., в т.ч. ПДВ 105,97грн.; №00000005017 від 18.04.2012 на загальну суму 5850,0 грн., в т.ч. ПДВ 975,0 грн.

Видані ТОВ "ХИМТРЕЙД" податкові накладні включені АТ „ХАРП" до податкового кредиту за березнь 2012р. на суму ПДВ 105,97 грн., за квітень 2012р. на суму ПДВ 975,0 грн. Загальна сума ПДВ включена до податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ХИМТРЕЙД" та складає 1080,97грн.

До складу витрат позивачем включено вартість товару придбаного у ТОВ „Химтрейд" на загальну суму 5405,0 грн. у періодах 1 кв. 2012р. - на суму 530,0 грн., 2 кв.2012р. - на суму 4 875,0 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що господарська операція не є реальною, оскільки між сторонами відсутній письмовий договір купівлі-продажу, з огляду на таке.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до ТОВ "ХИМТРЕЙД" з проханням продати товар, ТОВ "ХИМТРЕЙД" виставив рахунки, які за своєю юридичною природою є офертою, яка була акцептована позивачем, що підтверджується оплатою рахунків та прийняттям товару за видатковими накладними.

Також, матеріалами справи підтверджено, що між АТ „ХАРП" (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) (Постачальник) укладений договір купівлі - продажу №04/01-4 від 04.01.2012р. та додаткову угоду №2 від 28.12.2012р. до нього, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця будівельні матеріали (щебінь, пісок, цемент, бетон, відсів).

Згідно з умовами п.3.1 Договору "Постачальник здійснює доставку товару самостійно".

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_1 поставила товар на підприємство позивача, що підтверджується видатковими накладними, виписками з журналу виданих довіреностей.:

- № 13/4-2 від 13.04.2012р. на загальну суму 9 600,0 грн., ПДВ 1 600,0 грн., по довіреності № 659 від 05.04.2012 на ОСОБА_2 (наказ про прийом на роботу №603/К від 17.08.2000р.), прибутковий ордер №13/4-2/13 від 13.04.2012р. (оприбутковано на склад строймат ЦБХО);

- № 23/4-1 від 23.04.2012р. на загальну суму 4 980,0 грн., ПДВ 830,0 грн., по довіреності № 725 від 17.04.2012 на ОСОБА_2, прибутковий ордер № 23/4-1/23 від 23.04.2012 р. (оприбутковано на склад строймат ЦБХО);

- №24/5-1 від 24.05.2012р. на загальну суму 14 100,0 грн., ПДВ 2 350,0 грн., по довіреності № 1019 від 21.05.2012 на ОСОБА_2 (наказ про прийом на роботу №603/К від 17.08.2000р.), прибутковий ордер №24/5-1/24 від 24.05.2012р. (оприбутковано на склад строймат ЦБХО);

- №5/6-2 від 05.06.2012р. на загальну суму 6 400,0 грн., ПДВ 1 066,67 грн., по довіреності № 1147 від 06.04.2012 на ОСОБА_2 (наказ про прийом на роботу №603/К від 17.08.2000р.), прибутковий ордер №5/6-2/05 від 05.06.2012р. (оприбутковано на склад строймат ЦБХО);

- №26/6-2 від 26.06.2012р. на загальну суму 5280,0 грн., ПДВ 880,0 грн., по довіреності №1307 від 21.06.2012 на ОСОБА_2 (наказ про прийом на роботу №603/К від 17.08.2000р.), прибутковий ордер № 26/6-2/26 від 26.06.2012р. (оприбутковано на склад строймат ЦБХО).

Транспортування товару здійснено ТОВ "Спецбудпостачання" (код ЄДРПОУ 35702376), що підтверджується товарно-транспортними накладними №6 від 13.04.2012р., №7 від 23.04.2012р., №10 від 23.04.2012р., №11 від 24.05.2012р., №12 від 26.06.2012р., автомобілем НОМЕР_3, водій ОСОБА_5, оприбутковано на склад будматеріалів, що не заперечується відповідачем.

Оплата товару позивачем підтверджується банківськими виписками на суму 40 360,0 грн., в т.ч. ПДВ 6726,67 грн.: №0000004340 від 04.04.2012р. на загальну суму 9600,0 грн., ПДВ 1600,00 грн.; №0000004704 від 12.04.2012р. на загальну суму 4980,0 грн., ПДВ 830,00 грн.; №0000006440 від 18.05.2012р. на загальну суму 14 100,0 грн., ПДВ 2350,00 грн.; №0000006816 від 24.05.2012р. на загальну суму 6400,0 грн., ПДВ 1 066,67 грн.; №0000007928 від 20.06.2012р. на загальну суму 5280,0 грн., ПДВ 880,00 грн.

До матеріалів справи позивачем надані докази використання товару (будматеріалів) у власній господарської діяльності для проведення ремонтів як безпосередньо службами позивача, так і залученням сторонніх організацій.

Позивачем до податкового кредиту травня, червня 2012р. включено податкові накладні, які виписані ФОП ОСОБА_1 в квітні - червні 2012р, на загальну суму 40 360,02 грн., у т.ч. ПДВ 6726,67 грн., в тому числі в податковий кредит травня 2012р. включено 35080,00грн., в т.ч. ПДВ 5 846,67грн., в податковий кредит червня 5280,0грн., в т.ч. ПДВ 880,00 грн., відповідно до наступних податкових накладних: № 4 від 04.04.2012 р. на суму 9 600,00грн., в т.ч. ПДВ 1600 грн., № 15 від 12.04.2012 р. на суму 4980грн., в т.ч. ПДВ 830 грн., № 12 від 12.04.2012 р. в т.ч. ПДВ 2350 грн., № 23 від 18.05.2012 р. на суму 14100 грн., в т.ч. ПДВ 2350, № 29 від 20.06.2012 р. на суму 5280 грн., в т.ч. ПДВ 880 грн.

До складу витрат по придбанню товарів у ФОП ОСОБА_1 за ІІ квартал 2012 року включено суму 33633,00 грн.

Також, між АТ „ХАРП" (Покупець) та ТОВ "ТД Автодеталь" (код ЄДРПОУ 33675959) (Постачальник) укладений Договір поставки товару №103 від 10.03.2010р., згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар в асортименті відповідно до специфікацій або рахунків.

Згідно з п.2.3 Договору "Умови поставки - EXW (ИНКОТЕРМС 2000). Склад Поставщика м. Харків, вул. Китаєнко, 1".

За перевіряємий період ТОВ "ТД Автодеталь" було передано позивачу товар на суму 215611,98 грн., в т.ч. ПДВ 35942,34 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Товар одержано по виписаним довіреностям на ОСОБА_7 (наказ про прийом на роботу №846/К від 12.06.2003р., звільнений згідно з наказом №312/К від 29.03.2012р.), ОСОБА_8 (заступник начальника цеху по експлуатації, наказ про прийом на роботу №322/К від 30.03.2012р.).

В матеріалах справи містяться докази оприбуткування позивачем товару по прибутковим ордерам на склад 3423 та докази використання у власній господарської діяльності.

Крім того, позивачем надано довідку про наявність власних та орендованих транспортних засобів, які були в наявності на підприємстві за період з 01.08.2012р. по 31.12.2012 р., яка підтверджує можливість транспортування товару власним автотранспортом та необхідність придбання запасних частин для проведення ремонтів автопарку підприємства.

Транспортування товару здійснювалось власним автотранспортом АТ "ХАРП", що підтверджується подорожними листами підприємства.

За отриманий товар позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками.

В матеріалах справи містяться також податкові накладні, виписані позивачеві ТОВ "ТД Автодеталь" на загальну суму 215654,04 грн., у т.ч. ПДВ 35942,34 грн.

Зведена інформація щодо включення до податкового кредиту податкових накладних по операціям з ТОВ "ТД Автодеталь" наведена у додатку №2 до акту перевірки (копія додана до позову) та не заперечується сторонами.

Позивачем включено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з постачальником ТОВ "ТД Автодеталь" (код ЄДРПОУ 33675959) за період: червень-грудень 2010р., січень - жовтень 2011р., грудень 2011р. ПДВ на загальну суму 35 942,34 грн.

До складу валових витрат по деклараціям по податку на прибуток у 2 - 4 кв. 2010р. та у 1 кв. 2011 р., 3 квартал 2011 р., 4 квартал 2011 р. позивачем включено вартість товару на суму 179711,70 грн. по періодах: 2 кв. 2010 - 15 307,05 грн.; 3 кв. 2010 - 40 985,15 грн.; 4 кв.2010 - 33 849,65 грн.; 1 кв.2011 - 38 801,8 грн.; 2 кв.2011 - 25 883,85 грн.; 3 кв. 2011 - 19 555,55 грн.; 4 кв. 2011 - 5 328,65 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів та послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю АТ "ХАРП". У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення АТ "ХАРП" збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від ІП "АВРОРА" (код ЄДРПОУ 34756588), ТОВ "ХИМТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 31235974), ТОВ НВП "ТЕЛЕРАДІОЗВ'ЯЗОК" (код ЄДРПОУ 36225950), ТОВ "ВТК "ІНФОПОЛІПРОМ" (код ЄДРПОУ 36373440), ФОП ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1), ТОВ "ТД АВТОДЕТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 33675959), ПП „А.Р.І.С." (код ЄДРПОУ 35700934), взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст. 44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ІП "АВРОРА", ТОВ "ХИМТРЕЙД", ТОВ НВП "ТЕЛЕРАДІОЗВ"ЯЗОК", ТОВ "ВТК "ІНФОПОЛІПРОМ", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "ТД АВТОДЕТАЛЬ", ПП „А.Р.І.С." і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Згідно з п. п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ бюджетне відшкодування це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 - п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п. 200.5 ст. 200 Податкового Кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги Податкового кодексу України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосередніх постачальників, які, в свою чергу, виконали вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу, видавши покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначену та сплачену покупцем суму податку.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем було повністю дотримано всіх вимог закону з реалізації права на податковий кредит та отримання суми бюджетного відшкодування. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами. Вищезазначене свідчить про правомірність дій позивача при заявлені свого права на бюджетне відшкодування суми надміру сплаченого ПДВ.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 Податкового Кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, заборону обмеження виплати бюджетного відшкодування визначено законодавчо.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з вказаними контрагентами через висновки актів перевірок ІП "АВРОРА", ТОВ "ХИМТРЕЙД", ТОВ НВП "ТЕЛЕРАДІОЗВ"ЯЗОК", ТОВ "ВТК "ІНФОПОЛІПРОМ", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "ТД АВТОДЕТАЛЬ", ПП „А.Р.І.С.", колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиційного значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року , яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень: № 000034100 від 23.08.2013 р., яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 35252 грн. та штрафні санкції в сумі 14493 грн.; №000024100 від 23.08.2013 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 28237 та нараховане штрафну санкцію у розмірі 9803 грн.; №000014100 від 23.08.2013 р., яким позивачу нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 72619 грн. та штрафні санкції в сумі 24787 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. по справі № 820/7928/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)П’янова Я.В. Судді (підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2013 р.