Постанова

від 18.12.2013 по справі 826/16808/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 18 грудня 2013 року                    13:45             справа №826/16808/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Даіга М” доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Даіга М” (далі по тексту – позивач, ТОВ  “Даіга М”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000352201 та №0000362201. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16808/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 09 грудня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача в судове засідання не прибув. Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 09 грудня 2013  року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.  Києва від 12 червня 2013 року №0000352201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3  статті 54, абзацом 1, 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ  “Даіга М” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 358  273,00  грн., в тому числі за основним платежем – 286  618,00  грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 71  655,00  грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.  Києва від 12 червня 2013 року №0000362201 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1  статті 139 Податкового кодексу України ТОВ  “Даіга М” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 376  186,00 грн., в тому числі за основним платежем – 300  949,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 75  237,00  грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 31 травня 2013 року №1667/22-01/32830161 “Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ  “Даіга М” (код ЄДРПОУ 32830161) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Райт Експерт” (код ЄДРПОУ 35471376) за період вересень, листопад 2012 р.” (далі по тексту – Акт перевірки). У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 286  618,00 грн., у тому числі за вересень, листопад 2012 року; пункту 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1  статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 316  403,00 грн. Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними акта про неможливість проведення перевірки контрагента позивача - ТОВ “Райт Експерт”, встановлено, що останнім не надано до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, що свідчить про відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також зазначено про порушення ТОВ “Райт Експерт” та іншими підприємствами по ланцюгу постачання норм податкового законодавства. Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що господарські операції ТОВ  “Даіга М” з ТОВ “Райт Експерт” є не реальними, а вказаний контрагент має ознаки фіктивності. Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ТОВ “Райт Експерт” підтверджені відповідними первинними документами та податковими накладними, а підприємством дотримано передбачені Податковим кодексом України передумови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Відповідач письмового заперечення проти позову до суду не надав. Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ  “Даіга М”, виходячи з наступних підстав. Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ  “Даіга М” та ТОВ “Райт Експерт”, мету придбання та обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість). Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ “Даіга М” (замовник) та ТОВ “Райт Експерт” (агенція) укладено договір про комплексне рекламне обслуговування від 03 вересня 2012 року №030912, відповідно до умов якого агенція за дорученням замовника зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткових накладних ТОВ  “Райт Експерт” надало обумовлені договором послуги з комплексного рекламного обслуговування та виписало позивачу податкові накладні, датовані вереснем, листопадом 2012 року, на загальну суму 1  719  705,05 грн., у тому числі податок на додану вартість – 286  617,53 грн. Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідною довідкою банку, яка долучена до матеріалів справи. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку. При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Суд звертає увагу, що позивач не надав суду письмових пояснень щодо мети придбання та використання у власній господарській діяльності придбаних у підприємства-контрагента послуг з комплексного рекламного обслуговування та відповідних підтверджуючих документів. Позивачем надано в матеріали справи ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси про проведення обшуку та протокол обшуку ТОВ  “Даіга М”, у ході проведення якого виявлено та вилучено ряд первинних документів позивача, однак жодних пояснень з даного приводу позивачем не надано, а тому встановити яким чином вилучені документи стосуються спірних правовідносин не виявляється за можливе. На підтвердження використання в межах господарської діяльності придбаних послуг з комплексного рекламного обслуговування позивачем надано в матеріали справи фотокопії із зображенням розміщення рекламної продукції на біг-бордах та у вагонах поїздів метрополітену, однак матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували пов'язаність придбаних у ТОВ “Райт Експерт” послуг з господарською діяльністю позивача, зокрема з якою метою та яке відношення ТОВ “Райт Експерт” має до рекламної продукції, яка міститься на фотокопіях наданих в матеріали справи, оскільки зазначені фотокопії в межах спірних правовідносин не несуть жодної доказової інформації. Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не наведено, що придбані у ТОВ “Райт Експерт” послуг з комплексного рекламного обслуговування використано в межах господарської діяльності ТОВ  “Даіга М” або придбано з такою метою. Таким чином, з огляду на недоведеність мети використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності ТОВ  “Даіга М”, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)  придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)  ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є)  ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність податкових накладних, їх відповідність порядку заповнення та мета подальшого використання придбаних товарів/послуг (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому формальна наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Райт Експерт”, у зв'язку з придбанням послуг. При дослідженні питання щодо заниження податку на прибуток судом не встановлено пов'язаності придбаних послуг з господарською діяльністю позивача. Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість віднесення до складу податкового кредиту позивача відповідної суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ “Райт Експерт”. Враховуючи не доведеність мети придбання послуг у межах господарської діяльності, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним. Таким чином, позовні вимоги ТОВ  “Даіга М” про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2013 року №0000352201 та №0000362201 нормативно та документально не підтверджуються. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ  “Даіга М” не підлягає задоволенню. Частина третя статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 493,31  грн. Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4  094,69  грн. (4  588,00 грн. – 493,31  грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Даіга М” відмовити повністю. 2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Даіга М” (код ЄДРПОУ 32830161, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4  094,69 грн. (чотири тисячі дев'яносто чотири гривні шістдесят дев'ять копійок). Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                    В.А. Кузьменко