Постанова

від 22.05.2014 по справі 826/16808/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16808/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даіга М» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даіга М» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даіга М» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000352201 та №0000362201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та належним чином оформлених первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Райт Експерт» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі Наказу від 27.05.2013 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Даіга М» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Райт Експерт» за період вересень-листопад 2012 року, за результатами якої складено Акт від 31 травня 2013 року №1667/22-01/32830161.

Під час проведення перевірки встановлено порушення позивачем: вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 286 618,00 грн., у тому числі за вересень, листопад 2012 року; пункту 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 316 403,00 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовано тим, що за даними Акта про неможливість проведення перевірки контрагента позивача - ТОВ «Райт Експерт», встановлено відсутність посадових осіб підприємства за місцезнаходжень, крім того останнім не надано до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, що свідчить про відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також зазначено про порушення ТОВ «Райт Експерт» та іншими підприємствами по ланцюгу постачання норм податкового законодавства.

Також, зазначено про те, що контрагенти ТОВ «Райт Експерт», а саме: ТОВ «Міцар», підприємство МПФ «Сігма-С», ТОВ «Інотекс-Україна», ТОВ «Факторіал» та ТОВ «Прем'єр Декор» не декларували суми податкових зобов'язань за взаємовідносинами з ТОВ «Райт Експерт», що, на думку податкового органу, свідчить про фіктивність проведених господарських операцій з придбання ТМЦ та/або послуг контрагентами-покупцями та продавцями ТОВ «Райт Експерт» за період травень-листопад 2012 року.

На підставі Акта перевірки від 31 травня 2013 року №1667/22-01/32830161 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000352201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 358 273,00 грн., в тому числі за основним платежем - 286 618,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 71 655,00 грн. та №0000362201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 376 186,00 грн., в тому числі за основним платежем - 300 949,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 75237,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та контрагентом лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок «безтоварності» спірних операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог .

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Даіга М» (замовник) та ТОВ «Райт Експерт» (агенція) укладено договір про комплексне рекламне обслуговування від 03 вересня 2012 року №030912, відповідно до умов якого агенція за дорученням замовника зобов'язується надати послуги з комплексного рекламного обслуговування, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткових накладних ТОВ «Райт Експерт» надало обумовлені договором послуги з комплексного рекламного обслуговування та виписало позивачу податкові накладні, датовані вереснем, листопадом 2012 року, на загальну суму 1 719 705,05 грн., у тому числі податок на додану вартість - 286 617,53 грн.

Оплата за виконані роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується відповідною довідкою банку, яка долучена до матеріалів справи.

Всі вищевикладені господарські операції підтверджені первинною бухгалтерською документацією, яка відповідає положенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, на підтвердження використання в межах господарської діяльності придбаних послуг з комплексного рекламного обслуговування позивачем додано до матеріалів справи документальні докази фактичного розміщення рекламної продукції на білбордах та у вагонах поїздів метрополітену.

Що стосується посилань відповідача та суду першої інстанції на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Райт Експерт» з питань правильності формування та нарахування податкового кредиту та податкового зобов'язання за період травень-листопад 2012 року» за №129/220/35471376 від 27.03.2013, - колегія суддів вважає, що такий Акт не може братись судом до уваги, як належний та допустимий доказ, оскільки виходячи безпосередньо із назви вказаного акту, можна дійти висновку про те, що фактичної перевірки первинних бухгалтерських документів контрагента позивача податковим органом здійснено не було.

Натомість, на момент підписання господарських договорів та їх виконання контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість. При цьому, податковий орган не подав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, зокрема щодо безтоварного та/або фіктивного характеру здійснених операцій.

Крім того, колегія суддів зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій з отримання позивачем послуг, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даіга М» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Даіга М» до Державної податкової інспекції у Шевченківськолму районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2013 року №0000352201 та №0000362201 визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.