Постанова

від 18.12.2013 по справі 908/2030/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Справа № 908/2030/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Козир Т.П. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльське підприємство "ДБС Груп" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 у справі№ 908/2030/13 господарського судуЗапорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віталайн-Плюс" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльське підприємство "ДБС Груп"; 2. Запорізької міської ради; проприпинення договору оренди землі, укладеного Запорізькою міською радою та ТОВ "Українсько-Ізраїльське підприємство "ДБС Груп" (зареєстрований 15.09.2004 за № 1283) за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;

відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.08.2013 у справі №908/2030/13 (суддя Попова І.А.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Манжур В.В., судді - Будко Н.В., Москальова І.В.) рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2013 у справі №908/2030/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Українсько-Ізраїльське підприємство "ДБС Груп" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ "Українсько-Ізраїльське підприємство "ДБС Груп" (Орендар) 15.09.2004 укладено договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець, відповідно до рішення від 09.06.2004 №39, надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,5721га (кадастровий №2310100000:06:011:0051) для розташування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по пр.Ювілейному, 3 в м.Запоріжжя.

В пункті 3 договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: об'єкт незавершеного будівництва.

Договір укладено на 10 років (п. 8 договору).

Розпорядженням голови Хортицької районної адміністрації від 02.07.2007 №2065р об'єкту незавершеного будівництва - 16-поверховому житловому будинку ТОВ "Українсько-Ізраїльське підприємство "ДБС Груп" присвоєно поштову адресу: м.Запоріжжя, пр.Ювілейний, 24-б.

Судами досліджено, що об'єкт незавершеного будівництва 16-поверхового житлового будинку знаходиться на земельній ділянці, яка має кадастровий № 2310100000:06:011:0051.

17.04.2013 Хортицьким ВДВС Запорізького МУЮ України, складно акт про реалізацію предмета іпотеки, а саме - об'єкта незавершеного будівництва - житлового будинку за адресою м.Запоріжжя, пр.Ювілейний, 24-б, розташованого на земельній ділянці з кадастровим № 2310100000:06:011:0051 (літ. А-16 за планом земельної ділянки площею 497,7 м 2 , що представляє собою незавершене будівництво 16-ти поверхового за проектом монолітного залізобетонного житлового будинку, побудовані фундамент та стіни з перекриттям до рівня 8-го поверху. Вказаний об'єкт незавершеного будівництва належав на праві приватної власності Атаманчук Тетяні Сергіївні на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.2007.

Оскільки, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, переможцем прилюдних торгів, проведених 10.04.2013 визнано ТОВ "Віталайн-Плюс", то товариству 18.04.2013 оформлено свідоцтво про право власності на придбаний об'єкт незавершеного будівництва та зареєстровано його право власності, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.04.2013 №2590194.

Управління з питань земельних ресурсів Запорізької міської ради листом від 09.07.2013 повідомило позивача, що за відсутності звернення ТОВ "Українсько-Ізраїльське підприємство "ДБС Груп" про припинення договору оренди земельної ділянки по пр.Ювілейному, 24-б, право користування спірною земельною ділянкою не може бути оформлено за ТОВ "Віталайн-Плюс".

Звертаючись до суду з позовом, як вірно зазначили суди, позивач послався на порушення його права щодо отримання в користування земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, придбаний для добудови.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ст.ст. 93, 120, 141 ЗК України, ст.ст. 1, 13, 31, Закону України "Про оренду землі" та дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки від 15.09.2004 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Втім, колегія Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом (ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Підставами примусового припинення договору оренди землі, тобто за рішенням суду, визначені статтею 143 ЗК України, серед яких: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; конфіскації земельної ділянки; примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Отже, у визначених вище випадках клопотати про припинення договору може сторона договору або власник землі.

Задовольняючи позовні вимоги, судами не було враховано вищезазначене.

Крім того, судами не встановлено наявності підстав для припинення договору оренди в примусовому (судовому) порядку в розумінні ст. 143 ГПК України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу судів, що п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Наведене свідчить, що, під час розгляду справи місцевим господарським судом та апеляційного перегляду, господарськими судами попередніх інстанцій допущено порушення ст. ст. ст. ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 , 43, 82, 99, 101 ГПК України, що є підставою для скасування прийнятих у цій справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що дослідження усіх наданих у матеріали справи доказів в сукупності з наданими сторонами поясненнями, має істотне значення для вирішення спору у цій справі та є підґрунтям для подальших висновків щодо наявності (або відсутності) підстав для задоволення позову за наведених у позовній заяві підстав.

Оскільки, в силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова господарського суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльське підприємство "ДБС Груп" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.2013 та рішення Господарського суду Запорізької області від 12.08.2013 у справі № 908/2030/13 скасувати.

Справу № 908/2030/13 направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.М. ГУБЕНКО