Рішення

від 11.09.2013 по справі 922/2678/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2013 р.Справа № 922/2678/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтал" (Харківська обл., с. Солоницівка) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об'єднання "Світло шахтаря" (м. Харків) про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Лахно О.В. (довіреність від 26.06.2013 р.), директора Чернявської Н.В. (наказ №1 від 01.01.2004 р.),

відповідача - Калач М.О. та Харченко Ю.О. (довіреність від 24.08.13 р.),

ВСТАНОВИВ:

За зменшеними позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 54000,00 грн., пеню в сумі 13088,63 грн., 3% річних в сумі 2603,77 грн. та інфляційні в сумі 133,67 грн., а всього 69826,07 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №02/11 від 05.01.2011 р.

Ухвалою суду від 24.07.2013 р. за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду спору за межи строку, встановленого ст. 69 ГПК України, на 15 днів - до 12.09.2013 р. та відкладено розгляд справи на 11.09.2013 р. о 12-00 год.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та застосувати положення статей 258, 267 ЦК України щодо строків позовної давності та наслідків їх спливу до вимог позивача щодо стягнення пені. Свої заперечення обґрунтовує пропуском позивачем строку позовної давності по пені та не настанням строку виконання зобов'язань відповідачем по оплаті товару, посилаючись на відсутність заявок.

11.09.2013 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва до 16-00 год.

Після перерви позивач надав уточнений обґрунтований розрахунок ціни позову, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 54000,00 грн., пеню в сумі 13088,63 грн., 3% річних в сумі 2603,77 грн. та інфляційні в сумі 133,67 грн. за період з 16.11.2011 р. по 26.06.2013 р., а всього 69826,07 грн.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.01.2011 р. сторонами був укладений договір №02/11 (надалі - договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупця металопрокат (далі - товар), номенклатура, ціна, кількість якого визначені згідно рахункам-фактур, є невід'ємною частиною даного договору. Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти і оплатити узгоджений товар.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору становить 5000000,00 грн.

Згідно п. 3.2 даного договору строк оплати - протягом 15 банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту надходження заявки.

Пунктом 4.2 договору передбачені умови постави - франко-склад покупця партіями, у відповідності з заявками покупця, якщо інше не передбачено додатковими угодами. У випадку зміни кількості при фактичній поставці сторони повинні здійснити взаєморозрахунок на підставі фактичного відвантаження.

Згідно п. 4.3 вказаного договору датою поставки є момент передачі товару покупцю з врученням йому видаткової накладної.

23.01.2012 р. сторони уклали додаткову угоду до договору, якою виклали в новій редакції преамбулу договору та змінили реквізити покупця.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, поставивши товар на загальну суму 1319889,17 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних та довіреностей відповідача на отримання товару.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в загальній сумі 1265889,17 грн., що підтверджується копіями банківських виписок із особового рахунку позивача.

Таким чином, за відповідачем рахується прострочена заборгованість в сумі 54000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом п. 7.4 договору передбачено, що при порушенні покупцем умов оплати продукції, передбачених пунктами 3.1 і 3.2 покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочки від вартості отриманого, але не оплаченого товару.

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 16.11.2011 р. по 26.06.2013 р. в загальній сумі 13088,63 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 258 ЦК України строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки становить один рік.

Позивач не надав суду доказів наявності об'єктивних обставин, що зумовили пропуск ним строку позовної давності, та заяви про поновлення строку позовної давності по стягненню пені.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені.

Посилання позивача на те, що договір передбачає право позивача нараховувати пеню за більший строк, ніж 6 місяців і строк позовної давності по пені договором необмежено, суд вважає хибним та надуманим, оскільки умови договору не містять таких положень.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача пені за період з 16.11.2011 р. по 26.06.2013 р. в загальній сумі 13088,63 грн., не підлягаючими задоволенню в повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 16.11.2011 р. по 26.06.2013 р. в сумі 2603,77 грн. та інфляційні в сумі 133,67 грн.

Посилання відповідача на те, що відповідач не надавав позивачу заявки на поставку товару на суму заборгованості, а тому строк оплати заборгованості не настав, через що відсутні підстави для нарахування інфляційних та 3% річних, суд вважає безпідставним, оскільки: по-перше, договір не містить положень щодо форми заявки; по-друге, відповідач прийняв товар на суму заборгованості без будь-яких заперечень чи зауважень і залишив його у себе, а не повернув позивачу. Відтак право власності на товар перейшло до відповідача, а у відповідача виникло зобов'язання оплатити прийнятий товар.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, інфляційних та 3% річних.

За таких обставин, суд вважає зменшені позовні вимоги підлягаючими задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 258, 267, 525, 526, 530, 611, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об'єднання "Світло шахтаря" (61064, м. Харків, Профспілковий бульвар, 64. Код ЄДРПОУ 22622328) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтал" (62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Солоницівка, вул. Потьомкіна, 28-а. Код ЄДРПОУ 32357781) заборгованість за договором №02/11 від 05.01.2011 р. в сумі 54000,00 грн., 3% річних за період з 16.11.2011 р. по 26.06.2013 р. в сумі 2603,77 грн. та інфляційні в сумі 133,67 грн. та судовий збір в сумі 1388,41 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.09.2013 р.

Суддя Ольшанченко В.І.