Ухвала

від 05.12.2013 по справі 712/21719/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Дроботі В.В.

суддів: Власова С.О., Бисаги Т.Ю.

при секретарі: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 8 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 пред'явила до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 позов про стягнення боргу.

Позивачка зазначала, що 1 лютого 2010 року ОСОБА_1 за договором позики одержав від неї 120 000 грн., строк повернення яких вони визначили до 1 серпня 2010 року. 2 березня 2010 року ОСОБА_1 за договором позики додатково одержав від неї 64 000 грн.

Посилаючись на те, що позичальник повернув їй лише 18 000 грн. процентів за договорами позики, позивачка просила стягнути з нього 184 000 грн. боргу.

Рішенням суду позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, ухваливши нове, яким відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_2 Вказує на те, що в провадженні іншого судді знаходився на розгляді аналогічний позов, тому у цій справі такий самий позов повинен був залишений без розгляду. Суд також безпідставно не вирішив заявлений головуючому судді ним, відповідачем, відвід. Рішення суду не містить аргументації щодо необхідності солідарного стягнення суми боргу з обох відповідачів.

Інші особи рішення суду не оскаржили.

Колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі факти та обставини.

1 лютого 2010 року за нотаріально посвідченим договором позики грошей позивачка позичила, а відповідач ОСОБА_1 взяв у борг 120 000 грн. з терміном повернення 1 серпня 2010 року.

2 лютого 2010 року позивачка позичила, а відповідач ОСОБА_1 взяв у борг 64 000 грн. з терміном повернення до 2 вересня 2010 року.

Оригінали договору позики та розписки позивачкою були надані для огляду колегії суддів апеляційного суду.

Є доведеним, що у строки, передбачені зазначеними вище право чинами, відповідач гроші позивачці не повернув.

Як стверджено розпискою позивачки від 7 лютого 2010 року ОСОБА_1 повернув позикодавцеві лише 18 000 грн. процентів за користування належними їй грошима.

До даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував ст. ст. 526, 554, 1046, 1047, 1049 ЦК України.

Згідно цих норм зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Окрім суми боргу позичальник повинен сплатити позикодавцеві проценти за користування грошима.

Оскільки ОСОБА_1 до 1 серпня 2010 року не повернув позивачці позику в розмірі 120 000 грн., а до 2 вересня 2010 року не повернув позику у розмірі 64 000 грн., суд обгрунтованно стягнув з нього борг у загальній сумі 184 000 грн.

Доводи скарги до уваги прийняті бути не можуть.

Положення п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України про залишення даного позову без розгляду застосовано бути не може, оскільки провадження у даній справі відкрито 12 грудня 2012 року, а провадження за аналогічними вимогами іншим суддею цього ж суду відкрито 21 червня 2013 року.

Таким чином, правила вказаної норми процесуального закону повинні застосовуватись не у даному провадженні, а у справі №308/943/13-ц.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як свідчить технічний запис та журнал судового засідання від 7-8 жовтня 2013 року ані ОСОБА_1, ані його представник ОСОБА_5 відводу суду не заявляли, тому здача ними 7 жовтня 2013 року через канцелярію суду першої інстанції заяви про відвід головуючого судді по справі та нерозгляд цієї заяви судом не є тими порушеннями норм ЦПК України, які тягнуть за собою скасування правильного по суті рішення суду.

Що стосується солідарного стягнення суми боргу з ОСОБА_1 та його дружини, то таке стягнення особистих прав ОСОБА_1, як відповідача, так і боржника у майбутньому виконавчому провадженні, не порушує.

Як зазначено вище, дружина апелянта, відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 рішення суду не оскаржила.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 8 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області В.В. Дроботя