Рішення

від 10.12.2013 по справі 2-2577/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-2577/11

Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

10 грудня 2013 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Скибінській Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельних об’єктів»; третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, позбавлення прав власності, скасування реєстрації прав власності, визнання правочину нікчемним, зобов’язанню не перешкоджати у користуванні житлом, зобов’язанню здійснити реєстрацію прав власності, стягненню коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комунального підприємства «ОМБТІ та РОН», ТОВ «Будівельних об’єктів», ОСОБА_5, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, позбавлення прав власності, скасування реєстрації прав власності, визнання правочину нікчемним, зобов’язанню не перешкоджати у користуванні житлом, зобов’язанню здійснити реєстрацію прав власності, стягнення коштів та моральної шкоди, який ухвалою суду від 22 січні 2009 року об’єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ТОВ «Будівельних об’єктів» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно, та ухвалою суду від 09 вересня 2010 року об’єднані в одне провадження з позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ТОВ «Будівельних об’єктів» про визнання інвестором ( дольщиком) у будівництві, визнання права на отримання жилої площі та визнання права власності на квартиру.

Заявою в порядку ч.2 ст. 31 ЦПК України, представник позивача остаточно просив визнати за ОСОБА_1 право власності на квартири № 81, та № 82 в будинку 6-б по вул. Бєлінського в м. Одесі; визнати недійсним правочином договір № 82, від 27.07.2003р. дольової участі у будівництві будинку по вул. Белінського 6-б між ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_3, предметом якого є квартира АДРЕСА_1; визнати недійсним Свідоцтво про право власності від 04.04.2007р. на ім’я ОСОБА_8, видане Виконкомом Одеської міської ради на квартиру № 82 в будинку по вулиці Белінського 6-б м. Одесі, на бланку серії САВ № 301771; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 82 в будинку по вулиці Бєлінського 6- б м. Одесі від 25 грудня 2007р., укладений між ОСОБА_2, як покупцем, та ОСОБА_3 як продавцем, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 2829; припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 в м. Одесі; витребувати від ОСОБА_2 Анатолієвича на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1; виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_3; вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1; стягнути з ТОВ «Будівельних об’єктів» як безпідставно набутих 311715 гривень 80 копійок на користь ОСОБА_1 в якості різниці між сумою фактично виконаних до взятих на себе зобов’язань ОСОБА_1 за договорами № 81, 82 про дольову участь у будівництві житлового будинку по вулиці Бєлінського 6-б в м. Одесі, укладеними відповідно 12 вересня 1998 року, 10 жовтня 1998 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Будівельних об’єктів».

Ухвалою суду від 10 вересня 2013 року в порядку ч.2 ст. 126 ЦПК України роз’єднано розгляд пов’язаних між собою вимог, та виділено у самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Будівельних об’єктів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_7 вартості гаражу № 21 в будинку 6-Б по вул. Бєлінського в м. Одесі.

У зв’язку зі смертю ОСОБА_5 до участі у справі в порядку ст. 37, п.1 ч.1. ст. 201 ЦПК України залучено ОСОБА_4, як правонаступника.

З учасників процесу виключено Комунальне підприємство «ОМБТІ та РОН» та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Одеської міської ради.

Позивач обґрунтовує свої позивні вимоги тим, що між позивачем та ТОВ «Будівельних об’єктів» 12 вересня 1998 року укладено договір дольової участі у будівництві житла № 81 та 10 жовтня 1998 року укладено договір дольової участі у будівництві житла № 82, згідно яких позивач взяв на себе зобов’язання здійснити часткове фінансування у формі дольової участі у будівництві багатоповерхового житлового будинку по вулиці Бєлінського 6-б в м. Одесі, та відповідно мав отримати квартири № 81, 82, у зазначеному будинку. Згідно умов вказаних договорів оплата дольової участі у будівництві мала здійснюватися шляхом надання позивачем будівельних матеріалів, наданням послуг пов’язаних з закінченням будівництва будинку, поставкою та встановленням броньованих дверей, гаражних воріт, поставкою металу на суму вартості дольової участі у будівництві.

Позивач зазначив, що свої зобов’язання за вказаними договорами виконав в повному обсязі, при цьому сума фактично виконаних ним зобов’язань згідно розрахунку перевищує загальну вартість зобов’язань згідно вищезазначених договорів на 40907,58 доларів США., проте ТОВ «Будівельних об’єктів» ухиляється від складання акту приймання - передачі квартир № 81, 82 в будинку 6-б по вулиці Бєлінського м. Одесі до позивача, та видачі інших документів для реєстрації у встановленому порядку прав власності на ці об’єкти, а також ухиляється від повернення вартості перевищення фактично виконаних зобов’язань позивача.

Позивач вказує, що хоча ТОВ «Будівельних об’єктів» визнає факт укладання та виконання з боку ОСОБА_1 договору № 81 від 12.09.1998 року відносно квартири АДРЕСА_4, що підтверджується доводами ТОВ «Будівельних об’єктів» викладеними у його позові до ОСОБА_1 про виселення з кв. 82 (цивільна справа № 2-9354/05), та наданим до цього позову примірником договору № 81, проте вказаний примірник містить виправлення вартості одного кв.м. житла в секції «Б» з 375 дол. США на 536 дол. США, в пункті 2.1 договору спотворено значення суми повної вартості дольової участі, а саме зазначено 226 168, 00 грн., що складає 41883 дол. США, тобто розраховано за курсом НБУ - 5,40, що не відповідає дійсності, оскільки курс НБУ станом на 12.09.1998 р. складав 2,27, в п 1.1. договору внесено не достовірні данні про рішення Одеського міськвиконкому № 978 від 13.08.1998 р., хоча таке рішення прийнято пізніше, а саме 13.11.1998 р., в п. 1.4 договору виправлено строки здачі будинку до експлуатації, а саме зазначено IV квартал 2002 р. - III квартал 2003 року.

Виходячи з чого позивач вважає що підчас розрахунку вартості квартири № 81, слід прийняти за основу дійну вартість одного кв. м. житла в секції «Б», яку можливо встановити вивчивши аналогічні договори дольової участі у будівництві укладені ТОВ «Будівельних об’єктів» з іншими фізичними особами.

Позивач вказує, що фактично користується квартирою № 81, починаючи з 2000 року, та з цього часу повністю сплачує всі комунальні послуги і витрати по утриманню майна а також користувався квартирою № 82 починаючи з 2000 року до 28.08.2008 р., від коли за відсутності позивача, відповідачем ОСОБА_2 було виламано вхідні двері та здійснено самовільне вселення та заволодіння особистим майном позивача, яке знаходилося у квартирі № 82, від так починаючи з 28.08.2008р. по цей час діями ОСОБА_2 припинено доступ позивача до володіння та користування особистим майном позивача та квартирою № 82.

Позивач зазначив, що договір купівлі продажу квартири № 82 в будинку по вулиці Бєлінського 6- б м. Одесі від 25 грудня 2007 р., укладений між ОСОБА_2, як покупцем, та ОСОБА_3, як продавцем слід визнати недійсним у зв’язку з тим що на час укладання вказаного договору діяв арешт на вказане майно зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, продавець ОСОБА_3 до укладання вказаного договору безпідставно набула право власності на квартиру № 82 в результаті протиправних дій директора ТОВ «Будівельних об’єктів» ОСОБА_5, направлених на незаконне відчуження майна, яке належить позивачу, тобто діяла на підставі недійсного правочину, від так не мала права розпорядження вказаним майном, отже під час укладання договору купівлі продажу квартири № 82 між нею та ОСОБА_2 недодержано вимоги ст. 203 ЦК України.

Позивач зазначив, що договір № 82, від 27.07.2003 р. дольової участі у будівництві будинку по вул. Белінського 6-б між ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_3, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 має бути визнаний недійсним у зв’язку з тим, що вказаний договір насправді укладено не 27.07.2003 року, а в квітні 2007 року, тобто після закінчення будівництва вказаного будинку, без намірів створення правових наслідків обумовлених ним, оскільки не передбачав реальної участі ОСОБА_3 у дольовому будівництві житла, та був лише потрібен для виконання формальних дій пов’язаних з реєстрацією права власності на квартиру № 82 за ОСОБА_3, натомість вказаним правочином ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_3 прикрили інший правочин, а саме фактичний договір купівлі продажу квартири № 82, на відчуження якого ТОВ «Будівельних об’єктів» не мало права. На підтвердження вказаного позивач посилається на те що, 17 липня 2005 року проведено загальні збори учасників дольового будівництва та власників квартир будинку по вулиці Белінського 6-б в м. Одесі, для вирішення питання про утворення Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку за вказаною адресою, при цьому у списках учасників дольового будівництва житла ОСОБА_3А не було, про неї, як особу-дольника ні чого відомо не було, а квартира № 82 обліковувалася за позивачем, як дольовим учасником у будівництві житла. Крім того позивач посилається на те що ОСОБА_3 жодного разу не заходила до квартири № 82, та вказує про відсутність від неї будь яких внесків на виконання зобов’язань щодо дольової участі у будівництві житла, обумовленні відповідним договором 27.07.2003 року. Таким чином позивач вважає, що ОСОБА_3 набула право власності без достатніх правових підстав, отже видане 04.04.2007 р. Виконкомом Одеської міської ради на її ім’я Свідоцтво про право власності на квартиру № 82 має бути визнано недійсним.

Позовні вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на квартиру № 82, витребування від нього вказаної квартири, його виселення, вселення позивача обґрунтовуються позивачем як правові наслідки пов’язані з визнанням договорів недійсними, повернення майна його власнику, усунення перешкод у користуванні цим майном.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачі ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_2 письмових заперечень до суду не надали, представники вказаних осіб в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог посилаючись на те що договір № 82 від 10.10.1998 року дольової участі у будівництві житла між ОСОБА_1 та ТОВ «Будівельних об’єктів» з боку ТОВ «Будівельних об’єктів» не укладався та директором ОСОБА_5 не підписувався, останній також не підписувався під рукописними записами щодо виконання зобов’язань ОСОБА_1 в повному обсязі, та під зобов’язаннями ТОВ «Будівельних об’єктів» повернути ОСОБА_1 192229грн. (по курсу долару США 35598).

Крім того представник ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив що за його даними на момент укладання угод з ОСОБА_1 постачальники матеріалів та виробів не мали з ним дійсних товарних операцій оскільки на дату виписки накладних не отримали державної реєстрації, або вже її не мали, отже позивачем до справи надані фіктивні докази, та в повному обсязі позивачем свої зобов’язання дольової участі у будівництві житла не виконані.

Крім того представники ОСОБА_2 та ТОВ «Будівельних об’єктів» вважають що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 неможливе у зв’язку з наявністю судових рішень, якими визнанно нечинним Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської Ради № 285 від 03.02.2005р. «Про затвердження акту державної технічної комісії по прийняттю до експлуатації закінченого будівництвом 90 квартирного житлового будинку з підземними і надземними гаражами по вул. Белінського, 6 -Б у м. Одесі в експлуатацію.

Після оголошення перерви представник ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, відповідач ОСОБА_2 про час, день та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Представник ТОВ «Будівельних об’єктів» в судовому засіданні просив суд у позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 надала до суду письмові заперечення згідно яких вважає, що не є належним відповідачем по справі, а позовні вимоги заявлені до неї задоволенню не підлягають посилаючись на те що вона в квітні 2006 року за пропозицією директора ТОВ «Будівельних об’єктів» ОСОБА_5 вирішила придбати у власність квартиру АДРЕСА_5. Оскільки в неї на той момент була грудна дитина, вона самостійно немала змоги займатися питаннями купівлі квартири, тому особисто не виїздила та не оглядала квартиру, а перемовини з ОСОБА_5 вів її чоловік, а також її батько.

За умовами домовленості з директором ТОВ «Будівельних об’єктів» ОСОБА_5 квартира мала бути придбаною ОСОБА_3 шляхом купівлі продажу за готівкові кошти за ціною 60 000 доларів США., для чого нею був переданий ОСОБА_5 завдаток в розмірі 10000 доларів США, на що отримано відповідну розписку. Будь, яких письмових угод з приводу купівлі продажу квартири між ОСОБА_3 та ТОВ «Будівельних об’єктів» крім вказаної розписки не укладалося, при цьому ОСОБА_3 зазначила, що в неї на той момент не було підстав для недовіри директору ТОВ «Будівельних об’єктів» ОСОБА_5, оскільки той є сусідом її батька, та відповідно був з ним дружніх стосунках, а від так вона не здійснила перевірку правових підстав для укладання угоди купівлі продажу квартири, а також не наполягала на особистому огляді предмету покупки.

ОСОБА_3 вказує, що з підстав, які не залежали від неї оформлення угоди купівлі продажу квартири тривалий час не здійснювалося, про існування судових спрів між ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_1 їй стало відомо набагато пізніше, чим був переданий завдаток.

ОСОБА_3 вказує, що в квітні 2007 року дійсно підписала договір дольової участі у будівництві житла № 82, та акт приймання передачі квартири № 82, проте без проставленої на цих документах дати, а також одночасно з ними підписала замовлення та договір на виконання інвентаризаційних робіт з КП «ОМБТІ та РОН», привезених до неї представником ТОВ «Будівельних об’єктів», після чого через де кілька днів отримала від того ж представника оформлене на ім’я ОСОБА_3 Свідоцтво про право власності на квартиру №82 видане Виконкомом ОМР 04.04.2007 року.

ОСОБА_3 зазначає, що дійсно не була та не мала намірів буди реальним учасником дольового будівництва житла, не була освіченою щодо намірів ОСОБА_5 спотворити дату договору дольової участі у будівництві житла яким проставлено на ньому дату 27.07.2003 року, спрямовувала свої дії направлені виключно на придбання квартири шляхом купівлі продажу, та вважала що договір дольової участі у будівництві житла є саме формою договору купівлі продажу квартири від будівельників, тому укладання цього договору відбулося поза свідомим вибором відповідачки і під час його підписання вона діяла під впливом обману, з огляду на що також вважає що цей договір має бути визнаний недійсним.

ОСОБА_3 вказує, що у зв’язку з неможливістю реально завершити угоду про купівлю продаж квартири та отримати її в натурі відмовилася від продовження цієї угоди до проведення повного розрахунку та вимагала повернення сплаченого завдатку, у зв’язку з чим вважає що ніколи не була реальним власником квартири № 82, а оформлене на неї право власності є суто формальним, оскільки в дійсності майно їй не було переданим, користуватися вона цим майном змоги не мала.

Спрямовуючи свої дії на повернення від ОСОБА_5 сплаченого за квартиру № 82 завдатку ОСОБА_3 на вимогу ОСОБА_5 27.12.2007р. підписала в якості продавця договір купівлі продажу вказаної квартири, де покупцем вказано ОСОБА_2, при цьому самого ОСОБА_2 не бачила та коштів від нього не отримувала, розуміючи при цьому що виконує лише суто формальні дії з переоформлення квартири за вказівкою реального власника, не очікуючи від цього реальної оплати за продаж квартири, при цьому посилається на те, що вказаний договір підписано нею в себе дома без присутності нотаріуса.

Вище зазначений договір ОСОБА_3 вважає удаваним правочином, яким на справді приховано інший правочин, а саме реальний договір купівлі продажу квартири укладений між ОСОБА_5, як реальним власником майна та ОСОБА_2, як покупцем, та одночасно приховано угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про вчинення нею дій направлених на відчуження квартири, та повернення їй завдатку.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечення відповідачки підтримав, у позовних вимогах щодо неї просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, про час, день та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, письмових заперечень на позов не надала.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчий комітет Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, про час, день та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, свою правову позицію щодо предмету спору не висловив.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, врахувавши пояснення сторін, суд, прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будівельних об’єктів» 12 вересня 1998 року укладено договір дольової участі у будівництві житла № 81, та 10 жовтня 1998року укладено договір дольової участі у будівництві житла № 82, згідно яких позивач взяв на себе зобов’язання здійснити часткове фінансування у формі дольової участі у будівництві багатоповерхового житлового будинку по вулиці Бєлінського, 6 в м. Одесі, а ТОВ «Будівельних об’єктів» відповідно передати за актом позивачу квартири № 81, 82, у зазначеному будинку.

За умовами вказаних договорів оплата дольової участі у будівництві мала здійснюватися шляхом надання позивачем будівельних матеріалів, наданням послуг пов’язаних з закінченням будівництва будинку, поставкою та встановленням броньованих дверей, гаражних воріт, поставкою металу на суму вартості дольової участі у будівництві.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається що позивачем на виконання вищевказаних договорів дольової участі у будівництві № 81, 82 здійснено придбання та доставку на будівельний майданчик багатоповерхового будинку за адресою вул. Бєлінського, 6-б м. Одеси, забудовником якого є ТОВ «Будівельних об’єктів» матеріалів, виробів, а також сплачено послуг на загальну суму 87969,58 доларів США, виходячи з перерахунку за офіційним курсом гривні до долару США встановленого НБУ на день їх придбання, а саме:

- поставлено матеріальних цінностей:

- 15.09.1998 року двері броньовані укомплектовані в кількості 54 шт., ціною 757,35 грн., вартістю:

40896,90 грн., курс НБУ гривні до долару США - 2,67, вартість в дол. США - 15317,19 дол.; 23.09.1998 року двері броньовані укомплектовані спецзамовлення в кількості 23 шт., ціною 1018,00 грн., вартістю 23414,00 грн., курс НБУ гривні до долару США - 3,18, вартість в дол. США - 7362,89 дол.; 28.09.1998р. двері броньовані загального входу в кількості 6 шт., вартістю 15566 грн., курс НБУ гривні до долару США - 3,37, вартість в дол. США - 4618,99 дол.; 04.10.1998р. двері броньовані укомплектовані стандарт в кількості 37 шт., ціною 680,85 грн., вартістю 25191,45 грн., курс НБУ гривні до долару США - 3,41, вартість в дол. США - 7387,52 дол.; 11.11.1998р. двері броньовані укомплектовані стандарт в кількості 47 шт., ціною 680,85 грн., вартістю 31999,95 грн., курс НБУ гривні до долару США - 3,4270, вартість в дол. США - 9337,60 дол.; 18.10.2000р. метал за накладною № 6, вартістю 5567,00 грн., курс НБУ - 5,4386, варт. в дол. США- 1023,61 дол.; 02.11.2000р. метал за накладною № 46 вартістю 19160,00 грн., курс НБУ - 5,4369, варт. в дол. США- 3524,07 дол.; 12.11.2000р. метал за накладною № 37, вартістю 9960,00 грн., курс НБУ - 5,4372, варт. в дол. США- 1831,83 дол.; 13.11.2000р. метал за накладною № 85, вартістю 1616,00 грн., курс НБУ - 5,4372, варт. в дол. США- 297,21 дол.; 13.11.2000р. метал за накладною № 74, вартістю 4056,00 грн., курс НБУ - 5,4372, варт. в дол. США- 745,97 дол.; 11.02.2001р. метал за накладною № 18, вартістю 8591,00 грн., курс НБУ - 5,4296, варт. в дол. США- 1582,25 дол.; 12.02.2001р. метал за накладною № 14, вартістю 2780,00 грн., курс НБУ - 5,4296, варт. в дол. США- 512,01 дол.; 14.02.2001р. метал за накладною № 78, вартістю 9150,00 грн., курс НБУ - 5,4294, варт. в дол. США- 1685,27 дол.; 17.02.2001р. Ворота металеві за накладною № 32 в кількості 14 шт. ціною 2707,57 грн., вартістю 37906,00грн., курс НБУ - 5,4300, варт. в дол. США- 6980,85 дол.; 30.04.2001р. метал за накладною № 62, вартістю 20823,00 грн., курс НБУ - 5,4158, варт. в дол. США- 3844,86 дол.; 30.04.2001р. метал за накладною № 12, вартістю 11783,00грн., курс НБУ - 5,4158, варт. в дол. США- 2175,67 дол.; 10.11.2002р. метал за накладною №134 вартістю 8820,00 грн., курс НБУ - 5,3304, варт. в дол. США- 1654,66 дол.; 10.11.2002р. метал за накладною №132 вартістю 9849,00 грн., курс НБУ - 5,3304, варт. в дол. США- 1847,70 дол.; 10.11.2002р. метал за накладною № 9, вартістю 9849,00 грн., курс НБУ - 5,3304, варт. в дол. США- 1847,70 дол.; 10.11.2002р. метал за накладною № 7, вартістю 18669,00 грн., курс НБУ - 5,3304, варт. в дол. США- 3502,36 дол.; 10.11.2002р. метал за накладною № 3, вартістю 2154,00 грн., курс НБУ - 5,3304, варт. в дол. США- 404,10 дол.; 10.11.2002р. метал за накладною № 71 вартістю 2154,00 грн., курс НБУ - 5,3304, варт. в дол. США- 404,10 дол. 26.11.2002р. метал за накладною № 77, вартістю 26461,00 грн., курс НБУ - 5,3304, варт. в дол. США- 4964,17 дол.

Загальна вартість вищевказаних поставлених ОСОБА_1 матеріалів та виробів в гривнях складає 346416,30 грн., що за курсом НБУ становить 82852,58 дол. США.

Крім того згідно акту від 24.03.2001 р. приймання дверних ручок та замків ОСОБА_1 додатково поставлено та установлено в будинку 6 -б по вулиці Бєлінського в м. Одесі замків в кількості 186 шт. на загальну суму 2790,00 дол. США, та ручок в комплекті 186 шт. на загальну суму 1674 дол. США.

- сплачено послуг:

згідно акту від 22.08.2002 р. ОСОБА_1 проведено оплату за ремонтні роботи башеного крану та ліфтових шахт в розмірі 1970,00 грн., що за офіційним курсом НБУ - 5,3290, складає 370 дол. США. Крім того згідно акту від 17.09.2002р. ОСОБА_1 проведено оплату за зварювальні роботи, в розмірі 740,00 грн., що за офіційним курсом НБУ гривні до долару США - 5,3290 складає 139 дол. США, Крім того згідно акту від 06.10.2002р. ОСОБА_1 проведено оплату за зварювальні роботи, оплату за які проведено в розмір і 740,00 грн., що за офіційним курсом НБУ гривні до долару США - 5,3298 складає 139 дол. США.

Кількість та вартість вищевказаних матеріальних цінностей та сплачених послуг підтверджується наданими до матеріалів справи відповідними накладними, актами приймання передачі, актом приймання встановлених дверей від 14.04.2002 р., актами звірки розрахунків, атом приймання встановлених дверних замків та ручок в кількості 186 комплектів від 24.03.2001 р., з доданими до нього актами приймання установлених дверних замків на кожному поверсі та підписаних начальником ОКС ТОВ «Будівельних об’єктів» ОСОБА_11 та заступником директора ТОВ «Будівельних об’єктів» ОСОБА_12 після перевірки стану та комплектності дверних ручок та замків.

Крім того до матеріалів справи надано фото-таблицю, з якої вбачається що на даний час в наявності є двері встановлені ОСОБА_1 у багатоповерховому будинку 6-Б по вулиці Бєлінського в м. Одесі, крім тих, що були замінені власниками квартир за їх бажанням після їх вселення протягом 8 років.

Свідкок ОСОБА_13, який під час будівництва будинку займав посаду заступника директора ТОВ «Будівельних об’єктів» в судовому засіданні підтвердив факт поставки ОСОБА_1 в рахунок виконання зобов’язань за договорами № 81, 82 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку укладеного з ТОВ «Будівельних об’єктів», вказаних матеріальних цінностей та оплату вартості послуг, вказавши що зазначені матеріальні цінності та сплачені послуги використані на об’єкті будівництва багатоповерхового будинку 6-Б по вул. Бєлінського в м. Одесі.

Свідки ОСОБА_14, та ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_16 в рахунок виконання зобов’язань за договорами № 81, 82 дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку укладеного з ТОВ «Будівельних об’єктів» дійсно здійснив поставку та встановлення броньованих дверей, металевих воріт на весь багатоповерховий будинок, а також в повному обсязі металу для облаштування ліфтових шахт в будинку 6-Б по вул. Бєлінського в м. Одесі.

Перевіркою правильності документального оформлення операцій прийому, збереження, реалізації товарно-матеріальних цінностей та руху грошових коштів згідно ОСОБА_17 - ревізійного управління в Одеській області від 08.11.2004 року № 02-23-005/356 перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будівельних об’єктів» за період 2001-2003 роки, встановлено, що бухгалтерський облік матеріалів в ТОВ «Будівельних об’єктів» ведеться на балансовому рахунку «Незавершене виробництво». Придбані матеріали, та матеріали внесені дольщиками як дольові внески одразу списуються на незавершене виробництво. Залишки будівельних матеріалів по бухгалтерському обліку не рахуються. Перевірити правильність оприбуткування та списання товарно-матеріавльних ціностей неможливо, так як первинні документи ( накладні на придбання ТМЦ, звіти про списання основних засобів в будівництві типової форми М-29, матеріальні звіти прораба типової форми М-19) та регістри бухгалтерського обліку ( журнали -ордера, головні книги) до перевірки не надані.

З наведеного вбачається що ТОВ «Будівельних об’єктів» належним чином не забезпечило документального оформлення операцій прийому, збереження, реалізації товарно-матеріальних цінностей, внесених дольщиками, та їх бухгалтерського обліку, у зв’язку з чим не підтверджено належними доказами заперечення ТОВ «Будівельних об’єктів» щодо факту отримання від ОСОБА_1 вищенаведених товарно-матеріальних цінностей та оплати ним послуг в рахунок виконання зобов’язань за договорами № 81, 82 дольової участі у будівництві житла.

Під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо факту внесення виправлень до окремих частин договору № 81, викладених у примірнику цього договору, наданого суду ТОВ «Будівельних об’єктів», зроблених директором ТОВ «Будівельних об’єктів» ОСОБА_5

Так у п.1.2 цього договору виправлено вартість одного кв.м. житла в секції «Б» з 375 дол. США на 536 дол. США, а в пункті 2.1 договору спотворено значення суми повної вартості дольової участі, а саме зазначено 226 168, 00 грн., що складає 41883 дол. США, тобто розраховано за курсом НБУ - 5,40, що не відповідає дійсності, оскільки курс НБУ станом на 12.09.1998 р. складав 2,27. Крім того, в п 1.1. договору внесено не достовірні данні про рішення Одеського міськвиконкому № 978 від 13.08.1998 р., хоча таке рішення прийнято пізніше, а саме 13.11.1998 р., в п. 1.4 договору виправлено строки здачі будинку до експлуатації, а саме зазначено IV квартал 2002 р. - III квартал 2003 року.

З аналізу аналогічних договорів дольової участі у будівництві житла укладених між ТОВ «Будівельних об’єктів» з іншими фізичними особами вбачається що вартість одного кв.м. житла в секції «Б» багатоповерхового будинку 6 по вул. Бєлінського м. Одеси станом на 1998 рік становить еквівалент 375 доларів США, а не 536 дол. США, в пункті 1.1. договорів зазначено, що будівництво відбувається згідно з рішенням Одеського Міськвиконкому № 101 від 30.06.1996 р., а не № 978 від 13.08.1998 р., термін здачі будинку встановлений у IV кварталі 2000 року, а не IV квартал 2002 р. - III квартал 2003 року.

З наведеного вбачається, що вказані виправлення внесені у примірник договору № 81, який належить ТОВ «Будівельних об’єктів» після його укладання тобто після 12.09.1998 року, виходячи з чого, суд під час вирішення справи по суті має керуватися дійсною ціною одного кв.м. житла станом на день укладання цього договору, а саме еквівалент 375 дол. США за 1 кв.м. житла.

Згідно технічного паспорту виготовленого ОМБТІ та РОН на ім’я ОСОБА_1 станом на 27.02.2003 р. загальна площа 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_6 складала 73,0 кв.м.

Виходячи з вартості одного кв.м. житла в секції «Б» багатоповерхового будинку 6 по вул. Бєлінського м. Одеси станом на 1998 рік який становить еквівалент 375 доларів США, що підтверджено аналогічними договорами укладеними між ТОВ «Будівельних об’єктів» з іншими фізичними особами, загальна вартість квартири АДРЕСА_6 складає 375х73= 27375 доларів США.

Вартість квартири АДРЕСА_7 визначено безпосередньо в договорі дольової участі у будівництві житла № 82 від 10.10.1998 року укладеного між ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_1 в сумі повної дольової участі у будівництві, яка складає 66937 грн., що за курсом НБУ складає 19687 доларів США.

Таким чином загальна вартість квартир № 81 та 82 будинку 6 по вул. Бєлінського м. Одеси визначена умовами вищенаведених договорів № 81, 82 складає еквівалент 47062 доларів США.

Згідно надпису в нижньому лівому кутку договору дольової участі у будівництві житла № 82 від 10.10.1998 року укладеного між ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_1 підтвердженого підписом директора ТОВ «Будівельних об’єктів» ОСОБА_5, станом на 10.12.2002 року оплату проведено повністю 100%, крім того зазначено, що проведено поставку матеріалів та послуг на суму 55285 доларів США 397899, та визначено що після закінчення будівництва буде проведено повернення за поставку матеріалів 192229 грн.( по курсу долару США 35598 у.о.)

Отже вказаним ТОВ «Будівельних об’єктів» погодилось з фактом виконання зобов’язань ОСОБА_18 щодо договору дольової участі у будівництві житла № 82 в розмірі 100% оплати, та визначилося з зобов’язанням щодо повернення надлишкові вартості виконаних зобов’язань позивача в розмірі еквівалентному 35598 доларів США.

Враховуючи, що загальна вартість матеріалів, виробів, та сплачених послуг на виконання позивачем зобов’язань за договорами дольової участі у будівництві житла № 81, 82 склала еквівалент 87969,58 доларів США, ТОВ «Будівельних об’єктів» мало належним чином оформити передачу ОСОБА_1 належних йому квартир № 81 та 82 в будинку 6-б по вул . Бєлінського м. Одеси, а також повернути йому фактичну різницю між загальною вартістю вказаних квартир та вартістю виконаних зобов’язань в сумі еквіваленту 40907,58 доларів США.

Як вбачається з встановлених судом обставин, ТОВ «Будівельних об’єктів» своїх вищевказаних зобов’язань по відношенню до ОСОБА_1 не виконало, при цьому хоча і не оскаржувало прав ОСОБА_1 на квартиру № 81, допустило його вселення, проте належним чином оформити передачу йому вказаної квартири не здійснило, що позбавило ОСОБА_1 можливості здійснити реєстрацію свого права власності в позасудовому порядку.

З пояснень свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 вбачається, що ТОВ «Будівельних об’єктів» надавало дозвіл на вселення всім дольовим учасникам, які сплатили 100% вартість житла, в тому числі погодило вселення ОСОБА_1 до квартири № 82 у 2000 році та не мало до нього будь яких претензій до серпня 2005 року.

З позовної заяви ТОВ «Будівельних об’єктів» поданої в серпні 2005 року до Приморського районного суду м. Одеси про зобов’язання ОСОБА_1 не перешкоджати в користуванні та розпорядженні квартирою № 82 в будинку 6 -б по вул. Бєлінського м. Одеси, та його виселення (справа № 2-9354/05) вбачається що ТОВ «Будівельних об’єктів» одночасно з укладанням договору № 81 погодилося надати ОСОБА_1 також і квартиру № 82 на загальних умовах, в зв’язку з чим, він був внесеним в загальний список дольових учасників в будівництві житла, та лише після 31.01.2005р., коли вказаний будинок був прийнятим до експлуатації, та після перевірки ТОВ «Будівельних об’єктів» повноти оплати дольовими учасниками будівництва житла їх дольової участі виявилося, що ОСОБА_1 сплатив лише вартість квартири № 81, договір по відношенню до квартири 82 в належній письмовій формі не заключив, оплату не здійснив, але вселився в кв. № 82.

З наведеного вище вбачається що ТОВ «Будівельних об’єктів» починаючи з 2000 року знало про вселення ОСОБА_1 до квартири № 82 і не вимагало від нього виселення до серпня 2005 року, тобто було згодне з тим що саме ОСОБА_1 є дольовим учасником у будівництві житла предметом якого є квартира № 82 в будинку 6 -б по вул. Бєлінського м. Одеси.

Вищевказаний спір остаточно вирішений Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2009 р., ( справа № 22ц-1590/09), яким задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, від 25.12.2005р., по справі № 2-9354/05, винесено нове рішення, яким у позові ТОВ «Будівельних об’єктів» до ОСОБА_1 про зобов’язання не чинити перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою № 82 та виселенні відмовлено.

Відмовляючи у позові ТОВ «Будівельних об’єктів» до ОСОБА_1 апеляційний суд виходив з встановленого факту укладання договору про дольову участь у будівництві житла за № 82 від 10 жовтня 1998 р., між ОСОБА_1 і ТОВ «Будівельних об’єктів», яким сторони визначили частку ОСОБА_1 у будівництві житла, яка становила 66937 грн., або 19687 доларів США, та домовились про її оплату шляхом надання ОСОБА_1 будівельних матеріалів та послуг, пов’язаних із закінченням будівництва будинку, а також на те що спір відносно квартири № 82 має вирішуватися судом першої інстанції в іншому провадженні оскільки на момент розгляду справи власником спірної квартири є ОСОБА_2, який придбав її у ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 25.12.2007 року.

Отже ТОВ «Будівельних об’єктів» хоча і допустило ОСОБА_1 до вселення в квартиру № 82, як дольового учасника у будівництві, отримувало від нього плату за користування комунальними послугами, що підтверджено відповідним договором - відомістю про оплату комунальних послуг за користування квартирами № 81, 82, та не вимагало від нього виселення протягом 5 років, що свідчить про свідоме визнання з боку ТОВ «Будівельних об’єктів» факту правомірного володіння ОСОБА_1 вказаною квартирою, як предметом договору дольової участі у будівництві, проте своїх зобов’язань за договором дольової участі у будівництві № 82 від 10.10.1998 р. належним чином не виконало, не оформило документів про передачу вказаної квартири, в подальшому не визнало факт укладання договору № 82 від 10.10.1998 р., та виконання зобов’язань з боку ОСОБА_1

Виходячи з положень ст.12 Закону України «Про власність», яким регулюються спірні правовідносини, громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про власність», член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Враховуючи належне виконання ОСОБА_1 свого обов’язку дольового учасника у будівництві житла за договорами № 81, 82, в нього виникли правомірні підстави для отримання вищевказаних квартир № 81, 82 у власність. Від так через обставини, які не залежать від позивача, останній не може здійснити реєстрацію свого права власності у позасудовому порядку, без визнання цих прав судом.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки спірні правовідносини виникли до, але продовжують існувати після набуття чинності Цивільним кодексом України 2003р., до вказаних правовідносин застосовуються положення цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його

права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За вказаних підстав позовні вимоги про визнання права власності позивача на квартири № 81, та № 82 в будинку 6-Б по вул. Бєлінського м. Одеси підлягають задоволенню.

З пояснень відповідачки ОСОБА_3 вбачається що вона в квітні 2006 року за пропозицією директора ТОВ «Будівельних об’єктів» ОСОБА_5 погодилася придбати у власність квартиру АДРЕСА_5 шляхом купівлі продажу за 60000 доларів США для чого передала директору ТОВ «Будівельних об’єктів» ОСОБА_5 завдаток в розмірі 10000 доларів США, отримавши від нього відповідну розписку, при цьому попередньо квартиру що була предметом купівлі продажу не оглядала, яких письмових угод з приводу купівлі продажу квартири між нею та ТОВ «Будівельних об’єктів» не укладалося.

ОСОБА_3 зазначає, що протягом місяця після отримання від неї завдатку, ОСОБА_5 запевняв її, що вирішує питання щодо оформлення на неї квартири, але тільки через деякий час вона дізналася що це був обман. Крім того ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3 про те що його не влаштовує більше ціна 60 000 доларів США, визначивши нову ціну за квартиру у 80 000 доларів США, що викликало у ОСОБА_3 бажання розірвати угоду про купівлю квартири та повернути сплачений завдаток, проте ОСОБА_5 ухилився від повернення завдатку, повідомивши їй про те що документи передані до БТІ, а тому на даний час повернути все у попередній стан не можливо, тому вона вимушена була погодитися на суму 80 000 доларів США та чекати оформлення квартири.

Через де кілька місяців ОСОБА_3 не отримавши обіцяного оформлення на неї квартири заявила ОСОБА_5 вимогу про повернення сплаченого завдатку, про те останній знову їй відмовив, заявивши про збільшення ціни за вказану квартиру до 100 000 доларів США, та вказав що в подальшому буде вести перемовини з нею тільки через свого адвоката ОСОБА_19.

В свою чергу ОСОБА_20 повідомив ОСОБА_3 про те що насправді ОСОБА_5 має дійсні наміри закінчити оформлення квартири на неї та довести угоду до кінця, проте з обставин, які не залежать від ОСОБА_5 не може це зробити. З вказаного моменту ОСОБА_3 дізналася про існування спору між ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_1 предметом якого є квартира № 82, який розглядається Приморським судом м. Одеси, та відповідно вирішується питання про виселення ОСОБА_1 за вказаної квартири.

З пояснень ОСОБА_3 випливає що вона дійсно в квітні 2007 року підписала договір дольової участі у будівництві житла № 82, та акт приймання-передачі квартири № 82, проте без проставленої на цих документах дати, а також одночасно з ними підписала замовлення та договір на виконання інвентаризаційних робіт з КП «ОМБТІ та РОН», привезених до неї представником ТОВ «Будівельних об’єктів» не маючі на меті намірів буди реальним учасником дольового будівництва житла, при цьому не була освіченою щодо намірів ОСОБА_5 спотворити дату договору дольової участі у будівництві житла яким проставлено на ньому дату 27.07.2003 року, спрямовувала свої дії направлені виключно на придбання квартири шляхом купівлі продажу, та вважала що договір дольової участі у будівництві житла є саме формою договору купівлі продажу квартири від будівельників.

З наведеного вбачається, що укладаючи в квітні 2007 року договір дольової участі у будівництві житла № 82, одночасно з тим підписуючи акт приймання-передачі квартири № 82 сторони, а саме ОСОБА_3 та ТОВ «Будівельних об’єктів» розуміли що кожен з них не має реальних намірів спрямовувати свої дії на настання правових наслідків обумовлених предметом цього договору, оскільки ТОВ «Будівельних об’єктів» не могло приймати до участі у будівництві будинку будь яких осіб та приймати від них внески після закінчення будівництва, а ОСОБА_3 не збиралася бути реальним дольовим учасником у будівництві, та спрямовувала свої дії виключно на придбання квартири шляхом купівлі продажу.

Таким чином ОСОБА_3 та ТОВ «Будівельних об’єктів» в квітні 2007 року в реальності між собою уклали договір купівлі продажу квартири № 82 в будинку 6-б. в м. Одесі, приховавши цей договір формальним договором дольової участі у будівництві житла № 82 на якому проставлено дату 27.07.2003 року, тобто уклали удаваний правочин. Факт укладання удаваного правочину також визнано в судовому засіданні представником ОСОБА_3

За удаваним правочином (стаття 235 ЦК України ) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи що право продажу майна відповідно до ст. 658 ЦК України належить його власнику, яким ТОВ «Будівельних об’єктів» по відношенню до квартири № 82 в будинку 6-б. в м. Одесі не було, продаж цієї квартири до ОСОБА_3 суперечить вимогам ч.1,2 ст. 203 ЦК України.

Крім того продажем вказаної квартири № 82 порушені майнові права ОСОБА_1 на вказану квартиру, які виникли на підставі договору дольової участі у будівництві житла № 82 від 10.10.1998 р., які відповідно до ст. 177 ЦК України є об’єктом цивільних прав, тобто можуть бути відчуженими лише за згодою їх власника, та до яких застосовуються положення ст.321 ЦК України, яким передбачено що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, чи обмежений у його здійсненні, що також суперечить вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України.

За вказаних обставин договір № 82, від 27.07.2003 р. дольової участі у будівництві житла, фактично укладений в квітні 2007 року між ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_3, предметом якого є квартира АДРЕСА_8, як удаваний правочин, яким сторони приховали договір купівлі-продажу вказаної квартири, який в свою чергу є таким що суперечить закону слід визнати недійсним.

Враховуючи недійсність угоди, як такої що не створює юридичних наслідків, але на підставі якої видано право встановлюваний документ, такий документ визнається судом недійсним, отже Свідоцтво про право власності від 04.04.2007 р. на ім’я ОСОБА_8, видане Виконкомом Одеської міської ради на квартиру № 82 в будинку по вулиці Белінського 6- Б м. Одеси, на бланку серії САВ № 301771 слід визнати недійсним.

25 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8, який зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 25.12.2007 р. о 12:06, про що отримано витяг № 5222165 від 25.12.2007 р. при цьому реєстрація арешту вказаного майна у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 27.06.2007 року відбулася 25.12.2007 р. о 15:22 за номером № 6307574, тобто на 3 години 14 хвилин пізніше ніж реєстрація вказаного договору.

З пояснень ОСОБА_3 вбачається, підписуючи вказаний договір купівлі-продажу квартири, вона розуміла правове значення предмету договору та наслідків його укладання, а саме що за цим договором до набувача ОСОБА_2 переходить право власності на вказану квартиру, разом з тим вона також розуміла що здійснює відчуження майна, яке нею набуте без достатніх правових підстав, а саме без проведення з її боку повного розрахунку вартості квартири. Підписуючи вищезазначений договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_3 вважала що виконує волю належного власника квартири, яким вважала ОСОБА_5, в результаті виконання якої розраховувала на повернення сплаченого нею раніше завдатку.

Підписавши 25.12.2007 року договір купівлі-продажу квартири № 82, ОСОБА_3 засвідчила про відсутність обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо вказаної квартири, що до укладання цього договору квартира іншим особам не відчужена, від покупця не приховано обставин, які мають значення для цього договору.

В свою чергу покупець ОСОБА_2 підписуючи вказаний договір підтвердив, що отримав від продавця вищевказані свідчення, квартира ним особисто оглянута, до підписання цього договору, при цьому істотних недоліків, які перешкоджали б її використанню за призначенням на момент огляду квартири ним не виявлено. Сторони засвідчили що продаж зазначеної квартири вичиняється за ціною 20 000 грн., та підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 до укладання вищевказаного договору купівлі продажу квартири, огляд квартири не проводився, оскільки ОСОБА_3 фактично нею ніколи не володіла, жодного разу сама особисто до вказаної квартири не заходила, на момент укладання цього договору в квартирі проживав ОСОБА_1, який також ОСОБА_2 квартиру до огляду не надавав. Більше того ОСОБА_3 стверджує що взагалі ніколи з ОСОБА_2 особисто не спілкувалася, від нього коштів не отримувала, фактична передача квартири від неї до ОСОБА_2 не відбувалася, ключі від квартири нею також не передавалися, оскільки у неї ключів не було.

Судом встановлено що ОСОБА_2 вперше потрапив до квартири АДРЕСА_8 28.08.2008 року, тобто через 8 місяців з моменту укладання договору купівлі продажу, при цьому ним завчасно підготовлено та вчинено дії направлені на виламування вхідних дверей, та проникнення до цієї квартири в момент тимчасової відсутності в квартирі ОСОБА_1, вказане підтверджується поясненням свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, відповіддю Приморського РВ УМВС України від 29.08.2008 р. на звернення ОСОБА_1 до міліції щодо самовільного захоплення квартири № 82, а також поясненнями представника ОСОБА_2 наданими в судовому засіданні.

Поведінка ОСОБА_2 свідчить про те що йому на момент укладання договору було відомо про те, що ОСОБА_3 фактично не володіє цією квартирою, а також про наявність прав третіх осіб щодо квартири, проживання у квартирі ОСОБА_1, саме тому він не вимагав огляду цієї квартири та її фактичного передання.

Визначена у вказаному договорі купівлі-продажу квартири ціна 20 000 грн. є значно меншою від 81000 доларів США, визначених, як ціна квартири у договорі дольової участі у будівництві № 82, підписаного ОСОБА_3, та є в 2,5 рази меншої від суми завдатку ( 10000 дол. США), про які вказує ОСОБА_3, відтак вказане означає, що при вільному волевиявленні, та відповідно можливості отримати від продажу повну його дійсну ринкову вартість, продаж цього майна не міг бути здійсненим за ціною в рази меншою чим його дійсна ціна, що є вкрай невигідними умовами для продавця, отже вказує про відсутність дійсних намірів купівлі-продажу цієї квартири за такою ціною.

В матеріалах справи відсутні письмові докази про проведення між сторонами реальних розрахунків за вказаним договором купівлі-продажу, при цьому ОСОБА_3 стверджує що не отримувала від ОСОБА_2 коштів від продажу квартири, а підпис сторін у договорі щодо факту повного розрахунку за ціною 20 000 грн. з вищенаведених підстав викликає сумнів щодо реальності такої угоди.

Судом встановлено, що обидві сторони вищевказаного договору купівлі-продажу квартири розуміли, що підписанням цього договору проводиться формальне переведення прав від продавця до покупця без здійснення реальних розрахунків та без передання квартири від володіння продавця до володіння покупця, що не могло не викликати сумніву правомірності такої угоди у ОСОБА_2, як добросовісного набувача.

В сукупності викладених обставин, поведінка ОСОБА_2, як покупця та ОСОБА_3, як продавця свідчить про те що ОСОБА_2 усвідомлював той факт, що набуває майно у суб’єкта, який не наділений правом на його відчуження, та водночас усвідомлював факт порушення своїми діями прав іншої особи ОСОБА_1, оскільки за встановленими судом обставинами набуття квартири міг та зобов’язаний був про це знати.

Проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_8 в Єдиному електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно вчинено в порушення вимог закону, оскільки на час проведення вказаної реєстрації 27.12.2007р., витяг № 17235204 було зареєстроване обтяження, а саме арешт вказаного майна у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 27.06.2007 року (реєстрація 25.12.2007р. о 15:22 за номером № 6307574).

Враховуючи недійсність правочину, за яким у ОСОБА_3 виникло право власності на квартиру АДРЕСА_8, та правомірність майнових прав ОСОБА_1 на вказану квартиру, останній має право витребувати вказане майно від будь якої особи, яка навіть є добросовісним набувачем за відплатним договором, незалежно від кількості наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, при цьому визнання таких угод недійсними не вимагається. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснено, що відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В даному випадку під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння майном особою, якщо воно не має правової підстави, або правова підстава, якого недійсна (володіння встановлене в результаті недійсної угоди).

Враховуючи зазначене, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, та припинення права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру.

Відповідно до п.2 ч.1. ст. 399 ЦК України, право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Відповідно до ч. 1. ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи наведене, підлягають задоволенню позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_8 та вселення ОСОБА_1 до цієї квартири.

Позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_8 укладеного 25 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають у зв’язку з невідповідністю способу захисту порушених цивільних прав позивача.

Доводи представника ОСОБА_2 про фальсифікацію договору дольової участі у будівництві житла № 82 від 10.10.1998 р., укладеного між ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_1 судом відхиляються у зв’язку з підтвердженням справжності підпису від імені ОСОБА_5, виконаних на примірнику цього договору, що встановлено висновком повторної судової-почеркознавчої експертизи № 1438 від 20.10.2011 р., проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром.

Згідно висновку повторної судової техніко-криміналістичної експертизи № 885 від 15.06.2011р., проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром відтиски печаток проставлені різними кліше в тому числі на зразках, наданих, як порівняльний матеріал.

Згідно висновку повторної судової техніко-криміналістичної експертизи № 856 від 15.06.2011 р., проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром відтиски печаток проставлені на договорі № 82 від 10.10.1998 р., укладеного між ТОВ «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_1, заявці на поставку металу від 02.11.2000 р., листах звірки, нанесені одним кліше і не тими відтиски, яких надані в якості зразків для порівняння, при цьому відтиски печатки надані в якості зразків для порівняння нанесені двома різними кліше.

З наведеного вбачається, що посадові особи ТОВ «Будівельних об’єктів» під час укладання і підпису документів протягом тривалого часу користувалися трьома різними кліше печатки ТОВ «Будівельних об’єктів».

Доводи представника ОСОБА_2 щодо фальсифікування ОСОБА_1 доказів придбання товарно-матеріальних цінностей належними доказами не підтверджено у зв’язку з чим судом відхиляються.

Доводи представників ОСОБА_2 та ТОВ «Будівельних об’єктів» щодо неможливості задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв’язку з наявністю судових рішень винесених в поряду КАС України, якими визнанно нечинним Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської Ради № 285 від 03.02.2005 р. «Про затвердження акту державної технічної комісії по прийняттю до експлуатації закінченого будівництвом 90 квартирного житлового будинку з підземними і надземними гаражами по вул. Белінського, 6 -Б у м. Одесі в експлуатацію судом відхиляються з наступних підстав.

Обов’язковою ознакою акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов’язків, їх зміни чи припинення.

Враховуючи зміст роз’яснень Вищого адміністративного суду України, наведених у Інформаційному листі від 27.07.2010 № 1145/11/13-10, суду та суб’єктам спірних правовідносин слід розмежувати способи захисту порушеного права, так визнання акта суб’єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта, натомість скасування ж акта суб’єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

За змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб’єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність. Суд визначає, що рішення суб’єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб’єктам правовідносин порівняно з відвернутою.

Розглянувши 05.08.2009р. апеляційну скаргу ТОВ «Будівельних об’єктів» на постанову Господарського суду Одеської області від 15.05.2006 р. в порядку КАС України про визнання нечинним Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської Ради № 285 від 03.02.2005 р. «Про затвердження акту державної технічної комісії по прийняттю до експлуатації закінченого будівництвом 90 квартирного житлового будинку з підземними і надземними гаражами по вул. Белінського, 6 -Б у м. Одесі, Одеській апеляційний адміністративний суд погодився з вибраною формою захисту прав позивача, а саме визнання акта суб’єкта владних повноважень нечинним.

Таким чином за змістом вищевказаних судових рішень, Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської Ради № 285 від 03.02.2005 р. «Про затвердження акту державної технічної комісії по прийняттю до експлуатації закінченого будівництвом 90 квартирного житлового будинку з підземними і надземними гаражами по вул.. Белінського, 6 -Б у м. Одесі втратило чинність саме з 05.08.2009 р., тобто лише на майбутнє, з правовим наслідком визнання нечинним Свідоцтва про право власності від 16.02.2005 р. на вказаний будинок видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельних об’єктів».

Разом з тим правові наслідки, які виникли з моменту прийняття оскаржуваного Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської Ради № 285 від 03.02.2005р. до моменту визнання його не чинним 05.08.2009 р., а саме початок експлуатації будинку, підключення до мереж і комунікацій, укладання та виконання договорів з постачальниками комунальних послуг, вселення в квартири будинку їх власників, та осіб які мають право на проживання, інвентаризація та реєстрація в передбаченому порядку прав власності судовими рішеннями збережені.

Питання про скасування ОСОБА_17 державної технічної комісії по прийняттю до експлуатації закінченого будівництвом 90 квартирного житлового будинку з підземними і надземними гаражами по вул. Белінського, 6 -Б у м. Одесі, складеного та підписаного 31.01.2005 р., тобто колегіального акту компетентних органів визначених державою, вищевказаними судовими рішеннями не вирішувалося.

Законодавством України не встановлено правового механізму повороту у стан, який існував до прийняття багатоквартирного будинку до експлуатації у разі втрати чинності рішення про затвердження акту по прийняттю будинку до експлуатації, враховуючи вселення в нього мешканців, підключення до мереж і комунікацій, багаторічну експлуатацію, виникнення та реєстрацію прав власності на квартири і приміщення у вказаному будинку, та відсутності стану аварійності такого будинку, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб’єктам правовідносин порівняно з відвернутою.

Станом на день розгляду справи багатоквартирний будинок 6-Б по вулиці Бєлінського в м. Одесі будівництвом закінчений, підключений до мереж водопостачання та каналізації, опалення, електропостачання, тобто фактично експлуатується, повністю заселений особами, які мають право власності та право проживання в квартирах розташованих в даному будинку.

Квартири що знаходяться у вищевказаному будинку інвентаризовані, мають статус окремо визначеного нерухомого майна, яке відповідним чином зареєстровано в державному реєстрі прав власності, та відповідно є об’єктами права, що мають вільну оборотоздатність, вказане не заперечується сторонами по справі, та підтверджується належними доказами про реєстрацію окремих квартир цього будинку.

Слід звернути увагу на те що з моменту визнання Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської Ради № 285 від 03.02.2005 р. не чинним, а саме з 05.08.2009 р., жодним компетентним органом, визначеним державою України, не вчинено дій направлених на припинення експлуатації вказаного будинку, виселення з нього мешканців та скасування реєстрації їх прав на нерухоме майно, переводу об’єкту у стан будівельного майданчика.

З наведеного вбачається, що компетентними органами, визначеними державою Україна, визнано факт правомірної експлуатації багатоквартирного будинку, виникнення та реалізацію у його мешканців прав власності та інших речових прав на квартири розташовані у вказаному будинку.

Відповідно до ч. 2. ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ч. 3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Виходячи з наведеного, законодавцем чітко визначено різницю між такими об’єктами нерухомого майна, як будинок (багатоквартирний будинок), які підлягають прийняттю в експлуатацію, та квартирою, як окремим індивідуально визначеним нерухомим майном, яке може бути зареєстроване незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Враховуючи, що згідно з частиною ч. 2. ст. 331 ЦК України, у разі, якщо нерухоме майно відповідно до закону не підлягає прийняттю до експлуатації, проте є закінченим будівництвом, тобто фізично створеним, вказане майно набуває статусу об’єкту цивільних прав, на яке відповідно може поширюватися вимоги про визнання права власності, та інші речові права.

Об’єктами спору в даному випадку є квартири у багатоповерховому будинку, тобто індивідуально визначене, нерухоме майно, яке окремо не підлягає прийняттю до експлуатації, є фізично створеним, зареєстрованим у державному реєстрі прав власності, та щодо якого відповідно вичинялися правочини.

ОСОБА_21 спеціалізовано суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.09.2012 р. № 10-1387/0/4-12 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування» роз’ясненно, що згідно з ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення (постанова від 13 червня 2012 р. № 6-54цс12).

Аналогічна позиція наведена в пункті 4 розділу Спори про право власності та інші речові права» висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2012 р., згідно з якими Право власності на збудований до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" об’єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" набрав чинності 27.01.2005 року, а будівництво будинку 6-б по вулиці Бєлінського у м. Одесі, відбувалося у період з 1997 р. по 2003 рік, при цьому Розпорядженням Приморської РДА ОМР № 144 від 20.05.2004 р. призначено державну технічну комісію про прийняття закінченого будівництвом будинку до експлуатації.

Отже з наведеного вбачається, що фактичні будівельні роботи закінчені до 20.05.2004р., тобто до набрання чинності Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", таким чином вирішуючи питання про момент виникнення права на об’єкт будівництва, слід керуватися нормами права, які діяли саме на час його будівництва.

На час будівництва вказаного будинку діяли норми ЦК УРСР 1963р., та Закону України «Про власність».

Згідно з ст. 128 ЦК УРСР 1963 р., право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтями 12, 15 Закону України «Про власність», який діяв на час будівництва визначено підстави та момент набуття права на нерухоме майно, відповідно до яких громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, вкладення коштів, а також на майно, одержане внаслідок укладення інших угод, не заборонених законом, та відповідно, якщо він повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування.

З наведеного вбачається, що в даному випадку моментом з якого об’єкт спору у вигляді новоствореного нерухомого майна набуває статусу щодо якого виникають цивільні права та обов’язки, тобто щодо якого може бути заявлено вимоги про визнання права, витребування, тощо, не пов’язано з моментом прийняття його до експлуатації (ст. 331 ЦК України), оскільки закон зворотної сили в даному випадку не має.

Крім того частиною 4 ст. 331 ЦК України передбачалось, що за заявою заінтересованої особи суд міг визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.

Вказана норма виключена з ст. 331 ЦК України 14.01.2006 р., тобто вже після прийняття будинку до експлуатації, отже норма матеріального права, яка була чинною на час вводу будинку до експлуатації надавала право особі вирішення питання про право власності у судовому порядку.

Крім того Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 травня 2009 р., яким задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси, від 25.12.2005 р., фактично визнано що квартира, яка є предметом спору по цій справі, є об’єктом цивільних прав, вказані висновки є обов’язковими для суду при вирішенні цієї справи.

Статтями 13, 41, 141 ОСОБА_22 України, ст. 321 Цивільного кодексу України гарантовано рівність прав усіх суб'єктів права власності, так само гарантовано право власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що йому належить.

Згідно ст.2 та ст.8 ЦПК України цивільне судочинство та вирішення справ здійснюється судом в першу чергу відповідно до ОСОБА_22 України. Згідно ст. 129 ОСОБА_22 України, статті 213 ЦПК України однією з основних засад судочинства є законність, а відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України однією з засад цивільного законодавства є справедливість. Згідно ч.1 ст.8 ОСОБА_22 України, п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 «Про судове рішення» в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_22 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі найвищу ОСОБА_22 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_22 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_22 України гарантується.

Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. по справі №1-33/2004, яке є обов'язковим до виконання на території України, визначено, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в ОСОБА_22 України. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин. Отже відносини у суспільстві мають регулюватись та вирішуватись з неухильним дотриманням принципу справедливості, якому має відповідати й рішення суду. Згідно принципу верховенства права людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з вимогами ст. 55 ОСОБА_22 та статей 15, 16 ЦК кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов’язків.

Статтею 1 першого протоколу Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

В даному випадку не вирішення питання судом про визнання прав власності на спірні квартири за особою, яка має безумовні майнові права на зазначені квартири буде суперечити вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки залишатиме правову невизначеність спірного об’єкту, який знаходиться у володінні не належної особи, при цьому термін такої невизначеності не залежить від волі позивача, при тому що реалізація законних прав позивача у позасудовому порядку неможлива.

Виходячи з наведеного, суд не має права відмовити особі, яка звернулася за захистом своїх прав відносно нерухомого майна у вирішенні його справи належним судом, з підстав того, що вказане майно не набуло статусу об’єкту цивільних прав, через скасування Розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської Ради № 285 від 03.02.2005 р. «Про затвердження акту державної технічної комісії по прийняттю до експлуатації закінченого будівництвом 90 квартирного житлового будинку з підземними і надземними гаражами по вул. Белінського, 6 -Б у м. Одесі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів підлягають задоволенню частково.

Керуючись 8, 13, 41, 55, 129, 141 ОСОБА_22 України, ст. 1, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п.6 ч.1 ст.3, ст. 15, 16, 177, ч.1 ст.182, ч.1 ст.190, ч.1,2 ст. 203 ст. 215, 235, ч.1 ст. 317, ст. 321, 331, 387, 391, 392, п.2 ч.1 ст.399, 658, ЦК України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 128 ЦК УРСР 1963р., 12, 15 Закону України «Про власність», ч. 3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2004р. по справі №1-33/2004, п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», висновками Верховного Суду України, викладеними у рішеннях, прийнятими за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2012, роз’ясненнями Вищого адміністративного суду України в Інформаційному листі від 27.07.2010 № 1145/11/13-10, ст. 3, 10, 11, 57, 58, 59 60, 66, 209, 213-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельних об’єктів»; третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Одеської міської ради про визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, позбавлення прав власності, скасування реєстрації прав власності, визнання правочину нікчемним, зобов’язанню не перешкоджати у користуванні житлом, зобов’язанню здійснити реєстрацію прав власності, стягненню коштів - задовольнити частково.

Визнати право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_9.

Визнати право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_10.

Визнати недійсним правочином договір № 82, від 27.07.2003 р. дольової участі у будівництві житла укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельних об’єктів» та ОСОБА_3, предметом якого є квартира АДРЕСА_10.

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності від 04.04.2007 р. на ім’я ОСОБА_8 виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради на квартиру № 82 в будинку по вулиці Белінського 6- б міста Одеси, викладеного на бланку серії САВ № 301771.

Припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_10.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_10.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_10.

Вселити ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_11.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельних об’єктів» (код ЄДРПОУ 30170021, адреса: 65014, м. Одеса, вул. Бєлінського, 6-Б.) на користь ОСОБА_1 вартість безпідставно набутого майна в розмірі 311715,80 (триста одинадцять тисяч сімсот п'ятнадцять грн. 80 коп.) гривень, в якості різниці між сумою фактично виконаних до взятих на себе зобов’язань ОСОБА_1 за договором № 81, 82, про дольову участь у будівництві житлового будинку по вулиці Белінського 6-Б в м. Одесі, укладеними відповідно 12 вересня 1998 року, 10 жовтня 1998 року, між ОСОБА_1 та ТОВ «Будівельних об’єктів».

В задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя