Ухвала

від 11.12.2013 по справі 816/5399/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 р.Справа № 816/5399/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання - Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - Кушнір С.В., Васильченко І.В.

відповідача - Прокопчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. по справі № 816/5399/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Хімагро"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

06.09.2013 року ТОВ "Партнер - Хімагро" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 000001153/38/1608 від 19.04.2013 року.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 07.11.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ПП "ТД"Агрокам".

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували у повному обсязі, вважали постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області у період з 27.03.2013 року по 02.04.2013 року проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ " Партнер - Хімагро" по питанню фінансово-господарських відносин з ПП "ТД"Агрокам" за період квітня 2011 року та ФОП ОСОБА_4 за період вересня 2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 59/15-322/36719265 від 09.04.2013 року , яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 1.2 ст. 215, п.п. 1.5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного (податкового) періоду на суму 1010 грн. за вересень 2011 року та завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму 49108 грн. за квітень 2011 року.

На підставі вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 000001153/38/1608 19.04.2013 року від 19.04.2013 року, яким ТОВ " Партнер - Хімагро" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 49108 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ПП "ТД"Агрокам".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судовим розглядом встановлено, що 05.04.2011 року між позивачем та ПП ТД "Агрокам" укладено договір поставки (купівлі-продажу) селітри аміачної у кількості 83 т., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк покупцю у власність мінеральні добрива, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, а саме 294650 грн., у тому числі ПДВ - 49108,33 грн.

У відповідності до договору товар поставляється на умовах самовивозу зі складу, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Онуфріївський район, смт. Павлиш, пров. Садовий, 28а.

У підтвердження виконання умов зазначеного договору надано податкову накладну № 5 від 08.04.2011 року на загальну суму 294650 грн., у тому числі ПДВ - 49108,33 грн., яка внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року.

Також, матеріали справи містять відповідні видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, картка рахунку 281, оборотно-сальдова відомість по рах. 631, інвентаризаційний опис, рахунок-фактура, які підтверджуються фактичне виконання умов договору.

Оплата придбаного товару здійснена у безготівковій формі та підтверджується платіжним дорученням № 134 від 15.04.2011 року.

Крім того, матеріали справи містять копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей, банківських виписок , які підтверджують подальше використання придбаного товару позивачем у власній господарській діяльності, а саме реалізацію останнього контрагентам - СВК "Андріївський" та СТОВ "Прогрес".

В подальшому сума податку на додану вартість, сплачена згідно з даною податковою накладною, включена ТОВ "Партнер - Хімагро" до складу податкового кредиту за квітень 2011 року у розмірі 49108,33 грн.

Слід вказати, що висновки податкового органу про нікчемність договору, укладеного позивачем з ПП "ТД "Агрокам", ґрунтуються на відсутності первинної документації на підтвердження факту транспортування придбаного товару; віднесенням ПП "ТД "Агрокам" до платників високого ризику згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України; анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП "ТД "Агрокам" № 100245117 на дату укладення договору.

З такими твердженнями колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Станом момент виписки податкової накладної та здійснення господарської операції з позивачем ПП ТД "Агрокам" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП ТД "Агрокам" № 100245117 анульоване лише 11.04.2011 року.

Недолік зазначеної вище податкової накладної, а саме в частині невірного зазначення дати цивільно-правового договору, який є механічною помилкою, не тягне за собою втрату статусу належного податкового документа, яким податкова накладна є в силу п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки вона дає змогу ідентифікувати контрагента позивача, містить достатні дані про зміст господарської операції та підтверджує фактичність її здійснення.

Також, необхідно зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за їх наслідком, в даному випадку, не вбачається.

Таким чином, позивач на законних підставах та у відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, сформував податковий кредит з ПДВ, який визначив виходячи з вартості товару, придбаного з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської своєї діяльності, що підтвердив належним чином складеними первинними документами.

Крім того, посилання податкового органу на вчинення сторонами нікчемного правочину колегією суддів не приймаються, оскільки підтвердженням такого факту можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

При цьому, Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, податковим органом не доведено, що договір, укладений позивачем з ПП ТД "Агрокам", був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податку на додану вартість від провадження господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 000001153/38/1608 від 19.04.2013 року таким, що прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. по справі № 816/5399/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 16.12.2013 р.