Ухвала

від 27.11.2013 по справі 2а-1670/7579/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/25436/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2012

у справі № 2а-1670/7579/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Прогрес, ЛТД»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та скасування рішення про опис майна у податкову заставу,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Прогрес, ЛТД» (надалі - позивач, ТОВ «Фірма «Прогрес, ЛТД») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ в Полтавській області), у якому просило суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.04.2011 № 0001941502/1227 та скасувати його рішення про арешт майна.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2012, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 07.04.2011 № 0001941502/1227; визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 28.07.2011 № 28346/10/24.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено камеральну перевірку податкової декларації ТОВ «Фірма Прогрес, ЛТД» з податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої 15.03.2011 складено акт № 1263/15-322/13943298 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно заниження суми податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 9 633,02 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 № 0001941502/1227, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 12 041,28 грн., у тому числі: за основним платежем - 9 633,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 408,26 грн.

28.07.2011, на підставі ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, заступником начальника Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області Донченком Є.П. винесено рішення № 28346/10/24 про опис майна позивача у податкову заставу.

Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.11.2010 між позивачем (Замовник) та ПП «Градко» (Підрядник) укладено договір підряду № 118/10, згідно умов якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує виконання ремонтно-будівельних робіт у 2010 - 2011 роках на умовах підряду, які Замовник зобов'язується прийняти і оплатити. Об'єкти підряду визначаються сторонами в робочому порядку. (п. 1.1, п. 1.2 договору). Об'єм, характер і вартість робіт погоджуються сторонами і відображаються в кошторисній документації окремо по кожному об'єкту. (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що за фактично виконані і прийняті, згідно акта форми КБ-2в, роботи Замовник проводить оплату на розрахунковий рахунок Підрядника належні йому грошові кошти в строк, який не перевищує 10 банківських днів після приймання-передачі робіт. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до закінчення гарантійного строку і повних розрахунків (п. 6.1 договору).

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується податковою накладною від 30.12.2010 № 1073 на загальну суму 57 798,14 грн., у т.ч. податок на додану вартість - 9 633,02 грн., рахунком-фактурою № 1073 від 30.12.2010, актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.12.2010 форми КБ-2в № 1073 та відомістю ресурсів до акта приймання виконаних підрядних робіт від 30.12.21011, платіжним дорученням від 02.03.2011 № 46, яким підтверджено факт здійснення часткової оплати вартості виконаних ПП «Градко» робіт.

Отримана від ПП «Градко» податкова накладна позивачем включена до реєстру отриманих та виписаних податкових накладних за грудень 2010 року.

Результати виконаних ПП «Градко» робіт позивач використав під час виконання умов договору підряду від 09.09.2010 № 116/10, укладеного між ПП «Виробничо-комерційна фірма «Суворов» (Замовник) та позивачем (Підрядник), що підтверджується самим договором підряду від 09.09.2010 № 116/10, актами приймання виконаних будівельних робіт, локальним кошторисом, податковими накладними.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність договору підряду від 16.11.2010 № 118/10, укладеного між позивачем та ПП «Градко», за наслідками виконання якого оформлено відповідні первинні документи, що відповідачем не спростовано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обґрунтованих підстав вважати вищевказані господарські операції такими, що не мають реального характеру, немає, тому віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних послуг, було правомірним.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій законно визнали протиправними та скасували податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 07.04.2011 № 0001941502/1227.

Крім того, відповідно до пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Рішення про опис майна позивача у податкову заставу від 28.07.2011 № 28346/10/24 відповідачем прийнято у зв'язку з виникненням у позивача податкового боргу на підставі податкового повідомлення-рішення від 07.04.2011 № 0001941502/1227, яке визнано протиправним та скасовано.

Тому, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які враховуючи відсутність податкового боргу, визнали протиправним та скасували рішення про опис майна у податкову заставу від 28.07.2011 № 28346/10/24.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2012 у справі № 2а-1670/7579/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна