Рішення

від 20.02.2009 по справі 54/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

54/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/142

20.02.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Енеїда"

до                  Приватного підприємства "Мєліса"

про               розірвання договору та стягнення 456 924,70 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:  

від позивача      Галинкер О.В., за дов. б/н від 23.10.2008 р.

від відповідача  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Енеїда" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Мєліса" про стягнення 453 940,00 грн. основного боргу, 2 984,70 грн. пені та 4 800,00 грн. витрат на правову допомогу внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 28120/6-МЄ від 04.01.2007 року.    

Ухвалою суду від 10.12.2008 р. порушено провадження у справі № 54/142, розгляд справи призначено на 14.01.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 14.01.2000 р. не з'явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 30.01.2009 р.  

У судове засідання 30.01.2009 р. представник відповідача вдруге не з'явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив.

Позивачем подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено на 1 місяць.

У зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 20.02.2009 р.

18.02.2009 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, у якій позивач просить розірвати договір № 28120/6-МЄ, стягнути з відповідача 453 940,00 грн. основного боргу, 2 984,70 грн. пені, 4 800,00 грн. витрат на правову допомогу та покласти на відповідача судові витрати.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.2009 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив та не надав витребуваних судом документів. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адреси відповідача, вказані у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.12.2008 р., була ним завчасно отримана 19.12.2008 р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 06611544 та № 06611595.   

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енеїда" та                  Приватним підприємством "Мєліса" був укладений договір № 28120/6-МЄ відповідно до умов якого відповідач, як постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність позивачу папір крейдований, газетний, офсетний в тон. та листах (далі –товар), а позивач, як покупець, зобов'язався прийняти товар і своєчасно здійснити оплату на умовах і в строки, передбачені договором (п. 1.1. договору).  

Відповідно до п. 5.2. договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахунку коштів у безготівковій формі в національній валюті України на рахунок відповідача на підставі рахунків-фактур, що виставляються відповідачем на кожну відвантажену партію товару.

На виконання зобов'язань, передбачених договором, та відповідно до виставлених відповідачем рахунків № Мєл-000314 від 30.11.2007 р., № Мєл-002/04 від 08.01.2008 р. та    № Мєл-009/05 від 18.01.2008 р. позивач платіжними дорученнями № 839 від 03.12.2007 р.,  № 851 від 10.12.2007 р., № 852 від 10.12.2007 р., № 13 від 18.01.2008 р., № 3 від 08.01.2008 р. перерахував відповідачу 593 940,00 грн. Відповідач платіжними дорученнями № 330 від 20.02.2008 р. та № 331 від 12.03.2008 р. повернув позивачу як помилково перераховані кошти 140 000,00 грн. Таким чином, на виконання умов договору позивачем сплачено 453 940,00 грн. Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позивача з відмітками банку.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.

Судом встановлено, що відповідач не поставив позивачеві оплачений останнім товар та не повернув позивачу перераховані ним кошти.  

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи те, що позивачем не був отриманий товар, передбачений умовами договору, і позивач значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, суд дійшов висновку, що таке порушення зобов'язання є істотним.

За таких обставин, позовні вимоги про розірвання договору № 28120/6-МЄ від 04.01.2007 р. підлягають задоволенню.    

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦКУ особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Як визначено п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦКУ, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.  

Зважаючи на розірвання судом договору № 28120/6-МЄ від 04.01.2007 р., підстава, за якою відповідачем були отримані грошові кошти, відпала, виходячи з чого у відповідача виник обов'язок повернути одержане майно (грошові кошти).  

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення 453 940,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2 984,70 грн. пені за порушення зобов'язання з повернення отриманих коштів.

Зазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ч. 2 ст. 1214 ЦК України як наслідок безпідставного збереження грошей передбачено нарахування процентів за користування ними відповідно до статті 536 ЦК України. Однак, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено розміру процентів, які сплачуються стороною за користування чужими грошовими коштами. Крім того, умовами розділу 7 договору також не передбачено санкції за порушення відповідачем зобов'язань за договором  у вигляді пені.       

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

Вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 4 800,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню відповідно до ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України та п. 7.6. договору.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, оскільки при поданні позовної заяви позивачем не було включено до ціни позову вимоги про стягнення 4 800,00 грн. збитків та не було сплачено державне мито з цих вимог, з нього відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України підлягає стягненню до Державного бюджету України державне мито у розмірі 48,00 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати договір № 28120/6-МЄ від 04.01.2007 р., укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Енеїда" та Приватним підприємством "Мєліса".

3.          Стягнути з Приватного підприємства "Мєліса" (02125, м. Київ, просп. Алішера Навої, 76, код ЄДРПОУ 31864577, п/р 26009301261476 у Подільському відділенні ПІБ, МФО 322197, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енеїда" (04108, м. Київ, просп. Правди, 37, літ. Б, кв. 3, код ЄДРПОУ 21497364, п/р 2600696480125 у філії ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" у м. Києві, МФО 322755) 453 940 (чотириста п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сорок) гривень 00 коп. боргу, 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 коп. збитків, 4 672 (чотири тисячі шістсот сімдесят дві) гривні 40 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) гривень 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енеїда" (04108, м. Київ, просп. Правди, 37, літ. Б, кв. 3, код ЄДРПОУ 21497364, п/р 2600696480125 у філії ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" у м. Києві, МФО 322755, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) у Державний бюджет України (п/р 31110095700011, Банк: ГУДКУ м. Києва, Одержувач: УДКУ у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, код ЄДРПОУ 26077968) 48 (сорок вісім) грн. 00 коп. державного мита.  

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.   

Суддя                                                                                                     Т.С. Демченко