Постанова

від 11.12.2013 по справі 910/13119/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 910/13119/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Ковін С.М., директор Татарчук О.А.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ресурс Енергія»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року

у справі №910/13119/13 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дизель ОК»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ресурс Енергія»

про стягнення 125 217,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року у справі №910/13119/13 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ТОВ «Агро Ресурс Енергія» на користь ТОВ «Дизель ОК» 99 422,50 грн. боргу, 6 233,24 грн. пені, 18 263,01 грн. штрафу та 1 298,42 грн. 3% річних. Припинено провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року у справі №910/13119/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро Ресурс Енергія» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 20.11.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представники позивача у судовому засіданні 11.12.2013 року надали пояснення, якими заперечили проти доводів викладених в скарзі та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2013 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.04.2013 року між ТОВ «Дизель ОК» (далі - постачальник) та ТОВ «Агро Ресурс Енергія» (далі - покупець) було укладено договір про постачання нафтопродуктів №18/04-01 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити нафтопродукти, а саме, дизельне паливо та бензин (далі - товар) відповідно до умов договору (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. договору постачання товару здійснюється окремими партіями. Об'єм, асортимент, терміни постачання і умови транспортування визначаються відповідними додатковими угодами до цього договору, погодженими сторонами і після їх підписання є невід'ємними частинами цього договору. Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається шляхом додавання кількості партій товару, зазначених у видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1.1. договору постачальник зобов'язується на підставі поданої покупцем заявки передати у власність останнього товар, з оформленням актів прийому-передачі товару та інших документів.

22.04.2013 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої встановлено, що постачальник зобов'язується передати покупцю дизельне паливо в кількості 32 650,00 л. за ціною 8,65 грн. за 1 л., загальною вартістю 282 422,50 грн.

Як вбачається із письмових доказів наявних в матеріалах справи, позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо постачання зазначеного вище товару, що підтверджується видатковою накладною №15 від 22.04.2013 року (а.с. 22) та актом приймання-передачі нафтопродуктів від 22.04.2013 року (а.с. 24).

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 до договору покупець здійснює 100% оплату вартості товару, згідно рахунку-фактури, наданого постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника до 29.04.2013 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Агро Ресурс Енергія» не виконувало свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 119 422,50 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків підписаного обома сторонами.

Разом з тим, згідно банківської виписки поданої позивачем (а.с. 33-34), 15.07.2013 року, після порушення провадження у даній справі, відповідачем в рахунок погашення боргу за договором від 18.04.2013 року сплачено 20 000,00 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 20 000,00 грн., оскільки зазначена сума боргу була сплачена після подання позовної заяви.

З огляду на зазначене, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 99 422,50 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачем відповідно до умов договору про постачання нафтопродуктів №18/04-01 від 18.04.2013 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Агро Ресурс Енергія» на користь ТОВ «Дизель ОК» 99 422,50 грн. боргу.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 298,42 грн. 3% річних, 6 233,24 грн. пені та 18 263,01 грн. штрафу з врахуванням зменшення боргу на суму проведених відповідачем оплат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3. договору встановлено, що у разі не оплати вартості отриманих нафтопродуктів, покупець оплачує постачальникові пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу від вартості неоплачених або несвоєчасно сплачених нафтопродуктів.

Згідно з п. 3 додаткової угоди №1 сторонами передбачено, що у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар до 29.04.2013 року, покупець зобов'язується сплатити постачальнику штрафні санкції в розмірі 0,01 грн. за літр відвантаженого, але не оплаченого товару за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1 298,42 грн. 3% річних, 6 233,24 грн. пені та 18 263,01 грн. штрафу. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних, пені та штрафу, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника про неналежне виконання позивачем обов'язків щодо поставки товару у кількості 140 тис. літрів, колегією суддів відхиляються, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар у кількості 32 650,00 літрів. Зокрема, як вже зазначалось, належна та своєчасна поставка даного товару підтверджується видатковою накладною №15 від 22.04.2013 року та актом приймання-передачі нафтопродуктів від 22.04.2013 року, підписаних обома сторонами.

При цьому, посилання скаржника на понесенні збитки через не поставлений товар, є підставою захисту свого порушеного права шляхом подання окремого позову про стягнення збитків.

Інші доводи скаржника про не ознайомлення із заявою про збільшення позовних вимог та існування додаткової угоди №2 зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року у справі №910/13119/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ресурс Енергія» на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року у справі №910/13119/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2013 року у справі №910/13119/13 залишити без змін.

3. Справу №910/13119/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич