Постанова

від 20.12.2013 по справі 905/7034/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.12.2013 р. справа №905/7034/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Попкова Д.О., Татенка В.М. За участю представників: від позивача:Парфіло О.В. за довіреністю №2304/1 від 23.04.2013р.; від відповідача :не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Еверест», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. (повний текст підписано 08.11.2013р.) у справі№905/7034/13 (суддя Малікова Е.І.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта», Сільрада Спартаківська, Ясинуватський район, Донецька область доТовариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Еверест», м. Донецьк простягнення заборгованості у сумі 18868грн., штрафу у сумі 9434грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта», Сільрада Спартаківська, Ясинуватський район, Донецька область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Еверест», м. Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 18868грн., штрафу у сумі 9434грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. (повний текст підписано 08.11.2013р.) у справі №905/7034/13 позовні вимоги задоволені у повному обсязі; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 18868грн., штраф у сумі 9434грн., судовий збір у сумі 1720,50грн.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. (повний текст підписано 08.11.2013р.) у справі №905/7034/13 скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог скаржник посилається

на те, що оскаржуваним рішенням повно і всебічно встановлені обставини договірних правовідносин сторін, проте господарським судом не з'ясовано обставин неявки представника відповідача до суду та ненадання ним відзиву на позов. Зазначене, на думку заявника, призвело до прийняття господарським судом передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №905/7034/13, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 02.12.2013р., 03.12.2013р. та 05.12.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Попков Д.О., Татенко В.М.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2013р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник скаржника у судове засідання 18.12.2013р. не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Приймаючи до уваги роз'яснення надані пленумом Вищого господарського суду України у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, судова колегія врахувала, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Також, відповідач не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника скаржника.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до приписів ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2012р. між ТОВ «Агро-Нафта» (постачальник) та ТОВ «Бізнес - Еверест» (покупець) було укладено договір поставки №1403/1 від 14.03.2012р., за умовами якого постачальник зобов'язався протягом строку дії договору передавати покупцю у власність оптові партії товару, найменування якого зазначено у п.1.2. цього договору (далі - «Товар»), а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його у порядку, визначеному цим договором.

Найменування товару: нафтопродукти, бензини, нафта, конденсат, паливо дизельне, паливо моторне альтернативне б-92 е40 Ехtra и Аб-95 е40Ехtra. Можливі поставки інших нафтопродуктів. Товар за договором постачається партіями, розмір яких визначається у кожному окремому випадку у відповідності з замовленням покупця (п.1.2 договору).

Кількість, асортимент та ціна товару узгоджується додатково на підставі замовлень та рахунків на оплату та остаточно зазначаються у накладних на поставку товару (п.1.3 договору).

Поставка товару проводиться постачальником на підставі заявок на поставку, направлених покупцем на адресу постачальника факсом, телефоном, електронною поштою або через представника постачальника, на розсуд покупця. У заявці сторони погоджують асортимент, кількість і терміни поставки товару. Постачальник не пізніше ніж через 2 робочих дні після отримання заявки повідомляє покупця про прийняття заявки до виконання або про неможливість її виконання (п. 2.1. договору).

Поставка товару проводиться постачальником на протязі двох робочих днів з дня узгодження заявки на поставку (п.2.2. договору).

Зобов'язання постачальника з поставки партії товару вважаються виконаними з моменту передачі товару представнику покупця. Передача товару представнику покупця здійснюється за наявності у представника довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей і з оформленням накладної на поставку товару, один примірник якої, підписаний покупцем та скріплений його печаткою, покупець зобов'язується негайно повернути постачальнику. Підписання накладної свідчить про приймання партії товару в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в ній (п.2.3. договору).

Право власності на партію товару переходить до покупця з моменту поставки товару постачальником у відповідності до п.п.2.2-2.3 договору (п.2.5. договору).

Поставка товару відбувається зі складу постачальника на умовах самовивозу за рахунок покупця (п.2.6 договору).

Розділом 4 договору сторони узгодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку, в національній валюті України, шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Днем виконання будь-якого з грошових зобов`язань, зазначених у даному пункті, є день зарахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Оплата поставленої партії товару покупцем здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару у відповідності з умовами цього договору (п.4.2 договору).

Цей договір набирає чинності з дня підписання обома сторонами, але не раніше передачі покупцем документів, зазначених у п.7.9 договору, і діє до 31.12.2012р., а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору, жодна зі сторін не заявить про його припинення, термін дії договору продовжується на період, поки одна зі сторін не заявить про його припинення (п. 7.5 договору).

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов договору, у період з березня 2012 року по січень 2013 рік, було поставлено відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 2760461,15грн., що підтверджується за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (арк. спр.18-138 том 1).

Відповідачем поставлений позивачем товар був отриманий та сплачений частково у сумі 2741593,15грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи (арк. спр.149-228 том 1).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем відповідачу був поставлений товар зокрема за видатковою накладною №АН-01236 від 23.01.2013р. у сумі 18868грн., яка відповідачем сплачена не була. Факт поставки товару за договором №1403/1 від 14.03.2012р. відповідачем не заперечується.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що якщо прострочення оплати товару, який постачається за договором буде продовжуватися більше ніж п'ять днів, покупець зобов'язується крім пені (п.5.2), сплатити штраф у розмірі 50 % від суми недоперерахованих грошових коштів.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів у сумі 18868грн. за договором поставки №1403/1 від 14.03.2012р. не виконав, позивачем було нараховано штраф у розмірі 9434грн.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до приписів ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно норми ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 230 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, як вірно встановлено місцевим господарським судом, фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, то суд правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбаченого пунктом 5.3 договору штрафу.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, що порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з ТОВ «Бізнес - Еверест» на користь позивача штраф за поставлений товар у розмірі 9434грн.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Зокрема, з приводу доводів скаржника щодо розгляду справи за його відсутності, слід зазначити, що справа розглянута в строк, передбачений ст.69 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про відкладення розгляду справи відповідач не заявляв, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 08.10.2013р. та 21.10.2013р. поштового відправлення з ухвалою суду про порушення провадження у справі №905/7034/13 від 04.10.2013р. та ухвалою про відкладення розгляду справи від 16.10.2013р.

Отже, відповідно до статті 47 ГПК України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст.43 ГПК України рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. (повний текст підписано 08.11.2013р.) у справі №905/7034/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Еверест», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. (повний текст підписано 08.11.2013р.) у справі №905/7034/13 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2013р. (повний текст підписано 08.11.2013р.) у справі №905/7034/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1- позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1- ДАГС, 1 - ГС