Рішення

від 16.12.2013 по справі 913/2839/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 грудня 2013 року Справа № 913/2839/13

Провадження № 14/913/2839/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон транс", місто Луганськ

до Фізичної особи - підприємця Скорохода Олександра Васильовича, місто Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 37 438 грн. 24 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А.

Секретар судового засідання Гаращук В.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - Чудовська К.І., довіреність б/н від 13.12.13; Третяк В.Д., директор;

від відповідача - Скороход О.В., паспорт ЕН 902410 виданий Сєвєродонецьким МВУДМС України в Луганській області17.10.2012.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: Позивачем (ТОВ "Галеон транс") заявлено вимогу про стягнення з Відповідача (ФОП Скороход О.В.) 37438,24 грн. збитків внаслідок втрати вантажу за Договором про надання транспортних послуг у міжнародному сполученні № 08/08-13 від 08.08.2013.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач заперечив проти задоволення позову. Зазначає, що відповідно до умов договору, невід'ємною його частиною є Заявка на здійснення перевезення № 5 від 06.08.2013 року. Згідно вищевказаної заявки перевізник(Відповідач)зобов'язався здійснити перевезення вантажу, а саме: метал, вага-21т, об'єм-86 м3 за маршрутом Російська Федерація, Кіровська обл., м. Кіров - Україна, Броварський район, смт. Калинівка.

Вантажовідправником вантаж опломбований не був, при перетинанні кордону митна пломба також встановлена не була. Під час розвантаження приймання товару вантажоодержувачем була виявлена недостача вантажу, а саме недостача по кількості - 1(одне) вантажне місце: листи ДПРИМ М2 (рафінована мідь), ГОСТ 1173-2006, розмір 2,5x600x1500, партія СТК 1246, кількість - 1 шт., маса нетто - 503 кг, маса брутто - 524 кг, вартість якого відповідно до рахунку-фактури № 9/17241-4К-6К-7К-8К від 09.08.2013 року становить 123 129,37(сто двадцять три тисячі сто двадцять дев'ять тис. рос. руб. 37 копійок ) російських рублів. По факту недостачі вантажу був складений Акт про недостачу продукції № 62-08/01 від 20.08.2013 року та Акт про приймання товару N° 62-08 від 20.08.2013 року. Також відповідні дані були внесені в міжнародну товарно-транспортну накладну(СМК).

Оскільки відповідно до Договору № 06/08-13 від 06.08.2013 року перевезення відбувалося у міжнародному сполученні, то до правовідносин із даного перевезення вантажу застосовуються норми та вимоги Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року(Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»).

Згідно ст.23 зазначеної вище Конвенції якщо перевізник зобов'язаний компенсувати часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Також, відповідно до рахунку-фактури №9/17241-4к-6к-7к-8к від 09.08.2013 року вартість втраченого вантажу становить 123 129, 37 російських рублів.

Відповідно повідомлення Національного Банку України станом на 09.08.2013 року був встановлений такий офіційний курс гривні до іноземної валюти(російського рубля), а саме: 10 - 2,4265 російських рублів.

У зв'язку з чим, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галеон Транс» відповідач визнає частково в сумі 123 129, 37 російських рублів, що в еквіваленті становить 29 873, 34 грн.

Керуючись ст. 601 ЦК України та у відповідності до п. 4.6. договору № 06/08-13 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні в разі виникнення двосторонньої заборгованості між сторонами договору, можливе проведення зарахування однорідних вимог за заявою однієї зі сторін. Аналогічні норми містяться у ст. 203 ГК України.

Отже, як вважає відповідач, зарахуванням однорідних вимог зменшується сума зобов'язання Відповідача перед Позивачем і становить 18873,34 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ «ТД «Український кольоровий прокат» (далі за текстом - вантажоотримувач) та Позивачем 07.08.2013 укладений договір № 0331 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1 якого Позивач взяв на себе обов'язок за дорученням та за рахунок вантажоотримувача здійснювати перевезення вантажу найманим автомобільним транспортом у міжнародному та внутрішньому сполученні до пунктів призначення та передати вантаж вантажоодержувачу.

На виконання зазначеного вище договору 08.08.2013 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 08/08-13 про надання транспортних послуг у міжнародному сполученні, відповідно до п. 1.2 якого Відповідач зобов'язувався доставити ввірений йому вантаж у пункт призначення у встановлений договором та додатками до нього строк та видати уповноваженій на отримання вантажу особі. Відповідач (Перевізник) взяв на себе обов'язок доставити ввірений йому вантаж у пункт призначення у встановлений договором та доповненням до нього строк та видати уповноваженій на отримання вантажу особі.

Цим Договором сторони узгодили відповідальність Перевізника, а саме Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передання вантажу вантажоодержувачу, зазначеному в CMR.

Невід'ємної частиною договору є узгоджена Заявка на здійснення перевезення № 5 від 06.08.2013 (далі за текстом - Заявка), відповідно до якої відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу (метал, вага - 21 т, об'єм 86 м3) по маршруту місто Кіров Кіровської області (Російська Федерація) до селища Калинівка Броварського району Київської області (Україна). За заявкою перевезення повинно здійснюватися тягачем (державний номер ВВ3112ВС) з причепом (державний номер ВВ8438ХХ), водій - Скороход Артем Олександрович.

Згідно з пакувальним листом № 9/17241-4К-6К-7К-8К від 09.08.2013 та Рахунком-фактурою № 9/17241-4К-6К-7К-8К від 09.08.2013 для перевезення вантаж був розподілений по піддонам та зв'язкам у кількості 46 вантажних місць, в тому числі один піддон з листами з рафінованої міді ДПРНМ М2 ГОСТ 1173-2006 2,5x600x1500 мм масою нетто 503 кг, масою брутто 524 кг. Маса брутто всього вантажу складала 21 483 кг.

12.08.2013 на виконання Договору та у відповідності до Заявки вказаний тягач з причепом під керуванням водія Скорохода А.О. прибув для завантаження до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровський завод по обробленню кольорових металів» (Російська Федерація).

Зазначений вище вантаж був в повному об'ємі отриманий відповідачем для перевезення у вантажовідправника. Про це свідчать:

- міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) серія А № 501779, складена у м. Кіров 12.08.2013, в якій вказано маса вантажу брутто 21 483 кг, кількість вантажних місць 46. Накладна містить відбиток штампу перевізника, підпис водія та не містить застережень і зауважень перевізника. Про відповідність інформації в CMR свідчать печатки митних органів Російської Федерації та України.

- товарна накладна № КК10-02995 від 12.08.2013, де зазначено, що вантаж розподілений на 46 вантажних місць, загальна маса брутто вантажу 21483 кг. Вантаж отримано за довіреністю вантажоодержувача № 6 від 07.08.2013 Скороходом О.А., який є водієм машини ВВ3112ВС з причепом ВВ8438ХХ. На накладній міститься підпис водія про прийняття вантажу.

- квитанція про зважування (вивіз) в якій зазначено, що тягач з причепом були зважені при в'їзді на територію вантажовідправника та при виїзді з неї. Відповідно до зважування маса вантажу з упаковкою склала 21 460 кг.

20.08.2013 транспорт відповідача прибув до вантажоодержувача.

Під час приймання товару була виявлена недостача вантажу, а саме недостача по кількості одне вантажне місце: листи ДПРНМ М2 (рафінована мідь), ГОСТ 1173-2006, розмір 2,5*600*1500, партія СТК 1246, кількість - 1 шт., маса нетто - 503 кг, брутто - 524 кг, вартість відповідно рахунку-фактури № 9/17241-4К-6К-7К-8К від 09.08.2013 - 123 129,37 рос. рублів.

Факт недостачі товару був зафіксований Актом про недостачу продукції № 62-08/1 від 20.08.13, складеним у присутності двох представників вантажоодержувача, двох незалежних осіб та представника перевізника (відповідача) Скорохода О.А., та Актом про приймання товару № 62-08 від 20.08.2013 з фотофіксацією, складеним посадовими особами вантажоодержувача та представником перевізника Скороходом О.А.

Таким чином, в порушення Договору № 08/08-13 від 06.06.2012 Перевізник (відповідач) допустив втрату вантажу на загальну вартість 37483,24 грн.

Позивач 10.09.2013 отримав від вантажоодержувача претензію від 09.09.2013 про відшкодування збитків та платіжну вимогу-доручення на загальну суму 37438,24 грн., яка ґрунтується на п. 5.2 договору між Позивачем та вантажоодержувачем, за яким Позивач несе матеріальну відповідальність у випадку часткової втрати вантажу під час транспортування за фактичною ціною товару, вказаною в товаросупровідних документах.

На момент винесення рішення у справі Позивач повністю задовольнив претензію та відшкодував вантажоодержувачу збитки у сумі 37438,24 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

13.09.2013 з метою врегулювання спору у досудовому порядку Позивачем на адресу Відповідача було надіслано претензію № 011/09-13 від 11.09.2013 з додатками з вимогою відшкодувати завдані нестачею вантажу збитки у розмірі 37438,24 грн., з зазначенням підстав для оплати, номера рахунку в банку на який належить перерахувати кошти та визначенням строку для відповіді на претензію до 17.09.2013.

Відправлення претензії по пошті підтверджується описом вкладення до цінного листа з відтиском печатки поштового відділення, квитанцією про сплату поштового відправлення та повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.09.2013. Претензія відповідачем отримана не була, конверт з нею повернувся з відміткою про закінчення терміну зберігання 30.09.2013.

Таким чином, відповідач станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду не розрахувався за завдані втратою вантажу збитки, відповіді на претензію Позивачу не надіслав.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 37 438,24 грн., понесених внаслідок втрати вантажу.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У такому разі експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно ч. 2 ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України договір перевезення укладається в письмовій формі. Укладення договору підтверджується складенням перевізного документу (транспортної накладної, коносаменту тощо).

На підставі п. 6.7 Договору № 08/08-13 від 08.08.2012 перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту отримання його для перевезення до моменту передання вантажу вантажоодержувачу, зазначеному в CMR.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні норми містяться у ст. 314 ГК України.

Оскільки відповідно до Договору № 0331 від 08.08.2013 надання експедиторських послуг з перевезення вантажу здійснювалось автомобільним транспортом за маршрутом: м. Кіров (Російська Фередрація) до м. Київ (Україна), які знаходяться у різних країнах, то до правовідносин із перевезення вантажу застосовуються норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956, Україна приєдналась до конвенції відповідно до Закону від 01.08.2006 № 57-Л/).

Відповідно ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки; перевізник звільняється від відповідальності, як що втрата вантажу, його ушкодження стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Представником відповідача визнано факт недостачі вантажу при здійсненні його перевезення.

У ст. 3 Конвенції передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

У відповідності ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Відповідності ч. 2 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів та як санкція може бути застосовано в усіх випадках порушення цивільно-правових зобов'язань, коли внаслідок порушення потерпіла сторона несе збитки.

Згідно ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Враховуючи ту обставину, що товар прийнятий Вантажоодержувачем із застереженнями зазначеними у CMR, факт нестачі зафіксований належним чином оформленим Актом, то Перевізник зобов'язаний відшкодувати збитки завдані неналежним виконанням Договору № 08/08-13 від 08.08.2013.

Твердження відповідача про залік однорідних вимог жодним чином не підтверджено (не надано доказів виникнення боргу у позивача перед відповідачем, надіслання позивачу повідомлення про залік вимог). Тому суд дійшов висновку, що сума збитків не відшкодована.

За таких підстав, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Для захисту своїх прав та інтересів Позивач звернувся до Адвокатського об'єднання «Чудовський та Партнери», з яким 02.10.2013 укладено Договір №0210-01 про надання правової допомоги.

Згідно п. 1.2 Договору Повірений (Адвокатське об'єднання) взяв на себе обов'язок надати правову допомогу Клієнту (Позивачу) зі стягнення збитків з ФОП Скорохода О.В.

Пунктом 1.3 Договору визначено конкретні послуги, які в рамках Договору Повірений зобов'язався надати Позивачу.

За надання правових послуг за Договором Позивач 11.10.2013 сплатив 4 000 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг адвоката. Тому на відповідача покладаються судові витрати на судовий збір 1720 грн. 50 коп. та на оплату послуг адвоката 4000 грн.

Сума не доплаченого позивачем судового збору - 50 коп. підлягає стягненню з нього на користь держбюджету.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон транс" до Фізичної особи - підприємця Скороход Олександра Васильовича про стягнення 37438 грн. 24 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Скороход Олександра Васильовича, місто Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, б.33, кв.13, ідентифікаційний номер 2472811370 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон транс", місто Луганськ, вул. 395 Шахтарської дивізії, б.24, кв.27, ідентифікаційний код 36128620 збитки 37438 грн. 24 коп., витрати на сплачений судовий збір 1720 грн. 50 коп., витрати на послуги адвоката 4000 грн. Наказ видати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеон транс", місто Луганськ, вул.395 Шахтарської дивізії, б.24, кв.27, ідентифікаційний код 36128620 - на користь Державного бюджету України на рахунок № 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Луганській області, отримувач: УДК СУ у м. Луганську, МФО: 804013, ОКПО: 37991503, по коду класифікації доходів (ККД): 22030001, назва "Судовий збір" Державна судова адміністрація України - 050, символ звітності банку: 206, код суду: 02844564, судовий збір в сумі 50 коп., видати наказ Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м. Луганську.

У судовому засіданні 16 грудня 2013 року було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Дата підписання рішення 23 грудня 2013 року.

Суддя Є.А.Лісовицький