Постанова

від 23.12.2013 по справі 910/13745/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа№ 910/13745/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Граве Україна"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Просто-

Страхування"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Сервіс"

про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 3890,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року по справі №910/13745/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" 2676,21 грн. - страхового відшкодування, 117,99 грн. - 3 % річних та 1243,06 грн. - судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ-Сервіс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Граве Україна" 510,00 грн. - франшизи та 219,36 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 23.12.2013 року.

В судове засідання 23.12.2013 року представники сторін не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Беручи до уваги, що представники сторін повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 142), колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників сторін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

24 грудня 2009 року між позивачем та Севершенним І.Г. укладено договір страхування № 0427.0030-2424.0982 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору позивачем застраховано майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземного транспортного засобу автомобіля "Infinity FX 35", державний реєстраційний номер АА 2159 НВ від страхових ризиків.

Місцевим господарським судом встановлено, що 10.06.2010 року, трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю вищезазначеного автомобіля під керуванням Совершенного І. Г. та автомобіля Мазда, державний реєстраційний номер АА 2333 НН, під керуванням Супротивіної А. С., в результаті якої транспортні засоби одержали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 23.07.2010 року Супротивіну А. С. визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, що спричинило вищезгадану дорожньо-транспортну пригоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, шляхом проведення взаємозаліку, виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 6129,86 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність страхувальника наземного транспортного засобу «Мазда», державний реєстраційний номер АА 2333 НН, застрахований відповідачем 1 за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/2714553. Страхувальником за даним полісом є відповідач 2.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи вищевикладене, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Звіту № 7173 від 25.06.2010 року, розмір матеріальної шкоди становить 7355,83 грн., зазначена сума розрахована з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

02 березня 2012 року позивач звернувся до відповідача 1 з претензією №21216 , в якій вимагав сплатити страхове відшкодування в порядку регресу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2012 року відповідач 1 виплатив позивачу страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 2942,65 грн., на підставі страхового акту від 27.06.2012 року та розрахунку суми страхового відшкодування №4273 від 27.06.2012 року.

Твердження апелянта щодо неналежного доказу розміру матеріального збитку колегією суддів визнано безпідставними з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З роз'яснення Верховного Суду України "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року вбачається, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно зі ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість стягнення місцевим господарським судом з відповідача 1 страхового відшкодування в розмірі 2676,21 грн. (за мінусом франшизи) та з відповідача 2 - суму франшизи в розмірі 510,00грн.

Також, колегія суддів зазначає, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року по справі № 910/13745/13 - без змін.

Матеріали справи №910/13745/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.12.2013 року.