Постанова

від 23.12.2013 по справі 911/1920/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа№ 911/1920/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Ларченко М.О.

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сім Чудес" на рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2013 року (суддя - Лилак Т.Д., судді: Горбасенко П.В., Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Естонське підприємство фірма "Вибір"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Сім Чудес"

про стягнення 94357,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.10.2013 року по справі №911/1920/13 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Сім Чудес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне Українсько-Естонське підприємство фірма "Вибір" 91853,02 грн. - боргу, 2503,99 грн. - пені, 1720,50 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 11680,67 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 09.12.2013 року.

05 грудня 2013 року від представника позивача, через відділ документального забезпечення КАГС, надійшли пояснення щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі.

06 грудня 2013 року від представника відповідача, через відділ документального забезпечення КАГС, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року відкладено розгляд справи до 23.12.2013 року.

В судове засідання 23.12.2013 року з'явився представник позивача.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, з невідомих суду причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, про що свідчить штамп Київського апеляційного господарського суду на звороті ухвали про відкладення розгляду справи від 09.12.2013 року, про надсилання зазначеної ухвали представникам сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2013 року. Проти розгляду справи у відсутність представника відповідача не заперечував.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

12 вересня 2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (дистриб'ютор) укладено дистриб'юторський договір №СФ11 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується передати у власність дистриб'ютору кондитерські вироби (далі - товар) в асортименті згідно з специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. Договору ціна на продукцію визначається згідно з дистриб'юторським прайс-листом Постачальника та встановлюється в товарно-транспортній накладній (далі - ТТН) або/та рахунку фактурі. ТТН (рахунок-фактура) є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється партіями на основі заявок Дистриб'ютора, які є невід'ємною частиною даного договору. Мінімальний об'єм заявленої партії повинен бути не менше 1000 кг. продукції. Якщо заявка Дистриб'ютором відправляється на менший об'єм продукції, то постачальник має право виконати дану заявку не по графіку поставок, а тільки за наявності додаткового попутного вантажу.

Згідно з п. 2.1.1. Договору заявка повинна бути зроблена дистриб'ютором в письмовій формі та передана постачальнику з використанням засобів факсимільного зв'язку або електронної пошти.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 93717,69 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач розрахувався за поставлений товар частково, в результаті чого виникла заборгованість на суму 91853,02 грн.

Твердження апелянта щодо неотримання товару колегією суддів визнано необґрунтованими, оскільки факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень. Крім того в матеріалах справи наявні копії податкових декларацій, в яких відображено факт поставки товарів на спірну суму.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення на користь позивача суми боргу в розмірі 91853,02 грн.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку порушення дистриб'ютором строків оплати товару (п. 3.3.), дистриб'ютор виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,25% від вартості простроченого платежу за кожен день прострочки.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, який складено арифметично правильно, погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2503,99 грн.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сім Чудес" та скасування рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сім Чудес" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 31.10.2013 року по справі №911/1920/13 - без змін.

Матеріали справи №911/1920/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.12.2013 року