cpg1251
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2013 р. Справа№ 911/2907/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Зеленіна В.О.
Мальченко А.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Гордієнко С.В. - дов. б/н від 17.07.2013р.
від відповідача: Усіченко І.Г. - дов. б/н від 23.07.2013р.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013р.(повний текст підписано 20.09.2013р.)
у справі № 911/2907/13 (суддя Ярема В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підряд 9»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс»
про стягнення 392 189, 00 грн.
В судовому засіданні 12.12.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
В липні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Підряд 9» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» про стягнення 392 189, 00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1/11 від 01.11.2012р., а саме щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, а тому просив суд стягнути з відповідача 388 306, 00 грн. заборгованості, 3 883, 10 грн. пені та судові витрати.
Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2013р. у справі № 911/2907/13 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підряд 9» 388 306, 00 грн. заборгованості, 7 766, 12 грн. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» передано на розгляд судді Скрипці І.М.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. для розгляду справи № 911/2907/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Остапенко О.М., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 31.10.2013р.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
30.10.2013р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на необхідність зібрання та надання додаткових доказів, що мають суттєве значення для розгляду справи.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 31.10.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України по справі оголошено перерву до 27.11.2013р.
25.11.2013р. від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо неможливості надання податкових накладних, що підтверджують факт виконання позивачем робіт у травні 2013р.
Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013р., у зв'язку з участю судді Руденко М.А. у розгляді інших справ, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 27.11.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України по справі оголошено перерву до 12.12.2013р.
27.11.2013р. від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги з наданням додаткових документів по справі, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
11.12.2013р. від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі із запереченням щодо прийняття до уваги судом нових доказів.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2013р. підтримав вимоги апеляційної скарги з урахуванням додаткових пояснень, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, просив їх відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підряд 9» (позивач, підрядник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (відповідач, генпідрядник за договором) укладено договір № 1/11, відповідно до п. 2.1. якого генпідрядник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання на власний ризик своїми силами і засобами виконати згідно проектно-кошторисної документації загальнобудівельні роботи по улаштуванню бетонних майданчиків з улаштуванням основи з піску та щебеню під них на об'єкті: «Будівництво бази технічного обслуговування на землях Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області» (далі - об'єкт) відповідно до пропозиції підрядника (додаток № 1).
Згідно п. 3.1. договору ціна будівельних робіт є договірною і складає: вартість робіт - 531 666, 67 грн., податок на додану вартість (ПДВ) у розмірі 20% - 106 333, 33 грн., разом - 638 000, 00 грн. Розрахунок ціни будівельних робіт (вартість робіт) наведений в додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Будівельні роботи за цим договором повинні бути виконані підрядником у повному обсязі згідно затвердженого графіка виконання та фінансування робіт (додаток № 2) (п. 4.1. договору).
Пунктами 5.1., 5.4. договору сторони погодили, що оплата на виконання робіт підряднику здійснюється згідно графіка виконання та фінансування (додаток № 2). Кінцеві розрахунки здійснюються після виконання і приймання робіт протягом 15 днів після підписання акта виконаних робіт, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 8.6. договору здача приймання робіт після їх закінчення на об'єкті здійснюються у відповідності з чинним порядком оформлюється актом приймання виконаних робіт.
Згідно п. п. 8.7., 8.8. договору при виявленні у процесі здавання-приймання недоробок, що не заважають нормальній експлуатації об'єкту, акт приймання виконаних робіт може бути підписаний сторонами, а на недоробки уповноваженими працівниками сторін складеться дефектний акт з визначенням строків їх усунення. Якщо при здаванні-прийманні робіт будуть виявлені суттєві недоробки та/або недоліки, генпідрядник не підписує акт здачі і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням. Недоліки та/або недоробки, виявлені при виконанні робіт, підрядник зобов'язується усунути за свій рахунок у строки, погоджені з генпідрядником. Якщо усунення недоробок та /або недоліків буде неможливим, за рішенням генпідрядника сторони визначають обсяг нанесеної вказаними недоробками шкоди, і на її розмір скорочується кінцеві розрахунки з підрядником.
Пунктом 11.7. договору сторони погодили, що за порушення термінів розрахунків за виконані роботи, відповідно до п. 5.3. цього договору на строк більше чим 15 календарних днів генпідрядник сплачує підряднику пеню у розмірі 0, 1 % від суми несплачених платежів за кожен день затримки.
Місцевим господарським судом встановлено, що у відповідності до графіка виробництва робіт та фінансування обладнання основ та бетонних майданчиків (додаток № 2 до договору (а. с. 20, т. 1), протягом, зокрема, квітня-червня 2013р. позивачем мали бути виконані роботи по облаштуванню основ із піску, щебеневих основ та бетонних майданчиків. Вказаний графік підписаний та скріплений відбитком печатки позивача, а також, згідно наданих суду пояснень відповідача, погоджений відповідачем.
На виконання умов договору № 1/11 від 01.11.2012р. позивачем, зокрема, у квітні 2013р. були виконані підрядні роботи на суму 264 420,70 грн., що підтверджується підписами уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актом приймання виконаних підрядних робіт за квітень (форми КБ-2в) 2013р. на суму 264 420, 70 грн. (а. с. 22, т. 1) та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за квітень 2013р. на суму 264 420, 70 грн. (а. с. 21, т. 1).
Вказані роботи відповідачем були оплачені у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з поточного рахунку позивача.
Крім того, як зазначає позивач, на виконання умов договору у травні 2013р. ним були виконані підрядні роботи загальною вартістю 388 306, 00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) № 1 за травень 2013р. на суму 384 490, 00 грн., № 2 за травень 2013р. на суму 3 816, 00 грн. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за травень 2013р. на суму 388 306, 00 грн.
На підтвердження факту виконання позивачем у травні 2013р. підрядних робіт позивачем також були надані пояснення відповідальних працівників позивача, копії наказів про їх призначення, табелі використання робочого часу, робочий план майданчика виконання позивачем робіт за договором, виконавчі схеми по улаштуванню бетонних майданчиків з улаштування основи з піску та щебеню під них на об'єкті за договором, товарно-транспортні накладні на отримання позивачем бетону, витяг з журналу бетонних робіт, фотознімки будівельних робіт на об'єкті за договором, договори про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів № 25-13ТР від 01.02.2013р., № 32/13 від 01.05.2013р., акти приймання виконаних робіт за вказаними договорами, а також акт звірки бетону (належним чином завірені копії даних документів наявні в матеріалах справи).
17.06.2013р. разом з листом № 16 позивачем повторно було надіслано відповідачу для підписання акти приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за травень 2013р. №1 на суму 384 490, 00 грн., № 2 на суму 3 816, 00 грн. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3) за травень 2013р. на суму 388 306, 00 грн.
Посилаючись на те, що відповідач акти приймання виконаних підрядних робіт за травень 2013р. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2013р. не підписав, вмотивованої відмови від їх підписання не надіслав, вартість виконаних за договором підрядних робіт за вказаний період не оплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 388 306, 00 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаних підрядних робіт за травень 2013р. згідно договору.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що передбачені договором роботи позивачем не виконувались, а проведені власними силами працівників відповідача, відтак, у позивача відсутні підстави для отримання заявлених до стягнення грошових коштів.
Відповідно до ст. ст. 175, 173, 317 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 837, 838, 853, 882 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
З системного аналізу вказаних норм слідує, що підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом вмотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
З огляду на викладене, відсутність вмотивованої відмови відповідача від підписання спірних актів та довідки про вартість виконаних робіт, відсутність заяв останнього щодо недоліків у виконаній позивачем роботі, як і ненадання суду доказів визнання спірних актів недійсними в порядку ст. 882 Цивільного кодексу України, не звільняє відповідача від обов'язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором підряду (п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України»).
Посилання апелянта на порушення позивачем умов договору щодо якості робіт, внаслідок чого було складено дефектний акт, який став підставою для відсторонення позивача від виконання робіт за спірним договором, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Покладений в основу заперечення проти позову дефектний акт про виявлення значних дефектів бетонного покриття внаслідок недотримання підрядником (позивачем) технологій улаштування бетонного покриття стоянок та майданчиків державних будівельних норм та недостатньої кваліфікації виконавців датований 22.04.2013р., у той час як предметом даного спору є стягнення вартості підрядних робіт, виконаних у травні 2013р.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин.
В суді апеляційної інстанції представником відповідача подано через відділ документального забезпечення додаткові докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, такі як: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 5, а. с. 5-175), акти надання послуг за травень 2013р. (т. 5, а. с. 176-186), податкові накладні (т. 5, а. с. 9-71, 188-207), оформлені по різним договорам підряду, але не по спірному № 1/11 від 01.11.2012р., та дефектний акт від 23.04.2013р. та супровідний лист вих. № 23/04 від 23.04.2013р. з вимогою про припинення виконання позивачем робіт та розірвання спірного договору.
Колегія суддів зазначає, що подаючи вказані додаткові докази, відповідачем не було обґрунтовано неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, лише щодо дефектного акту від 23.04.2013р. було зазначено про те, що представнику відповідача під час судового розгляду в суді першої інстанції не було відомо про його існування.
Враховуючи те, що розгляд справи в суді першої інстанції неодноразово відкладався, в тому числі і за клопотанням відповідача, подане суду апеляційної інстанції клопотання відповідача від 30.10.2013р. про відкладення розгляду справи свідчить про збирання та надання додаткових доказів, відповідачем не обґрунтовано неможливість надання суду першої інстанції вказаних доказів, колегія суддів дійшла висновку про те, що надані додаткові документи не можуть бути прийнятими апеляційним судом у відповідності до ст. 101 ГПК України.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наявні у справі податкові та товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні на поставку бетону та оренду спецтехніки не є доказом виконання робіт відповідачем самостійно, оскільки відповідно до п. 7.1 договору № 1/11 від 01.11.2012р. замовлення, постачання, приймання, розвантаження, складування та подача на об'єкт матеріалів, конструкцій, виробів здійснюється силами генпідрядника (відповідача).
Наявність у відповідача вказаних накладних лише підтверджує отримання ним бетону у постачальника, а не виконання спірних робіт своїми силами.
Щодо наданого суду апеляційної інстанції дефектного акту від 23.04.2013р. (а. с. 209, т. 5), що скасовує акт від 22.04.2013р., та листа вих. № 23/04 від 23.04.2013р., колегія суддів зазначає наступне.
Долучена до додатково поданих документів квитанція про відправлення листа про припинення дії договору датована 23.04.2013р., однак з інформації, що міститься на офіційному сайті УДППЗ «Укрпошта», вбачається, що станом на 10.12.2013р. «дані про поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0103240727326 відсутні, тому що не зареєстровані в системі».
З поданої квитанції не видно відправника, а враховуючи, що копії конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не були долучені відповідачем до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність доказів надсилання (вручення) позивачеві дефектного акту від 23.04.2013р. та листа вих. № 23/04 від 23.04.2013р. з вимогою про припинення виконання робіт та розірвання договору.
Щодо оспорювання відповідачем інформації, що міститься в нотаріально засвідченій заяві Савченка Ю.М. та факту його керівництва спірним об'єктом в період травня 2013р., колегія суддів зазначає, що матеріалами справи, наявними в суді першої інстанції на момент прийняття рішення, спростовуються посилання відповідача на керівництво дільницею Храмцовим В.А.
Крім того, посилання відповідача на грубе порушення позивачем його прав та інтересів, та завдання відповідачеві значної матеріальної шкоди та інших ресурсних витрат не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості виконаних підрядних робіт за відсутності належних та допустимих доказів подання заяв про недоліки у роботі, вмотивованої відмови від підписання актів форми КБ-2в та КБ-3 за травень 2013р., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 388 306,00 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаних підрядних робіт за травень 2013р. згідно договору № 1/11 від 01.11.2012р. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2013р. у справі № 5011-76/16594-2012.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 883,10 грн. пені, нарахованих на суму заборгованості за договором.
Пунктом 11.7. договору сторони передбачили, що за порушення термінів розрахунків за виконані роботи, відповідно до п. 5.3. цього договору на строк більше чим 15 календарних днів генпідрядник сплачує підряднику пеню у розмірі 0, 1 % від суми несплачених платежів за кожен день затримки.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки позивачем не надано жодних доказів, зі місту яких можливо встановити дату (число, місяць, рік), з якої відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, у розумінні ст. 612 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про невідповідність заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 3 883, 10 грн. пені положенням статей 611, 612, 625 ЦК України та ст. 230 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2012р. у справі № 5002-18/273-2011.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 17.09.2013р.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013р. у справі № 911/2907/13 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2013р. у справі № 911/2907/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/2907/13 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 18.12.2013р.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді В.О. Зеленін
А.О. Мальченко
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2013 |
Оприлюднено | 24.12.2013 |
Номер документу | 36238698 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Скрипка І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні