Постанова

від 12.12.2013 по справі 801/4731/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 р. Справа №801/4731/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

секретар судового засідання - Золоткова Г.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби із вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001242301 від 06.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2414,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1931,00 гривень та застосовані штрафні санкції в розмірі 483,00 гривень, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000332301 від 14.03.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 483,00 гривень, у тому числі за штрафними санкціями в розмірі 483,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Строй-Люкс» (код за ЄДРПОУ 30565548) за період лютий 2012 року, якою встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1931,00 гривень. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 15.11.2013 року допущено заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - Державною податковою інспекцією у м. Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Представник позивача у судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив розглянути справу без участі їх представника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Суд, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі сторін та їх представників, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, керуючись ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представників сторін.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» є юридичною особою, зареєстрованою 18.03.1999 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державу реєстрацію юридичної особи Серії А00 №445576 (а.с.13);

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 29.03.1997 року, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200049374 (а.с.15).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача є: оптова торгівля текстильними товарами, друкування іншої продукції, оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення, оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами чищення, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (а.с.14).

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що у періоді з 08.05.2013 року тривалістю 5 робочих днів посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Строй-Люкс» (код за ЄДРПОУ 30565548) за період лютий 2012 року, якою встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1931,00 гривень.

Зазначені порушення були встановлені внаслідок не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з зазначеним контрагентом. Реальність здійснення господарських операцій із зазначеним суб'єктом господарювання не підтверджена з посиланням на акт про неможливість розпочати провести перевірку від 22.08.2012 року №1351/22-200/30565548 та акт про відсутність ТОВ «Строй-Люкс» (код за ЄДРПОУ 30565548) за юридичною адресою від 22.08.2012 року №203/22-200.

Результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» знайшли своє відображення у Акті № 86/22.3/30271776/12 від 21.01.2013 року(а.с.17-31).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1931,00 гривень, а саме у лютому 2012 року на суму 1931,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби було винесене податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 року №000124230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2414,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1931,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 483,00 гривень (а.с.36).

Не погодившись з зазначеним повідомленням-рішенням позивач звернувся із скаргою до податкового органу.

За результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення №0001242301 від 06.02.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення №0000332301 від 14.03.2013 року про збільшення ТОВ «Інтех-Плюс» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 483,00 гривень, у тому числі за штрафними санкціями в розмірі 483,00 гривень. Податкове повідомлення-рішення №0000332301 прийняте на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, оскільки при розгляді при розгляді первинної скарги на податкове повідомлення рішення від 06.02.2013 року №0001242301, з'ясовано що Державною податковою інспекцією у м. Ялті ДПС вже було встановлене заниження ТОВ «Інтех-Плюс» податкового зобов'язання з ПДВ за липень та застосовані штрафні санкції на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у розмірі 25%. Таким чином, штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням №0001242301 від 06.02.2013 року повинно було застосувати у розмірі 50% та сума штрафних санкцій повинна скласти 966,00 гривень.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Люкс» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» укладено договір №0902/12, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити товар та передати у власність Покупцю товарно-матеріальні цінності (товар) найменування, кількість та ціна яких визначається видатковими накладними (а.с.60-61).

Відповідно до матеріалів справи позивачем у лютому 2012 року було отримано від ТОВ «Строй Люкс» товар на загальну суму 11587,38 гривень, у тому числі ПДВ 1931,23 гривень.

Придбання товарів у зазначеного контрагента підтверджується наступними документами податкової та бухгалтерської звітності:

- видаткова накладна №РН-0000125 від 09.02.2012 року на суму 6587,38 гривень, у тому числі ПДВ 1097,90 гривень (а.с.62);

- видаткова накладна №РН-0000126 від 22.02.2012 року на суму 5000,00 гривень, у тому числі ПДВ 833,33 гривень (а.с.63);

- податкова накладна №27 від 09.02.2012 року на суму 6587,38 гривень, у тому числі ПДВ 1097,90 гривень (а.с.64);

- податкова накладна №28 від 22.02.2012 року на суму 5000,00 гривень, у тому числі ПДВ 833,33 гривень (а.с.65);

Отримані товари були у повному обсязі в сумі 11587,38 гривень, у тому числі ПДВ 1931,23 гривень оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Строй Люкс», що підтверджується випискою по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс», яка належним чином засвідчена банком (а.с.66).

Господарські операції з оплати товару у повному обсязі відображені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» у регістрах бухгалтерського обліку, а саме:

- в сумі 9656,13 гривень за кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у кореспонденції із дебетом рахунку 28 «Товари»;

- в сумі 1931,23 гривень за кредитом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у кореспонденції із дебетом субрахунку 644 «Податковий кредит»;

- оплата отриманого товару в сумі 11587,38 гривень відображена у березні 2012 року за кредитом субрахунку 311 «Розрахунковий рахунок» у кореспонденції із дебетом субрахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

Отримані від ТОВ «Строй Люкс» матеріали використані Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс», а саме були реалізовані кінцевому споживачу, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №ООО-00257 від 15.02.2012 року на суму 316,67 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00323 від 07.03.2012 року на суму 262,50 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00354 від 16.03.2012 року на суму 245,00 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00721 від 16.05.2012 року на суму 163,33 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00793 від 28.05.2012 року на суму 245,00 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00924 від 20.06.2012 року на суму 81,67 гривень;

- видаткова накладна №ООО-01226 від 10.07.2012 року на суму 1804,00 гривень;

- видаткова накладна №ООО-01226 від 10.07.2012 року на суму 1620,00 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00354 від 16.03.2012 року на суму 91,67 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00685 від 10.05.2012 року на суму 156,67 гривень;

- видаткова накладна №ООО-01650 від 10.07.2012 року на суму 916,16 гривень;

- видаткова накладна №ООО-01135 від 25.07.2012 року на суму 78,33 гривень;

- видаткова накладна №ООО-01515 від 30.11.2012 року на суму 183,33 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00293 від 17.05.2012 року на суму 208,33 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00561 від 24.04.2012 року на суму 62,50 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00737 від 26.04.2012 року на суму 533,33 гривень;

- видаткова накладна №ООО-00737 від 26.04.2012 року на суму 4,167 гривень.

Також судом встановлено, що папір у кількості 138 шт. був використаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» для надання послуг з тиражування бланкової продукції.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Стосовно висновків відповідача, що усі господарські операції між позивачем та контрагентом - ТОВ «Строй Люкс» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем товарів від ТОВ «Строй Люкс» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» та ТОВ «Строй Люкс» є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листу Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Строй Люкс».

Судом під час розгляду справи ухвалою від 28.05.2013 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримський експертний центр». Згідно з висновком № 13/13 судово-економічної експертизи від 14.11.2013 року, що проведена судовим експертом Москаленко Л.О., висновки акту Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби № 86/22.3/30271776/12 від 21.01.2013 року, щодо заниження у лютому 2012 року сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, в розмірі 1931,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» не підтверджуються.

Як встановлено судом та підтверджено висновком експерта Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» використовувало у господарській діяльності товари, отримані від ТОВ «Строй Люкс», а саме були реалізовані кінцевому споживачу з метою отримання доходу, даний факт підтверджується видатковими накладними наявними у матеріалах справи. Також встановлено, що папір придбаний у ТОВ «Строй Люкс» в кількості 138 пачок був використаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» для надання послуг з тиражування бланкової продукції, товари на суму 70,47 гривень утримуються для подальшого використання та обліковуються на рахунку 28 «Товари».

Таким чином, судом встановлено та підтверджено висновком експерта, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів у контрагента та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентами, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Суд, дослідивши даний висновок №13/13 судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, якій був зареєстрований платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "… Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Строй Люкс».

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим ДПС, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0001242301 від 06.02.2013 року та №0000332301 від 14.03.2013 не можуть бути визнаним такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При цьому, згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, при чому до останніх належать, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Судом встановлено, що за проведення судово-економічної експертизи Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримський експертний центр» грошові кошти у розмірі 2000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 13.09.2013 року №656 (а.с.111).

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 2000,00 гривень.

В судовому засіданні 12.12.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 17.12.2013 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 06 лютого 2013 року №0001242301, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2414(дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 00 копійок.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 14 березня 2013 року №0000332301, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 483 (чотириста вісімдесят три) гривень 00 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтех-Плюс», судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.