Ухвала

від 19.02.2014 по справі 801/4731/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4731/13-а

19.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 12.12.13 у справі № 801/4731/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" (вул. Блюхера, буд. 22 А, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98604)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Васильєва, буд. 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 06 лютого 2013 року №0001242301, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 00 копійок.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 14 березня 2013 року №0000332301, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 483 (чотириста вісімдесят три) гривень 00 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що у періоді з 08.05.2013 року тривалістю 5 робочих днів посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Строй-Люкс" (код за ЄДРПОУ 30565548) за період лютий 2012 року, якою встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1931,00 гривень.

Результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" відображені в Акті № 86/22.3/30271776/12 від 21.01.2013 року(а.с.17-31), яким виявлені порушення позивачем п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1931,00 гривень, а саме у лютому 2012 року на суму 1931,00 гривень.

Зазначені порушення були встановлені внаслідок не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з зазначеним контрагентом. Реальність здійснення господарських операцій із зазначеним суб'єктом господарювання не підтверджена з посиланням на акт про неможливість проведення перевірки від 22.08.2012 року №1351/22-200/30565548 та акт про відсутність ТОВ "Строй-Люкс" (код за ЄДРПОУ 30565548) за юридичною адресою від 22.08.2012 року №203/22-200.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 року №000124230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2414,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 1931,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 483,00 гривень (а.с.36).

Не погодившись з зазначеним повідомленням-рішенням позивач звернувся із скаргою до податкового органу.

За результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення №0001242301 від 06.02.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим ДПС було винесене податкове повідомлення-рішення №0000332301 від 14.03.2013 року про збільшення ТОВ "Інтех-Плюс" грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 483,00 гривень, у тому числі за штрафними санкціями в розмірі 483,00 гривень. Податкове повідомлення-рішення №0000332301, прийняте на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, оскільки при розгляді первинної скарги на податкове повідомлення рішення від 06.02.2013 року №0001242301, з'ясовано що Державною податковою інспекцією у м. Ялті ДПС вже було встановлене заниження ТОВ "Інтех-Плюс" податкового зобов'язання з ПДВ за липень та застосовані штрафні санкції на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у розмірі 25%. Таким чином, штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням №0001242301 від 06.02.2013 року необхідно було застосувати у розмірі 50% та сума штрафних санкцій повинна скласти 966,00 гривень.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Люкс" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" укладено договір №0902/12, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити товар та передати у власність Покупцю товарно-матеріальні цінності (товар) найменування, кількість та ціна яких визначається видатковими накладними (а.с.60-61).

Відповідно до матеріалів справи, позивачем у лютому 2012 року було отримано від ТОВ "Строй Люкс" товар на загальну суму 11587,38 гривень, у тому числі ПДВ 1931,23 гривень.

На підтвердження виконання зазначеного вище договору, позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- видаткова накладна №РН-0000125 від 09.02.2012 року на суму 6587,38 гривень, у тому числі ПДВ 1097,90 гривень (а.с.62);

- видаткова накладна №РН-0000126 від 22.02.2012 року на суму 5000,00 гривень, у тому числі ПДВ 833,33 гривень (а.с.63);

- податкова накладна №27 від 09.02.2012 року на суму 6587,38 гривень, у тому числі ПДВ 1097,90 гривень (а.с.64);

- податкова накладна №28 від 22.02.2012 року на суму 5000,00 гривень, у тому числі ПДВ 833,33 гривень (а.с.65);

Отримані товари були у повному обсязі в сумі 11587,38 гривень, у тому числі ПДВ 1931,23 гривень оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ "Строй Люкс", що підтверджується випискою по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс", яка належним чином засвідчена банком (а.с.66).

Господарські операції з оплати товару у повному обсязі відображені Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" у регістрах бухгалтерського обліку, а саме:

- в сумі 9656,13 гривень за кредитом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у кореспонденції із дебетом рахунку 28 "Товари";

- в сумі 1931,23 гривень за кредитом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" у кореспонденції із дебетом субрахунку 644 "Податковий кредит";

- оплата отриманого товару в сумі 11587,38 гривень відображена у березні 2012 року за кредитом субрахунку 311 "Розрахунковий рахунок" у кореспонденції із дебетом субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками".

Отримані від ТОВ "Строй Люкс" матеріали використані Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс", а саме були реалізовані кінцевому споживачу, що підтверджується наступними видатковими накладними: №ООО-00257 від 15.02.2012 року на суму 316,67 гривень; №ООО-00323 від 07.03.2012 року на суму 262,50 гривень; №ООО-00354 від 16.03.2012 року на суму 245,00 гривень; №ООО-00721 від 16.05.2012 року на суму 163,33 гривень; №ООО-00793 від 28.05.2012 року на суму 245,00 гривень; №ООО-00924 від 20.06.2012 року на суму 81,67 гривень; №ООО-01226 від 10.07.2012 року на суму 1804,00 гривень; №ООО-01226 від 10.07.2012 року на суму 1620,00 гривень; №ООО-00354 від 16.03.2012 року на суму 91,67 гривень; №ООО-00685 від 10.05.2012 року на суму 156,67 гривень; №ООО-01650 від 10.07.2012 року на суму 916,16 гривень; №ООО-01135 від 25.07.2012 року на суму 78,33 гривень; №ООО-01515 від 30.11.2012 року на суму 183,33 гривень; №ООО-00293 від 17.05.2012 року на суму 208,33 гривень; №ООО-00561 від 24.04.2012 року на суму 62,50 гривень; №ООО-00737 від 26.04.2012 року на суму 533,33 гривень; №ООО-00737 від 26.04.2012 року на суму 4,167 гривень.

Також судом встановлено, що папір у кількості 138 шт. був використаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" для надання послуг з тиражування бланкової продукції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1У ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Приписами п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України).

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Відповідно до листу Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не були системно проаналізовані всі вищевикладені документи, тобто, всі обставини спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Строй Люкс".

По справі було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, висновок якої був долучений до матеріалів справи.

Так, згідно з висновком № 13/13 судово-економічної експертизи від 14.11.2013 року, висновки акту Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби № 86/22.3/30271776/12 від 21.01.2013 року щодо заниження у лютому 2012 року сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету в розмірі 1931,00 гривень, первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" не підтверджуються.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини також підтверджуються висновком судово - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" використовувало у господарській діяльності товари, отримані від ТОВ "Строй Люкс", а саме, вони були реалізовані кінцевому споживачу з метою отримання доходу, даний факт підтверджується видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи.

Також встановлено, що папір, придбаний у ТОВ "Строй Люкс" в кількості 138 пачок, був використаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс" для надання послуг з тиражування бланкової продукції, товари на суму 70,47 гривень утримуються для подальшого використання та обліковуються на рахунку 28 "Товари".

Таким чином, судом встановлено та підтверджено висновком експерта, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів у контрагента та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтех-Плюс", з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІ\/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 86/22.3/30271776/12 від 21.01.2013 року про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06 лютого 2013 року №0001242301, від 14 березня 2013 року №0000332301.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.12.13 у справі № 801/4731/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва