Постанова

від 17.12.2013 по справі 804/14419/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 р. Справа № 804/14419/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Гармаш О.О.

представник відповідача - Чеславська Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне підприємство № 21» Дніпропетровської міської ради про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» з вимогою щодо застосування арешту коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» на розрахункових рахунках згідно з довідкою.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на те, що наказом Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 19.11.2013 №574 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» (код ЄДРПОУ 32952501) по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «СІМПЛЕКС» (код ЄДРПОУ 38548199) за червень 2013 року ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» (код ЄДРПОУ 38198165) за січень, лютий, квітень, травень 2013 ТОВ «САНТОРІНА» (код ЄДРПОУ 38199142) за березень 2013 року, ПП «Джерело» (код ЄДРПОУ 13416759) за серпень 2013 року. Однак, 20.11.2013р. при намаганні працівників ОДПІ розпочати перевірку підприємство відмовило у допуску на перевірку. Зазначені факти зафіксовані актом Лівобережної від 20.11.2013р. №1558/22-5/32952501. На підставі не допуску відповідача до проведення перевірки підрозділом податкового контролю, якому було доручено провести перевірку, за формою та процедурою, передбаченими Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.11р. № 1398, 20.11.2013р. подано звернення про накладення адміністративного арешту. За результатами розгляду звернення заступником начальника ОДПІ Бойкової Е.В. 21.11.2013р. о 10 год. 00 хв. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту відносно ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ», яке направлено на адресу відповідача з повідомлення» про вручення. Лівобережною ОДПІ адміністративний арешт майна ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ застосовано 21.11.2013 року. Отже, в порядку п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України та розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків Лівобережна ОДПІ у день застосування адміністративного арешту (21.11.2013р.) звернулася з позовом про арешт коштів на рахунках ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ». Враховуючи, що платник податків умисно ухиляється від проведення перевірки та фактично перешкоджає здійсненню Лівобережною ОДПІ податкового контролю, беручи до уваги що адміністративний арешт як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його зобов'язань не в повній мірі спонукає відповідача до виконання таких обов'язки позивач просить застосувати арешт коштів на рахунках ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та зазначив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 року по адміністративній справі № 804/15728/13-а у задоволенні подання Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська до ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» про підтвердження обгрунтованості застосування арешту було відмовлено. Оскільки підстави накладення арешту по вищевказаному поданню та позовній заяві, що розглядається, ідентичні, відповідно до п. 94.21 ст. 94 ПК України «У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється», у зв'язку з чим представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та наявності підстав для відмови в їх задоволенні керуючись наступним.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Наказом Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 19.11.2013р. № 574 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «СІМПЛЕКС» за червень 2013р., ТОВ «ПРОДСЕРВІСЛЮКС» за січень, лютий, квітень, травень 2013р., ТОВ «САНТОРІНА» за березень 2013р., ПП «Джерело» за серпень 2013р. тривалістю три робочих дні. На підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України та Наказу № 574 від 19.11.2013р. Лівобережною ОДПІ виписані направлення на перевірку від 19.11.2013р. № 333 та № 334.

20.11.2013р. з метою проведення перевірки старшим державним ревізором -інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту Щербиною К.М. та старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Величко М.О. було здійснено виїзд за адресою ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» для вручення копії Наказу від 19.11.2013р. № 574 на проведення перевірки та направлень на проведення перевірки.

Як було встановлено у судовому засіданні, посадові особи Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська не були допущені до проведення перевірки, про що складено Акт від 20.11.2013р. № 1558/22-5/32952501, в якому зазначено, що співробітник підприємства ОСОБА_6 на поставлені питання стосовно наявності посадових осіб ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» відповіла, що директор ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» знаходиться у відпустці, а головний бухгалтер на лікарняному. Документи, які підтверджують вищезазначене, ОСОБА_6 не надала, особу, яка виконує обов'язки директора на час відпустки директора, не назвала, надавати пояснення відмовилась.

На підставі фактичної відмови ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» від проведення перевірки, 20.11.2013р. заступником начальника управління податкового аудиту, начальником відділу планування та інформаційного забезпечення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська Величко Г.С. внесено звернення про застосування повного адміністративного арешту майна ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» до заступника начальника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Бойкової Е.В.

21.11.2013р. заступником начальника Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Бойковою Е.В. відповідно до ст. 94 ПК України та п.4.1, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» від 07.11.11р. № 1398, винесено Рішення «Про застосування адміністративного арешту майна платника податків», яким застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ».

З метою застосування арешту коштів на розрахункових рахунках згідно з довідкою позивач звернувся до суду.

У відповідності до ст.75 Податкового кодексу України - контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентовано статтею 78 ПК України.

Зокрема п.78.4 ст. 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п.78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

При цьому п.81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі,

найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно п. 81.2. ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Таким чином, ПК України встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови пред'явлення або надіслання копії наказу про проведення перевірки та направлення на проведення перевірки.

Пунктом 42.2. ст. 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту майна органами державної податкової служби визначені ст.94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Визначення адміністративного арешту майна, як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в п.94.1ст.94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми ст.94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Водночас чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Так, згідно із п.94.2 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до п.94.10 ст.94 ПК України може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість, застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп.94.6.2 п.94.6. ст.94 ПК України).

Наведені норми кореспондуються з приписом п.94.4 ст.94 ПК України, згідно з якою арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить органу державної податкової служби, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення податкового органу.

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється, зокрема, у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України).

Судом встановлено, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №804/15728/13-а за поданням Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» про підтвердження обгрунтованості застосування арешту. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2013р. у вказаній справі, в задоволенні вимог подання податкового органу відмовлено повністю. Свою відмову суд першої інстанції мотивував тим, що заявником - Лівобережною ОДПІ порушено порядок проведення документальних позапланових перевірок, встановлений ПК України, крім того, відповідач позбавлений можливості оскаржити до суду Наказ від 19.11.2013р. № 574 про проведення перевірки та рішення заступника начальника Лівобережної ОДПІ Бойкової Е.В. від 21.11.2013р. про застосування адміністративного арешту майна.

Таким чином, обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» не була підтверджена судом, в зв'язку чим він вважається необґрунтованим.

Також, в судовому засіданні не підтверджено відсутність у платника податків - ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, що є обов'язковою умовою для накладення арешту.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначати, що звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20.11.2013 року є таким, яке не відповідає діючому законодавству, оскільки воно містить посилання на Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. № 1398, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 904 від 25.10.2013р. «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Міністерства фінансів України та про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 12 грудня 2012 року № 1315», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013р. за № 1854/24386.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст. 94 цього Кодексу.

Так, у відповідності до п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) наявність податкового боргу; 2) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 3) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 4) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Як пояснив у судовому засіданні представник Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська заборгованість у відповідача відсутня, чи мається майно у відповідача взагалі, відповідач обґрунтованих пояснень не зміг надати суду.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні було з'ясовано, що наказ на проведення перевірки ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» було вручено лише 29.11.2013 року, в той час як перевірка податковим органом була призначена до проведення 20.11.2013 року.

Крім того, податковим органом не доведено інших правових підстав, які визначені п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України для застосування арешту коштів на рахунках ТОВ «Фірма «ВІП-ГАРАНТ».

Проаналізувавши норми чинного законодавства в частині застосування арешту коштів на рахунках платника податків, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в зв'язку з тим, що податковим органом не доведено жодної правової підстави, передбаченої п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України для накладення арешту на кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ».

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІП-ГАРАНТ» про застосування арешту коштів платника податків - відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений 15.12.2013р.

Суддя Е.О. Юрков