Постанова

від 04.12.2013 по справі 826/15874/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2013 року 11:28 № 826/15874/13-а

за позовомДочірнього підприємства «Траверс Маркет» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2013 року № 0000473910 та № 0000483910 Суддя - Вовк П.В.,

при секретарі судового засідання - Вишняк В.С.

Представники:

від позивачаГончарова О.О., довіреність № б/н від 19 вересня 2013 року від відповідача Шило М.Ю., довіреність № 1005/9/10.1-05 від 29 серпня 2013 року

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 грудня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 09 грудня 2013 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Дочірнє підприємство «Мережа-Трейд» з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2013 року № 0000473910 та № 0000483910.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

В судовому засіданні 13 листопада 2013 року суд ухвалив замінити неналежного позивача Дочірнє підприємство «Мережа-Трейд» на належного - Дочірнє підприємство «Траверс Маркет», у зв'язку зі зміною назви позивача.

Викликані належним чином в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання 04 грудня 2013 року не з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають фактичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками відповідача на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві О. Б. Демченка про призначення позапланової документальної перевірки ДП «Мережа-Трейд» від 02 березня 2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Мережа-Трейд», за результатами якої було складено акт № 17/39-10/31170331 від 27 лютого 2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Мережа-Трейд» (код за ЄДРПОУ 31170331) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Автоколега» (код ЄДРПОУ 31744847) за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2012 року.

Зазначеним актом було встановлено порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.6 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та п. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого ДП «Мережа-Трейд» було завищено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування всього у сумі 285 254, 00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6, статті 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Мережа-Трейд» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 61 442, 00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 16 липня 2013 року було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000483910, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 285 254, 00 грн., та № 0000473910, яким ДП «Мережа-Трейд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 75 081, 00 грн., з яких: 61 442, 00 грн. - основний платіж, 13 639, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, не погоджуючись з визначеною у податкових повідомленнях-рішеннях сумою зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та сумою збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, звернувся з первинними скаргами до Міністерства доходів і зборів України.

Після розгляду первинних скарг, Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення від 12 вересня 2013 року № 10900/6/99-99-10-01-15, згідно якого первинна скарга ДП «Мережа-Трейд» була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2013 року № 0000483910 та № 0000473910 - без змін.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Мережа-Трейд» (Покупець) та ТОВ «Автоколега» (Постачальник) був укладений договір № МТ003675 від 01 березня 2011 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується у відповідності з замовленням Покупця поставити Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість.

Згідно з специфікацією товару до договору поставки № МТ003675 від 01 березня 2011 року, сторони договору домовились про здійснення поставок хлібобулочних виробів торгівельних марок «МилльВилль» та «VitoГрано».

Сплачені за отриманий товар кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних звітних періодів.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до п. 134.1.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень пп. 139.1.9 п 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Крім зазначених норм податкового законодавства України, суд при вирішенні даної справи враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з метою підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ «Автоколега», долучено до матеріалів справи копії первинних документів, зокрема: договору та специфікації товару до нього, видаткових накладних та податкових накладних, платіжних доручень, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій.

Разом з тим, згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, суд зазначає про те, що саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Крім того, суд наголошує на тому, що п. 3.6 зазначеного договору поставки визначений обов'язок Постачальника при поставці відповідної партії Товару передати Покупцю супровідну документацію, зокрема, товарно-транспортні накладні.

Проте, ДП «Траверс Маркет» на підтвердження факту реального виконання ТОВ «Автоколега» умов договору поставки № МТ003675 від 01 березня 2011 року товарно-транспортних накладних надано не було.

Таким чином, суд констатує відсутність належного документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором із ТОВ «Автоколега»

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, при вирішенні справи суд враховує, що відповідно до постанови від 02 березня 2011 року старшого слідчого ОСВ СУ ДПС у м. Києві розслідується кримінальна справа № 50-6240, порушена за фактом придбання ТОВ «Атоколега» з метою покриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а також за фактом використання завідомо підробленого документу ТОВ «Автоколега», за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 статті 358 КК України.

Підставами до порушення кримінальної справи був акт Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 16816/23/07/31744847 від 21 грудня 2011 року про результати документальної перевірки ТОВ «Автоколега» з питань дотримання вимог податкового законодавства за серпень 2011 року та висновок спеціаліста № 1980 від 25 листопада 2011 року НДЕКЦ, згідно якого підписи у податкових деклараціях з ПДВ ТОВ «Автоколега» за квітень-липень 2011 року виконані не ОСОБА_4 (директор товариства до 06 вересня 2011 року), а іншою особою, та підпис у податковій декларації з ПДВ ТОВ «Автоколега» за жовтень 2011 року від імені ОСОБА_5 (директор товариства з 06 вересня 2011 року) ймовірно виконані не останнім, а іншою особою.

Будучи допитаним в якості свідка в межах кримінального провадження, ОСОБА_5 пояснив, що зареєстрував на своє ім'я ТОВ «Автоколега» за грошову винагороду, жодного відношення до діяльності даного підприємства не мав, фінансово-господарських документів товариства не підписував. Щодо ТОВ «Автоколега» йому стало відомо від співробітників податкової міліції, і про те, що він є директором і засновником вказаного підприємства не знав, печаткою підприємства ніколи не володів, первинні фінансово-господарські та звітні документи ТОВ «Автоколега» по акту прийому-передачі не приймав.

Таким чином, слідчими зроблено висновок про те, що невстановлені слідством особи, шляхом відображення у податковому обліку товариства фіктивних господарських безтоварних операцій по придбанню та відчуженню товарів та послуг протягом 2011 року сформували податковий кредит та від'ємне значення з ПДВ і надали до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва декларації з ПДВ із завідомо неправдивою інформацією, маючи на меті незаконно сформувати податковий кредит з іншими платниками податків.

Також, на вимогу судового запиту від 13 листопада 2013 року, заступником начальника другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у м. Києві полковником податкової міліції Демченком О.Б. надано інформацію про те, кримінальна справа № 50-6241, порушена за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 статті 205 та ч. 4 статті 358 КК України, об'єднана в одне провадження з кримінальною справою № 70-551, та внесена до ЄРДР за № 32012110000000046, досудове розслідування по кримінальному провадженню триває.

Враховуючи зазначене, суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Автоколега» законним та обґрунтованим.

А тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 16 липня 2013 року № 0000473910 та № 0000483910 визнаються судом правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про доведення відповідачем правомірності податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2013 року № 0000473910 та № 0000483910.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 69-72, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Траверс Маркет» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2013 року № 0000473910 та № 0000483910 - відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк